ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3698/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 (Літвінов С.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 (Савицький Я.Ф., Діброва Г.І., Разюк Г.П.) у справі №916/3698/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" до 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради, 2) Одеської міської ради, третя особа державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію права власності
(в судовому засіданні 26.04.2023 оголошувалася перерва до 24.05.2023)
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Відповідач-1), Одеської міської ради (далі - Відповідач-2), третя особа державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020, скасування запису в Державному реєстрі речових прав №37161301 щодо реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Відповідача-2 права власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,00 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Садова, 21.
1.1. В подальшому, Позивачем подано та прийнято судом першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою Позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020 та припинити територіальній громаді міста Одеси в особі Відповідача-2 право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,00 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Відповідача-2 права власності на об`єкт громадської будівлі пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,00 м2 є рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020, яке прийняте з порушенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституції України, ЦК України та порушує інтереси Позивача, як власника частини приміщень загальною площею 708,90 м2 (нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку загальною площею 505,6 м2 та нежилі приміщення №501А загальною площею 203,3 м2) та незаконно позбавляє Позивача права власності та користування нерухомим майном.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020. Припинено територіальній громаді міста Одеси в особі Відповідача-2 право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що Позивач з 27.01.2017 є власником нежитлових приміщень площею 505,6 м2 та 203,3 м2 і не відмовлявся на користь Відповідача-2 від цих приміщень; у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували знищення будинку Руссова та його внутрішніх приміщень. Оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Відповідача-1 приміщення площею 505,6 м2 та 203,3 м2 належали на праві приватної власності Позивачу, тому оскаржуване рішення порушує права Позивача, який є власником цих приміщень, а, отже, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки вимога про скасування рішення Відповідача-1 №237 підлягає задоволенню, то зазначений спосіб захисту вимагає ухвалення рішення про одночасне припинення речових прав, що були зареєстровані на підставі оскаржуваного рішення, з огляду на що, вимога про припинення права власності Відповідача-2 також підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-1
5. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано статтю 349 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №04/5026/803/2012, від 25.03.2021 у справі №588/249/20, від 20.07.2021 у справі №904/4389/19, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (№914/1919/20). Зокрема, судами застосовано частину другу статті 349 ЦК України, яка втратила чинність на момент прийняття оскаржуваного у справі рішення органу місцевого самоврядування та на момент прийняття судами рішень у справі.
7. Судами не враховано, що внесенням змін до характеристик об`єктів нерухомого майна на підставі нових технічних паспортів, Позивач намагається створити уявлення, що приміщення громадської будівлі, які створені внаслідок проведених за рахунок місцевого бюджету реставраційних робіт, є тими ж приміщеннями житлового будинку, які знищені, а також намагається збільшити площу спірних нежилих приміщень за рахунок захоплення інших приміщень відновленої громадської будівлі.
8. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно ототожнили приміщення житлового будинку, які раніше належали фізичним особам, проте були знищені внаслідок пожеж, про що в матеріалах справи наявні докази, з приміщеннями громадської будівлі, створеними внаслідок ремонтно-реставраційних робіт, проведених за кошти місцевого бюджету.
9. Судами не враховано, що зареєстровані за Позивачем приміщення не існували не лише на момент проведення ремонтно-реставраційних робіт та прийняття оскаржуваного рішення Відповідача-1, але і на момент внесення фізичними особами таких приміщень до статутного капіталу товариства.
10. Непослідовними є висновки судів попередніх інстанцій, які, з одного боку, визнають об`єктивну неможливість розгляду цієї справи №926/3698/20 до вирішення іншої справи №522/13036/20, предметом спору в якій є законність набуття Позивачем права власності на приміщення в Будинку Руссова з огляду на фізичне знищення таких приміщень, а, з іншого боку, вирішуючи справу по суті, ухиляються від дослідження відповідних обставин, зазначаючи про те, що останні не є предметом спору у даній справі. При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження до вирішення іншої справи №522/13036/20.
11. Судами не враховано, що Законом України від 12.05.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" частину четверту статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, яка не містить положень щодо припинення речових прав у випадку ухвалення судом рішення про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а тому, припинивши право власності територіальної громади міста Одеси на Будинок Руссова, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили таке право власності за іншими особами, тим самим залишивши громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування без будь-якого власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2
12. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
13. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/13545/17, від 07.08.2018 у справі №906/763/15, від 10.09.2018 у справі №904/6160/17, від 22.04.2019 у справі №922/2381/16. Зокрема, судом не враховано, що підставами позову у цій справі №916/3698/20 є порушення рішенням Відповідача-1 права власності Позивача на нежилі приміщення в Будинку Руссова, проте, законність набуття права власності Позивача на такі приміщення є предметом спору у іншій цивільній справі №522/13036/20, провадження в якій було відкрито раніше, ніж подано позов у цій справі.
14. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі №916/3698/20 до закінчення розгляду іншої цивільної справи №522/13036/20 у зв`язку з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції знехтував принципами господарського судочинства, серед яких принцип змагальності сторін, а також всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи.
15. Зроблений у цій справі висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження знищення внутрішніх приміщень Будинку Руссова не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки до відзиву на позовну заяву було надано документи, які підтверджують факт фізичного знищення внутрішніх приміщень в будинку станом на момент внесення таких приміщень до статутного капіталу Позивача. Крім того, в рамках розгляду іншої справи №522/13036/20 призначено судову будівельно-технічну експертизу зі встановлення обставин фактичного знищення приміщень, які були внесені до статутного капіталу Позивача, що не було враховано судом апеляційної інстанції.
16. Зазначаючи про можливість Відповідача-2 звернутися із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі №916/3698/20 у разі прийняття у іншій цивільній справі №522/13036/20 рішення щодо припинення станом на 2017 рік права власності Позивача на відповідні приміщення, суд апеляційної інстанції визнає, що відповідні обставини, які є предметом спору у вказаній справі, мають істотне значення для розгляду цієї справи №916/3698/20.
17. Презюмування законності права власності з огляду на наявність відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.11.2020 у справі №04/5026/803/2012, від 25.03.2021 у справі №588/249/20, від 20.07.2021 у справі №904/4389/19, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (№914/1919/20).
Позиція Позивача у відзиві на касаційні скарги
18. Позивач подав відзив на касаційні скарги, в якому просить відмовити у їх задоволенні, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з тих підстав, що оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Позивач посилається на те, що:
18.1. на момент прийняття Відповідачем-1 спірного рішення, частина нежилих приміщень загальною площею 708,9 м2 належать на праві власності Позивачу, а тому державна реєстрація права власності на весь будинок Руссова площею 5022,0 м2 за Відповідачем-2 на підставі рішення Відповідача-1 здійснена з порушенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституції України, ЦК України, чим порушує інтереси Позивача, як власника частини приміщень будинку;
18.2. додані Позивачем в матеріали справи докази свідчать лише про аварійність будинку та бездіяльність Відповідача-2 в утриманні та збереженні будівлі і доказів на підтвердження обставин про повне знищення будинку Відповідачами не надано та матеріали справи таких не містять;
18.3. справи Верховного Суду, на які посилається Відповідач-1 у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування судами статті 349 ЦК України (№04/5026/803/2012, №588/249/20, №904/4389/19, №5015/45/11 (№914/1919/20)), не є подібними до цієї справи, оскільки відрізняються підставами позовів, фактично-доказовою базою, обставинами, встановленими судами;
18.4. матеріали справи містять всі необхідні докази, які дозволяються встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду у цій справі, а тому суд апеляційної інстанції правомірно посилався на об`єктивну можливість розгляду цієї справи та без порушення статті 227 ГПК України не зупинив розгляд справи до вирішення іншої справи №522/13036/20 і не порушив право сторін на справедливий та розумний розгляд справи.
Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу Відповідача-2
19. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу Відповідача-2 не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу Відповідача-1
20. Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу Відповідача-1 не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами та висновки судів попередніх інстанцій
21. Як встановили суди попередніх інстанцій, Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та рішення Одеської обласної ради народних депутатів №266-ХХІ від 25.11.1991 "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" з державної власності до власності міст обласного підпорядкування (у тому числі міста Одеси) передано житловий та нежитловий фонд.
Житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, прийнятий під охорону держави відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів №580 від 27.12.1991 як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення "будинок Руссова", що споруджений у 1897-1898 за проектом архітекторів В.І. Шмідта і Л.М. Чернігова.
Згідно із наказом Міністерства культури і туризму України №662/0/16-07 від 16.06.2007 вказана пам`ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер №33-ОД. Будівля-пам`ятка, в минулому, використовувалася переважно в якості жилого будинку, більшість квартир в якому перебували у приватній власності.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №2762 від 03.07.2006 "будинок Руссова" визнано ветхим і аварійним, непридатним для нормальної експлуатації, погрожуючим заваленням.
21.1. Судами також встановлено, що протягом тривалого часу відбувалося подальше пошкодження будинку, у зв`язку із чим, у 2014 році Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" та Науково-виробничим центром "ЕКОСТРОЙ" проведені інженерно-конструкторські обстеження житлового будинку по вул. Садовій, 21 у м. Одесі, за якими складені висновки щодо загального стану будівлі, її зносу та надані рекомендацій щодо можливості усунення дефектів і пошкоджень конструкцій, відновлення їх задовільного стану, можливості реставрації пам`ятника архітектури з відновленням втрачених елементів та подальшої безпечної експлуатації будівлі тощо.
Рішенням Відповідача-1 №124 від 21.05.2015 створено комісію з обстеження стану житлового будинку у м. Одесі по вул. Садовій, 21, яка 25.05.2015 провела засідання, за підсумками якого склала акт, в якому виклала свої висновки і, за результатами зазначеного акта, Відповідачем-1 прийнято рішення №126 від 28.05.2015, яким визнано, зокрема: 1) житловий будинок, розташований у м. Одесі по вул. Садова, 21, не відповідаючим санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання; 2) за доцільне проведення консервації з подальшою реставрацією зазначеної будівлі; 3) доручено вжити першочергові заходи із запобігання подальшому пошкодженню та руйнуванню будівлі; 4) комісії з обстеження будинку за результатами обговорення із громадськістю міста слід надати пропозиції щодо подальшого використання будинку в порядку, встановленому законодавством України.
21.2. Також судами обох інстанцій встановлено, що у 2016 році у будівлі за адресою м. Одеса, вул. Садова, 21 відбулися пожежі за результатами яких Приморським РВ ГУ ДСНС України в Одеській області складено акти про пожежу та звіти про причину виникнення пожежі, відповідно до яких підставами виникнення пожеж стало необережне поводження з вогнем невстановленими особами.
05.01.2017 за результатами загальних зборів учасників Позивача (протокол №13) вирішено прийняти до складу учасників Товариства нових членів та збільшити розмір статутного капіталу Товариства за рахунок внесків у вигляді нерухомого майна, в тому числі до статутного капіталу Позивача внесені нежилі приміщення №501А, загальною площею 98,4 м2, та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 450,5 м2, що розташовані за адресою м.Одеса, вул. Садова, 21.
Відповідно до акта приймання-передачі від 05.01.2017 Позивач отримав від нових Учасників (фізичних осіб) у якості внеску до статутного капіталу Товариства, зокрема, вищезазначене нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (нежилі приміщення №501А, загальною площею 98,4 м2, та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 450,5 м2).
Позивачем 27.01.2017 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул.Садова 21, а саме: нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна (індексний номер 1157690751101) на підставі протоколу, серії та номер 13, виданого 05.01.2017, акту приймання-передачі, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, довідки про показники об`єкта нерухомого майна серія та номер 2020-049-9, виданого 03.02.2020 ФОП Пашківський Д.П та нежиле приміщення №501А, загальною площею 203,3 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна (індексний номер 277519351101) на підставі протоколу, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, акту приймання передачі, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, довідки про показники об`єкта нерухомого майна серія та номер 2020-049-8, виданого 03.02.2020 ФОП Пашківський Д.П.
21.3. На підставі статей 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Одеської обласної ради №266-ХХІ від 25.11.1991 "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" та рішення Відповідача-1 №438 від 30.11.2017 "Про заходи подальшого використання житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21" Відповідачем-1 прийнято рішення №237 від 03.07.2020, яким вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м.Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Садова, 21.
21.4. Відповідно до матеріалів реєстраційних справ №2114630451101 та №277519351101, які надані Управлінням держаної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 22.02.2021, на момент прийняття спірного рішення Відповідача-1 значна частина приміщень житлових та нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21, належить на праві приватної власності фізичним та юридичним особам, в тому числі Позивачу.
22. Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, керуючись нормами статей 319, 321, 328, 331, 346, 347, 349 ЦК України, статей 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 виходили з того, що Позивач не відмовлявся на користь Відповідача-2 від нежитлових приміщень, які перебувають в його власності а саме: нежитлове приміщення 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2 та нежитлове приміщення №501А, загальною площею 203,3 м2 та в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували знищення будинку Руссова та його внутрішніх приміщень. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про те, що, оскільки судами встановлено наявність на момент прийняття оскаржуваного рішення права власності на нежитлові приміщення (нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, нежиле приміщення №501А, загальною площею 203,3 м2) за Позивачем, тому рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020 порушує право власності Позивача, а, отже, є протиправним та підлягає скасуванню, а право власності на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) за територіальною громадою м.Одеси в особі Відповідача-2 підлягає припиненню. При цьому, судами також враховано наданий до матеріалів позовної заяви висновок будівельно-технічної експертизи №957/2020 від 14.08.2020, виконаний ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" на замовлення Позивача, згідно якого нежиле приміщення №501А загальною площею 203,3 м2 та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2 за адресою: м.Одеса, вул. Садова, 21 входять до складу та є частинами громадського будинку, загальна площа якого згідно із технічним паспортом складає 5022,0 м2.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 300 ГПК України).
Отже, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
24. Колегія суддів Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд з огляду на таке.
Щодо доводів касаційних скарг Відповідачів про недоведеність існування (наявність) у Позивача права власності на спірні приміщення
25. Суди попередніх інстанцій зазначають, що з матеріалів справи вбачається, що Позивач з 27.01.2017 є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул.Садова, 21, а саме: нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна (індексний номер 1157690751101) на підставі протоколу, серії та номер 13, виданого 05.01.2017, акту приймання-передачі, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, довідки про показники об`єкта нерухомого майна серія та номер 2020-049-9, виданого 03.02.2020 ФОП Пашківський Д.П., та нежиле приміщення №501А, загальною площею 203,3 м2, яке зареєстроване в реєстрі нерухомого майна (індексний номер 277519351101) на підставі протоколу, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, акту приймання передачі, серії та номер б/н, виданого 05.01.2017, довідки про показники об`єкта нерухомого майна серія та номер 2020-049-8, виданого 03.02.2020 ФОП Пашківський Д.П.
25.1. Як зазначалося вище, суди встановили, що 05.01.2017 за результатами загальних зборів учасників Позивача (протокол №13) вирішено прийняти до складу учасників Товариства нових членів та збільшити розмір статутного капіталу Товариства за рахунок внесків у вигляді нерухомого майна, в тому числі до статутного капіталу Позивача внесені нежилі приміщення №501А, загальною площею 98,4 м2, та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 450,5 м2, розташовані за адресою м.Одеса, вул. Садова, 21.
Відповідно до акта приймання-передачі від 05.01.2017 Позивач отримав від нових Учасників у якості внеску до статутного капіталу Товариства, зокрема, вищезазначене нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (нежилі приміщення №501А, загальною площею 98,4 м2, та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 450,5 м2).
25.2. Згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа №2020-049/9) від 03.02.2020 на нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку по вул.Садова, 2 в м.Одеса (виготовлено ФОП Пашківський Д.П.), загальна площа об`єкта до уточнення лінійних розмірів складала 450,0 м2, а після уточнення лінійних розмірів складає 505,6 м2. Також, згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа №2020-049/8) від 03.02.2020 на групу нежилих приміщень №501А, по вул.Садова, 2 в м.Одеса (виготовлено ФОП Пашківський Д.П.), загальна площа об`єкта до уточнення лінійних розмірів складала 98,4 м2, а після уточнення лінійних розмірів складає 203,3 м2. При цьому, як вказано у цих технічних паспортах, загальна площа нежитлових приміщень змінилася за рахунок уточнення лінійних розмірів та об`єднання частини підвалу, введенню в експлуатацію не потребує (стаття 152 Житлового кодексу Української РСР, редакція від 12.02.2015).
25.3. Також, суди встановили, що відповідно до наданого до матеріалів позову Позивачем висновку №957/2020 від 14.08.2020 судової будівельно-технічної експертизи, зробленої за замовленням Позивача, спірні нежилі приміщення (505,6 м2 та 203,3 м2) входять до складу та є частинами громадського будинку (у відповідності до технічного паспорту, виданого ПП "ТЕРРА-ЮГ ПРОЕКТ") загальною площею 5022,00 м2 за адресою: м.Одеса, вул.Садова, 21. У висновку є посилання на те, що згідно наданої документації на нежитлові приміщення 505,6 м2 та 203,3 м2, ці приміщення розташовані в підвальному та першому поверхах будівлі.
25.4. Відповідачі під час розгляду справи заперечували факт набуття Позивачем права власності на спірне майно, посилаючись при цьому на обставини знищення майна в будинку Руссова в результаті низки пожеж у 2016 році, у зв`язку з чим в будинку проводилися ремонтно-реставраційні роботи за рахунок коштів міського бюджету, про що, як посилаються Відповідачі, в матеріалах справи наявні відповідні документи, що, на їх думку, свідчить про безпідставність виникнення у Позивача права власності на нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 м2, та на нежилі приміщення №501А, загальною площею 203,3 м2, оскільки всі приміщення у вказаному будинку, в тому числі на момент передачі (05.01.2017) права власності Позивачу в тому вигляді, в якому вони існували до проведення ремонтно-реставраційних робіт, були фактично знищені і, відповідно, особи, які передали ці приміщення Позивачу, як внесок у статутний капітал Позивача, втратили право власності на них та не мали права передавати неіснуючі об`єкти до статутного капіталу Позивача.
26. Статтями 316, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 наведено висновок про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено.
28 У даній справі Позивач обґрунтовує позов тими обставинами, що Відповідачем-1, як органом місцевого самоврядування, прийнято рішення, яке порушує право власності Позивача, та посилається на приписи статті 393 ЦК України.
28.1. Пред`являючи відповідний позов на підставі статті 393 ЦК України, власник має надати докази набуття права власності, а тому, обставини та підстави виникнення права власності у Позивача на об`єкти нерухомості в будинку Руссова входять до предмета доказування у цій справі.
29. Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 73 та частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).
30. Проте, дійшовши висновку про те, що Позивач є власником нежитлових приміщень площею 505,6 м2 та 203,3 м2, суди не дослідили та не відобразили у судових рішеннях підстав, з яких у Позивача виникло право власності на приміщення саме в зазначених розмірах, оскільки, відповідно до акту від 05.01.2017, що встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач отримав від нових Учасників у якості внеску до свого статутного капіталу нежилі приміщення №501А, загальною площею 98,4 м2, та нежиле приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 450,5 м2. Тобто, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам, за яких було збільшено площу нежитлового приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку з 450,0 м2 на 505,6 м2, а також площу нежилих приміщень №501А з 98,4 м2 на 203,3 м2, зокрема, обставини, які стали підставою для здійснення уточнення лінійних розмірів приміщень, про що зазначено у вказаних вище технічних паспортах №2020-049/8 та №2020-049/9 від 03.02.2020.
31. Крім того, судами не враховано, що, як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.08.2020, який прийнято судами в якості доказу підтвердження наявності у Позивача права власності на приміщення площею 505,6 м2 та 203,3 м2, спірні приміщення розташовані в підвальному та першому поверхах, а в технічних паспортах від 03.02.2020 на ці ж приміщення вказано, що загальна площа нежитлового приміщення змінилася не тільки за рахунок уточнення лінійних розмірів, але й об`єднання частини підвалу, введенню в експлуатацію не потребує (стаття 152 Житлового кодексу Української РСР, редакція від 12.02.2015). При цьому, також зазначено, що в нежитлових приміщеннях не відбулося перепланування, переоснащення під сучасні потреби.
32. Відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" №191-VIII від 12.02.2015, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Отже, вказана стаття законодавства регулює порядок проведення власником переобладнання і перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, тоді як спірними об`єктами нерухомості у цій справі є саме нежитлові приміщення, що встановлено судами попередніх інстанцій.