Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 127/28911/20
провадження № 61-409св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта приватного виконавця.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. (далі - приватний виконавець Турський О. О.), державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта приватного виконавця.
Позов обґрунтовано тим, що при проведенні електронних торгів ДП "Сетам", оформлених протоколом № 505393, за лотом № 430327, які відбулися 07 жовтня 2020 року, відповідно до яких продано майно, що належало на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме: нежитлові приміщення 11/200 часток, що входять до складу 11/100 часток будинковолодіння, які складаються з нежитлових приміщень: літера "Б" - з № 10 по № 28, загальною площею 415,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 було порушено вимоги чинного законодавства та права позивача ОСОБА_1 як боржника.
Позивач просив суд:
- визнати недійсними електронні торги арештованого майна, які проведені ДП "Сетам", оформлені протоколом № 505393, за лотом № 430327, відбулися 07 жовтня 2020 року, відповідно до яких було продано майно, що належало на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме: нежитлові приміщення 11/200 часток, що входять до складу 11/100 часток будинковолодіння, які складаються з нежитлових приміщень: літера "Б" - з № 10 по № 28, загальною площею 415,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 505393 за лотом № 430327 від 07 жовтня 2020 року, який складений ДП "Сетам";
- визнати недійсним акт про проведені електронні торги з реалізації майна боржника від 29 жовтня 2020 року, який складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. на підставі вищевказаного протоколу проведення електронних торгів № 505393 за лотом № 430327 від 07 жовтня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання недійсними електронних торгів відсутні. Позивач ОСОБА_1 не довів, у який спосіб формальні недоліки заявки на реалізацію арештованого майна порушують його права та законні інтереси як боржника у виконавчому провадженні. Позивачу також достеменно було відомо про передачу спірного майна на реалізацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Вінницького міського суду Вінницької області.
24 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, від 01 березня 2017 року у справі № 6-130цс13, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17; постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17; постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 759/8923/16-ц, від 10 липня 2019 року № 822/1154/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 766/7365/17, від 22 липня 2020 року у справі № 639/4366/16-ц.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що призначення та проведення торгів з реалізації майна позивача проведено із порушеннями Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Під час передачі майна на реалізацію та проведення електронних торгів ні приватний виконавець Турський О. В., ні ДП "Сетам" не звернули увагу на різницю у площі майна.
Приватний виконавець Турський О. В. передав майно на реалізацію не виділивши частку ОСОБА_1 в натурі.
Оцінка належного ОСОБА_1 нерухомого майна була здійснена з порушенням чинного законодавства.
ОСОБА_1 не був обізнаний про дату та місце проведення торгів.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника заявника про відкладення розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що у провадженні приватного виконавця Турського О. В. перебувало виконавче провадження № 58548630 з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10, виданого 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором; виконавче провадження відкрите 05 березня 2019 року (т. 1 а. с. 27).
02 червня 2020 року приватний виконавець Турський О. В. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме 11/200 часток майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_2 ), що входять до складу 11/100 часток майнового комплексу та складаються з нежитлових приміщень: літ. "Б", з № 10 по № 28, загальною площею 415,7 кв. м, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках (т. 2 а. с. 116-119).
Постановою приватного виконавця Турського О. В. від 02 червня 2020 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) щодо визначення вартості вищевказаного нерухомого майна (т. 1 а. с. 25).
Згідно із звітом від 24 червня 2020 року № 32/20 ринкова вартість нежитлових приміщень, що складають 11/200 часток нежитлових приміщень, що входять до 11/100 часток будинковолодіння та складаються з приміщень літери "Б" - з № 10 по № 28, загальною площею 415,7 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, станом на дату оцінки 22 червня 2020 року, з врахуванням його фактичного технічного стану та без врахування податку на додану вартість (ПДВ) складає 217 306,50 грн (т. 2 а. с. 123-155).
01 липня 2020 року за вих. № 3762 приватний виконавець Турський О. В. подав до Вінницької філії ДП "Сетам" заявку на реалізацію вищевказаного арештованого майна (т. 1 а. с. 36, 37).
07 жовтня 2020 року ДП "Сетам" провело електронні торги арештованого майна (лот № 430327), на яких було продано майно, що належало на праві приватної власності позивачеві ОСОБА_1, а саме: нежитлові приміщення 11/200 часток, що входять до складу 11/100 часток будинковолодіння, які складаються з нежитлових приміщень: літера "Б" - з № 10 по № 28, загальною площею 415,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Переможцем вищевказаних електронних торгів визнано відповідача ОСОБА_2 .
За результатами електронних торгів відповідачем ДП "Сетам" було складено протокол проведення електронних торгів № 505393 за лотом № 430327 від 07 жовтня 2020 року (т. 1 а. с. 60).
За наслідками проведення електронних торгів приватний виконавець Турський О. В. склав акт про проведені електронні торги з реалізації майна боржника від 29 жовтня 2020 року (т. 1 а. с. 61).
22 листопада 2020 року приватний виконавець Турський О. В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (т. 1 а. с. 62).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.