ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/23487/21
адміністративне провадження № К/990/26069/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 (колегія суддів у складі: Шинкар Т. І., Іщук Л. П., Обрізка І. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У грудні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив:
- визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базових місяців січня 2016 року та вересня 2016 року;
- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, на його переконання, відповідач протиправно, нараховуючи індексацію грошового забезпечення, здійснив її неправильний розрахунок, оскільки базовим місяцем не визначив січень 2008 року, що мало наслідком зменшення суми, належної до виплати позивачу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.
Згідно з витягом з наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 21.10.2019 № 276, майора ОСОБА_1, начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2019 № 2421 з військової служби в запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", визнано таким, що 21.10.2019 справи та посаду здав.
З 21.10.2019 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського ОРВК м. Львова для постановки на військовий облік.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 380/3340/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, зобов`язано Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018.
На виконання вказаного судового рішення Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 28.10.2021 нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 2858,20 грн.
Відповідно до долученої до матеріалів справи копії розрахунку індексації, при проведенні нарахування застосовані базові місяці січень 2016 року та вересень 2016 року.
Не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої індексації, вважаючи що базовим місяцем при її обрахунку має застосовуватися січень 2008 року, позивач звернувся з позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базових місяців січня 2016 року та вересня 2016 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Суд першої інстанції вказав, що сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Також суд зазначив, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців, та вказав, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України". Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації її грошового забезпечення за спірний період.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2016 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця вересня 2014 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових), а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при здійсненні нарахування та виплати індексації, відсутні підстави для застосування січня 2008 року як базового (місяць, у якому відбулося підвищення), оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до копії картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1, його посадовий оклад за посадою заступника начальника курсу по роботі з особовим складом встановлено 01.09.2014, тобто до 01.12.2015, а відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), в редакції чинній до 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Разом з тим, суд зазначив, що за матеріалами справи не встановлено переведення позивача з 01.12.2015 на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що слугувало б підставою для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати позивача, враховуючи оклад за посадою, яку займає працівник станом на січень 2008 року, про що указує позивач. Також суд зазначив, що з огляду на принцип незворотності дії законів у часі, оскільки відсутні належні та допустимі докази, що станом на 01.12.2015 позивач перебував у статусі новоприйнятого працівника, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 10-2 Порядку № 1078 та застосування як місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів позивача, січня 2008 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період, визначений судовим рішенням у справі № 380/3340/20, а саме: з 01.01.2016 по 28.02.2018 слід враховувати як базовій місяць - вересень 2014 року, в якому встановлено посадовий оклад за посадою заступника начальника курсу по роботі з особовим складом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2022.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми пункту 10-2 Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 24.09.2020 у справі № 806/2883/17 щодо правильного визначення базового місяця для нарахування індексації.
Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки вони сформульовані на основі хибного тлумачення законодавства, яке регулює порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
26.09.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 380/23487/21.
Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Спірні правовідносини склалися довкола обставин ненарахування й невиплати відповідачем на користь позивача (військовослужбовця Збройних Сил України) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за правилами Порядку № 1078 січень 2008 року не може бути базовим місяцем для індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.