Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 369/5218/19
провадження № 61-8512св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової Віталіни Володимирівни, державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколу та акта про проведені електронні торги,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В. В., державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколу та акта про проведені електронні торги.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у провадженні приватного виконавця перебував на примусовому виконанні виконавчий лист щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру у м. Вишневе.
При виконанні було передано на реалізацію квартиру АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності, шляхом продажу через електронні торги за допомогою організатора ДП "Сетам".
Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 21 січня 2019 року переможцем став ОСОБА_2 22 січня 2019 року приватним виконавцем складено акт про проведені електронні торги, які були проведені із грубим порушенням чинного законодавства.
У порушення статті 43 Закону України "Про іпотеку" державним підприємством не здійснено публікації в друкованих ЗМІ за місцем знаходження предмета іпотеки та веб-сайті проведення електронних торгів.
Вказує, що її не було повідомлено в установленому законом порядку про дату, час, місце проведення торгів, стартову ціну. Жодних повідомлень за місцем свого проживання не отримувала.
Зазначала, що вартість її квартири становить 1 000 000,00 грн, однак, приватним виконавцем залучено оцінювача, який оцінив її вартість у розмірі 628 374,00 грн, що є значно заниженою ціною. Оцінюючи квартиру, жодних оглядів не було проведено, а використані фото, які були в матеріалах виконавчого провадження та зроблені в 2011 році при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем.
Оскільки акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, тому це фактично є договором купівлі-продажу і до нього слід застосовувати відповідні положення ЦК України.
Ураховуючи викладене позивач просила суд:
- визнати недійсними електронні торги за лотом № 323153 щодо реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним та скасувати протокол № 383804 проведення електронних торгів від 22 січня 2019 року;
- визнати недійсним та скасувати акт про проведені електронні торги
від 22 січня 2019 року приватного виконавця Кісельової В. В.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що проведення організатором електронних торгів відбулось з порушеннями вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) та законодавства, чинного на момент проведення спірних електронних торгів, які могли б вплинути на результати торгів, а також права та законні інтереси позивача, та слугувати підставою для визнання їх недійсними.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає обставини, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права із підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/10369/15 та
від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г.
Судами було проігноровано положення частин другої, п`ятої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", які забороняють приватному виконавцю здійснювати виконавче провадження з порушенням принципу територіальної юрисдикції. Приватний виконавець, повноваження якого поширюються на м. Київ, не мав права проводити виконавчі дії щодо боржника місце проживання якого є м. Вишневе, і майно якого теж перебуває на території м. Вишневе. Приватний виконавець повинен був проводити будь-які виконавчі дії лише після того, як ним буде встановлено дійсне місце проживання або перебування боржника. Однак приватний виконавець таких дій не вчинив, що призвело до порушення права ОСОБА_1 бути обізнаною про відкрите виконавче провадження та порушило її право на оскарження дій та рішень приватного виконавця.
У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець не вправі вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні.
Судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою те, що виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва
від 12 травня 2011 року № 2-5799/10 надано приватному виконавцю із порушенням строку його пред`явлення до виконання, який сплинув
07 квітня 2012 року. Однак приватний виконавець, у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі недійсного виконавчого листа, який приватним виконавцем було отримано 16 жовтня 2018 року.
Також зазначала, що факт існування будь-яких арештів майна боржника є головною підставою для визнання результатів проведених торгів недійсними. У матеріалах справи знаходяться відповідні докази, які підтверджують існування арештів на день проведення торгів, однак це було залишено поза увагою судами першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи, що приватним виконавцем не було виконано дій, направлених на встановлення дійсного місця проживання боржника і, як наслідок, приватний виконавець надсилав всі документи виконавчого провадження, включаючи і звіт про оцінку, на адресу за якою позивач не проживала. Скаржник вважає, що такі дії приватного виконавця порушили її право на оскарження звіту про оцінку виставленої на торги квартири, внаслідок чого квартира була продана з торгів за ціною, яка є значно нижчою від ринкової. Все це не дозволило повністю закрити борг перед стягувачем.
Також у матеріалах справи міститься клопотання про призначення незалежної оціночної компанії для проведення оцінки квартири, яка була виставлена приватним виконавцем на торги. Однак в порушення норм ЦПК України, вказане клопотання судом першої інстанції вирішено не було, а також вказане порушення норм ЦПК України допустив і суд апеляційної інстанції під час перегляду законності рішення суду першої інстанції.
Крім того, судами проігноровано вимоги частини третьої статті 43 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів.
У матеріалах справи міститься довідка Управління статистики Києво-Святошинського району в якій зазначено, що газети "Майдан-Брок" і "Час Київщини" не зареєстровані у Києво-Святошинському районі. ДП "СЕТАМ" не надав жодних доказів, яке відношення до м. Вишневе мають вищевказані ЗМІ. У м. Вишневому є місцева газета міської ради "Наше місто" та ще низка місцевих ЗМІ де можливо було надрукувати оголошення про продаж квартири та проведення електронних торгів. Однак вказані вимоги Закону України "Про іпотеку" виконанні не були.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав на те, що факт не розповсюдження АТ "УКРПОШТА" вищевказаних ЗМІ на території м. Вишневе не має ніякого значення для справи, оскільки ці ЗМІ можуть розповсюджуватись і іншими операторами, крім АТ "УКРПОШТА". Однак закон вимагає публікацію про проведення торгів не в ЗМІ, які розповсюджуються на території м. Вишневе, а в ЗМІ, які знаходяться у м. Вишневе, тобто є місцевими.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема зазначає, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний порядок та спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними. Позивачем також не доведено порушення її прав чи інтересів під час підготовки та проведення електронних торгів. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у касаційній скарзі, а наведені у ній доводи зводяться лише до переоцінки доказів, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 369/5218/19 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У жовтні 2022 року справа № 369/5218/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Постановою приватного виконавця Кісельової В. В. від 16 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 із виконання виконавчого листа № 2-5799/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою приватного виконавця Кісельової В. В. від 19 жовтня 2018 року проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Копія постанови направлена боржнику ОСОБА_1 .
Згідно із листом приватного виконавця Кісельової В. В. від 02 листопада 2018 року, який направлено на адресу ОСОБА_1 та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", нею повідомлено про оцінку арештованого майна боржника.
05 листопада 2018 року приватним виконавцем направлено заявку на адресу ДП "СЕТАМ" на реалізацію арештованого майна з електронних торгів, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
14 листопада 2018 року ДП "СЕТАМ" направило всім учасникам виконавчого провадження лист, в якому повідомлено відомості щодо реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкова ціна продажу майна.
Оскільки електронні торги не відбулись, то 26 грудня 2018 року ДП "СЕТАМ" направило всім учасникам виконавчого провадження лист, яким повідомило, що реалізація предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів відбудеться 21 січня 2019 року: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкова ціна продажу майна.
До суду надано копії оголошень, надрукованих в газеті "Майдан-Брок" № 1 (940) за 03 січня - 09 січня 2019 року та в газеті "Час Київщини" № 50 (344) за 28 грудня 2018 року, в яких розміщено інформацію із реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_3, шляхом проведення електронних торгів. Інформаційне оголошення про проведення електронних торгів на веб-сайті було опубліковано
21 грудня 2019 року (т. 1 а. с. 58-61).
Із пояснень сторін, матеріалів справи та з відкритих джерел мережі Інтернет вбачається, що газета "Час Київщини" за сферою розповсюдження відноситься до місцевих (Київська область, усе населення) та газета "Майдан-Брок" за сферою розповсюдження поширюється на Київську область.
Із листа АТ "УКРПОШТА" від 15 вересня 2020 року на адвокатський запит вбачається, що видання "Майдан-Брок" та "Час Київщини" включені до "Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2018 рік", видання "Майдан-Брок" включено до "Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2019 рік", видання "Час Київщини" не включено до "Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2019 рік"; передплата періодичного друкованого видання "Майдан-Брок" на адреси користувачів зони обслуговування ВПЗ Вишневе індекс 08132 на 2018 рік не оформлювалась, а періодичне друковане видання "Час Київщини" індекс 89970 передплачено 2 примірники.
Листом від 07 березня 2019 року Управління статистики у Києво-Святошинському районі повідомило ОСОБА_3 щодо переліку підприємств, зареєстрованих за КВЕД 58.13 "Видання газет" станом на 01 січня 2019 року по Києво-Святошинському району, яке містить перелік з 11 найменувань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволенняіз огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.