Постанова
Іменем України
26 липня2023 року
м. Київ
справа № 1522/10854/12
провадження № 61-5542св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - посадові особи Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2022 року у складі судді Ковтун Ю. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Суворовський ВДВС у місті Одесі), в якій просив:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Анісімової А. В. щодо: ненадання відповіді на інформаційний запит від 18 листопада 2021 року, зареєстрований за вх. № 19184 від 19 листопада 2021 року; невиконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вимог пункту 2 частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неповідомлення боржника про розрахунок заборгованості за заявою від 02 серпня 2021 року; невиконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вимог пункту 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо нерозгляду в установлений законом строк заяви від 02 серпня 2021 року та заяви від 19 листопада 2021 року, зареєстрованої за вх. № 19264 від 23 листопада 2021 року; невиконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вимог пункту 19 розділу III "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, та частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" щодо скасування заходів примусового виконання рішення; невиконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вимог пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року № 1126/29256 (далі - Положення про автоматизовану систему № 2432/5), щодо невнесення до Автоматизованої системи виконавчих проваджень у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 сканкопії заяви від 02 серпня 2021 року та відповіді на неї, сканкопії інформаційного запиту від 18 листопада 2021 року та заяви від 19 листопада 2021 року;
- зобов`язати державного виконавця Анісімову А. В.: надати відповіді на його заяву від 02 серпня 2021 року, на інформаційний запит від 18 листопада 2021 року, зареєстрований за вх. № 19184 від 19 листопада 2021 року, та на заяву від 19 листопада 2021 року, зареєстровану за вх. № 19264 від 23 листопада 2021 року; усунути порушення у провадженні ВП № НОМЕР_1 шляхом скасування заходів примусового виконання рішення, а саме: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, а також арешту нерухомого та рухомого майна і коштів боржника; привести виконавче провадження № НОМЕР_1 у відповідність з вимогами пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему № 2432/5, зокрема: внести до Автоматизованої системи виконавчих проваджень у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 сканкопії всіх документів (заяв, клопотань, скарг, запитів державного виконавця, відповідей на запити державного виконавця, постанов про результати перевірки виконавчого провадження), які є у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Другого Суворовського Суворовський ВДВС у місті Одесі Васильєвої С. О. щодо: невжиття заходів до припинення неправомірних дій підпорядкованим державним виконавцем Анісімовою А. В. ; незабезпечення поновлення його порушених прав; невирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення його прав; ненадання відповіді на скаргу від 03 грудня 2021 року, зареєстровану за вх. № 19835 від 03 грудня 2021 року;
- зобов`язати начальника Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Васильєву С. О. надати відповідь на скаргу від 03 грудня 2021 року, зареєстровану за вх. № 19835 від 03 грудня 2021 року.
Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на виконанні у Другому Суворовському ВДВС у місті Одесі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 серпня 2012 року у справі № 1522/10854/12 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімумудля дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. 02 серпня 2021 року він через свого представника звернувся до державного виконавця Анісімової А. В. з проханням надати довідку про остаточну суму заборгованості зі сплати аліментів, проте в порушення пункту 2 частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" названий виконавець не надала відповідь на цю заяву. Разом з тим 03 серпня 2021 року він погасив борг по аліментах шляхом перерахування на рахунок відділу виконавчої служби грошових коштів у сумі 14 847,33 грн. Однак, не зважаючи на відсутність в нього заборгованості, державний виконавець Анісімова А. В. не вчинила у встановлений законом строк дій щодо скасування заходів примусового виконання рішення. 18 листопада 2021 року, посилаючись на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, він подав через свого представника до Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі інформаційний запит, адресований державному виконавцю Анісімовій А. В., з проханням повідомити причину невнесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень процесуальних рішень, пов`язаних зі скасуванням встановлених у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 заходів примусового характеру. Оскільки на вказаний запит, який виконавча служба отримала 19 листопада 2021 року, будь-якої відповіді не було надано, то 03 грудня 2021 року він оскаржив таку бездіяльність державного виконавця до начальника Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі. Зважаючи на те, що поставлені ним у скарзі питання не потребували додаткового вивчення, то її розгляд мав бути проведений у строк до 18 грудня 2021 року. Однак всупереч вимогам статті 7 Закону України "Про звернення громадян" станом на 28 грудня 2021 року він так і не отримав відповідь на згадану скаргу. Крім того, 19 листопада 2021 року він подав на ім`я державного виконавця Анісімової А. В. заяву, в якій просив внести до Автоматизованої системи виконавчих проваджень відскановані копії усіх його запитів та заяв, а також - відповіді на них. Однак вказана заява, яку виконавча служба отримала 23 листопада 2021 року, не була розглянута у визначені законодавством строки. Отже, в ситуації тривалого невиконання державним виконавцем Анісімовою А. В. своїх обов`язків із скасування заходів примусового виконання судового рішення начальник Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Васильєва С. О. також не вчинила жодних дій задля усунення неправомірної бездіяльності підпорядкованого їй виконавця.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2022 року в задоволенні скарги відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 02 лютого 2022 року було витребувано з Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1522/10854/12, виданого 27 вересня 2012 року Приморським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину. Однак суб`єкт оскарження не надав витребувані докази. За вказаних обставин суд виходив з того, що названим відділом виконавчої служби не підтверджено правомірність своїх дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, а відтак не спростовано доводиОСОБА_1, викладені ним у скарзі. Разом з тим суд вважав посилання ОСОБА_1 в обґрунтування скарги також не підтвердженими, оскільки в порушення вимог процесуального законодавства заявник не надав жодних доказів, на підставі яких суд мав би можливість пересвідчитися, що державним виконавцем Анісімовою А. В. та начальником Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Васильєвою С. О. було допущено неправомірну бездіяльність при примусовому виконанні рішення суду у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. При цьому, будучи стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1 та маючи право на ознайомлення з матеріалами цього провадження, ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок з надання суду доказів на підтвердження своїх вимог, а також - не зазначив обставин неможливості самостійного надання цих доказів. Натомість у своєму клопотанні заявник просив розглянути справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. З інформації про виконавче провадження № НОМЕР_1 вбачається, що 13 червня 2022 року старший державний виконавець Білаш Є. Г. виніс постанови про: стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; скасування тимчасового обмеження у праві полювання; скасування тимчасового обмеження у праві користування зброєю; скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами; скасування заходів примусового виконання. Отже, встановлені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 тимчасові обмеження були скасовані 13 червня 2022 року. Відповідь посадової особи виконавчої служби щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року містить інформацію про те, що згідно з розрахунком від 04 листопада 2021 року в боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Враховуючи, що на час розгляду цієї справи застосовані до боржника обмеження та заходи примусового виконання рішення були скасовані, колегія суддів не вбачала підстав для задоволення скарги. Сама по собі відсутність в Автоматизованій системі виконавчих проваджень заяв ОСОБА_1 від 02 серпня та від 09 вересня 2021 року не впливає на права боржника, оскільки він отримав відповіді на зазначені заяви, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі від 05 листопада 2021 року. Направлення інших скарг та їх отримання виконавчою службою заявником не доведено. Не є такими, що спрямовані на відновлення прав, вимоги ОСОБА_1, які стосуються дій щодо підпорядкованості державного виконавця керівнику виконавчої служби, виконавчої дисципліни підлеглого. Матеріали справи свідчать, що права заявника, які були обмежені, поновлені до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. За наведених обставин відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних в матеріалах конкретного виконавчого провадження. Однак встановивши факт невиконання органом державної виконавчої служби ухвали від 02 лютого 2022 року про витребування копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, місцевий суд не вжив вичерпних заходів, передбачених чинним процесуальним законодавством, з метою отримання від суб`єкта оскарження згаданих матеріалів, без яких неможливо було вирішити скаргу по суті. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом, не перевірив належним чином усіх доводів поданої ним скарги та не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення ухвали місцевого суду без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.
22 травня 2023 року справа № 1522/10854/12 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що за інформацією про виконавче провадження № НОМЕР_1, яка містилася в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень станом на 25 грудня 2021 року, на примусовому виконанні Другого Суворовського ВДВС перебуває виконавчий лист № 1522/10854/12, виданий на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімумудля дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
У вказаному виконавчому провадженні державними виконавцями винесено, зокрема постанови:
- про відкриття виконавчого провадження від 06 вересня 2013 року (старший державний виконавець Фарін О. В.);
- про розшук майна боржника від 09 вересня 2014 року (старший державний виконавець Бойченко І. С.);
- про арешт майна боржника від 22 липня 2015 року (державний виконавець Войнікова Д. С.);
- про арешт коштів боржника від 01 вересня 2020 року (старший державний виконавець Франчук А. С.);
- про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 17 червня 2021 року (старший державний виконавець Франчук А. С.);
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 17 червня 2021 року (старший державний виконавець Франчук А. С.);
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 17 червня 2021 року (старший державний виконавець Франчук А. С.);
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 12 жовтня 2021 року (державний виконавець Анісімова А. В.).
02 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Анісімової А. В. із заявою, в якій просив надати довідку про остаточну суму заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.
03 серпня 2021 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі заборгованість по аліментах в розмірі 14 847,30 грн, про що свідчить квитанція від 03 серпня 2021 року № ПН1752.
У відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 05 листопада 2021 року № 4498/Г-5378-10/10.04-08, наданій за результатами розгляду скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від 12 жовтня 2021 року, вказано, що на звернення від 02 серпня та від 09 вересня 2021 року Другим Суворовським ВДВС у місті Одесі було надано відповіді 16 серпня 2021 року за вих. № 48753 та 13 вересня 2021 року за вих. № 55512, які направлені на адресу заявника простою кореспонденцією. Згідно з розрахунком від 04 листопада 2021 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
18 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Анісімової А. В. із запитом на інформацію, в якому просив повідомити причину невнесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень процесуальних рішень, пов`язаних зі скасуванням встановлених у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 заходів примусового характеру. Однак суду не надано належних доказів отримання адресатом вказаного запиту.
19 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Анісімової А. В. із заявою, в якій, посилаючись на відсутність в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень сканованих копій його звернень та відповідей на них, просив здійснити у межах виконавчого провадження виконавчі дії відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему № 2432/5. Однак суду не надано належних доказів направлення заявником та отримання адресатом вказаної заяви.
03 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до начальника Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Васильєвої С. О. зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Анісімової А. В. Однак суду не надано належних доказів направлення заявником та отримання адресатом вказаної скарги.
Апеляційним судом також встановлено, що за інформацією про виконавче провадження № НОМЕР_1, яка містилася в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень станом на 12 листопада 2022 року, старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі Білашем Є. Г. 13 червня 2022 року були винесені постанови:
- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
- про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
- про скасування тимчасового обмеження у праві полювання;
- про скасування тимчасового обмеження у праві користування зброєю;
- про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами;
- про скасування заходів примусового виконання.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.