ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 496/2555/14-к
провадження № 51-17 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170110000856 від 2 травня 2013 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Вирішено цивільний позов і питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За цим вироком ОСОБА_6 2 травня 2013 року о 06:40, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Toyota", номерний знак НОМЕР_1, на 17 км + 900 м автомобільної дороги Одеса - Іванівка у напрямку м. Одеси порушив вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), був неуважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, не вибрав безпечної швидкості руху, значно перевищив її допустиму межу, не впорався з керуванням та виїхав вправо за межі проїжджої частини, де здійснив наїзд на два дерева, у результаті чого автомобіль перекинувся.
Як наслідок пасажир цього автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а пасажирам ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження відповідно.
Одеський апеляційний суд 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 залишив без задоволення, а вирок Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2022 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Сторона захисту зазначає, що:
? винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом;
? обвинувальний акт не відповідає п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України);
? фактичні обставини суперечать висновкам судових експертиз;
? за результатами проведення комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи № 419 не встановлено хто саме керував транспортним засобом;
? висновок експертів № 83-86/16;16746/16-52/20253/17-52 є недопустимим доказом;
? суди безпідставно визнали висновок фахівця № 023-08/14/252-Є/2014/пп недопустимим доказом;
? під час проведення досліджень експерти порушили вимоги Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 (далі - Інструкція);
? судовий розгляд було проведено з порушенням засад кримінального провадження, передбачених статтями 22, 23 КПК України;
? у судовому засіданні не були допитані свідки сторони обвинувачення;
? суд першої інстанції безпідставно не витребував пояснень свідка ОСОБА_12, та відхилив клопотання про їх долучення до матеріалів провадження, а також не розглянув низку інших клопотань;
? суди не зазначили мотивів, з яких не взяли до уваги показання ОСОБА_6 про те, що він не був за кермом автомобіля, натомість визнали показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 достовірними;
? апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, всупереч ст. 404 КПК України повторно докази не дослідив та належним чином доводи апеляційної скарги не спростував;
? ухвалені рішення не відповідають вимогам статей 94, 370 та 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Щодо доведеності винуватості засудженого поза розумним сумнівом
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Так, доводи касаційних скарг сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, аналогічні доводам, які він і його захисник наводили в судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами й визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.
Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду ОСОБА_6 винуватим себе не визнав і повідомив, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_10, який рухався зі значним перевищенням швидкості.
Суд першої інстанції, з`ясувавши позицію ОСОБА_6, належним чином обґрунтував своє рішення про доведеність його винуватості в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, а також настала смерть ОСОБА_8 .
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Українизроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі усіх об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначеного правопорушення суд обґрунтував показаннями, наданими безпосередньо в судовому засіданні потерпілими ОСОБА_9 ОСОБА_15, ОСОБА_10, свідком ОСОБА_16, даними протоколу огляду місця події, висновками експертиз та іншими письмовими доказами.
Так, висновком судової автотехнічної експертизи № 5788 встановлено, що водієві автомобіля "Toyota" належало діяти відповідно до вимог п. 12.1 ПДР і обирати таку швидкість, яка б дозволяла йому при свідомо відомих дорожньо-транспортних умовах (технічний стан, ступінь завантаженості автомобіля, стан проїзної частини, конфігурація смуги тощо) постійно контролювати керованість автомобіля, при цьому швидкість руху не повинна була перевищувати обмеження 90 км/год, яке встановлено вимогою п. 12.6 ПДР. Діючи відповідно до пунктів 12.1, 12.6 ПДР водій автомобіля "Toyota" мав технічну можливість контролювати рух автомобіля й не допустити виникнення заносу, чим мав технічну можливість запобігти цій ДТП.
З висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 19572/19573/17-52 убачається, що під час досліджуваної пригоди автомобіль "Toyota" контактував з першим деревом лівою передньою частиною кузова, а з другим деревом - задніми правою частиною кузова та правим колесом. Послідовний механізм розвитку цієї ДТП детально описаний у дослідженні. Швидкість руху автомобіля "Toyota" складала не менш як 134 … 146 км/год. Вказана швидкість є мінімальною, оскільки не враховані витрати енергії на деформацію кузова автомобіля у результаті зіткнення з деревами.
Відповідно до висновку повторної комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 83-86;16746/16-52/20253/17-52, узагальнення наявних комплексних даних свідчить про те, що серед учасників ДТП найбільш значне тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації на рівні верхньої третини лівої гомілки виникло у ОСОБА_8 . Таке ушкодження не притаманно для травми, що виникає у салоні легкового автомобіля. Разом з тим, урахування відомих обставин ДТП, по-різному направленим зміщенням його учасників під час аварійного руху автомобіля та його перекиданням не виключає можливості утворення такого відкритого осколкового перелому обох кісток лівої гомілки у верхній третині у вигляді травматичної ампутації у процесі випадіння з салону автомобіля. Відображений багатоскладовий хід травмування учасників ДТП не дозволяє достеменно визначити місця знаходження ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 у салоні автомобіля виходячи з наявних комплексних експертних даних. З огляду на викладене висновок фахівця № 023-08/14/252-Є/2014/пп щодо знаходження ОСОБА_10 за кермом автомобіля у момент ДТП не знаходить підтвердження.
Згідно з висновком комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи № 419, під час встановлення хто з потерпілих знаходився на якому місці у салоні автомобіля на момент ДТП виходили як з характеру і локалізації тілесних ушкоджень у потерпілих, так і з механізму утворення ушкоджень на автомобілі. При цьому експерти зазначили, що множинність та масивність виявлених під час дослідження трупа ОСОБА_8 тілесних ушкоджень практично виключає його знаходження за управлінням автомобілем; не виключено, що він знаходився на передньому пасажирському сидінні. Тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_10 характерні для знаходження останніх ближче до лівого борту автомобіля, хоча категорично це стверджувати тільки на підставі характеру тілесних ушкоджень неможливо. З ушкоджень ОСОБА_9 неможна встановити її точне місцезнаходження у салоні. За результатами проведення експертного дослідження експерти дійшли висновку, що, виходячи з отриманих під час експертизи даних, точно встановити хто конкретно знаходився за управлінням автомобілем у момент ДТП з тих, які залишилися живими, не є можливим.
Так, у касаційній скарзі захисник, зокрема, посилається на те, що висновки експертів не підтверджують перебування ОСОБА_6 за кермом автомобіля у момент ДТП.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово у своїх рішення зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року (справа № 728/578/19, провадження № 51-3411 км 20), від 20 жовтня 2021 року (справа № 759/14119/17, провадження № 51-2274 км 21).
Так, допитана потерпіла ОСОБА_9, зокрема, пояснила, що познайомилася з ОСОБА_6 біля морського вокзалу у м. Одесі, вживали разом спиртні напої. Потім продовжили вживати спиртні напої на одеських лиманах. Коли прийшов час їхати додому, то ОСОБА_6 відібрав у ОСОБА_10 ключі, сів за кермо та їхав надто швидко. Потерпіла не пам`ятала момент ДТП, оскільки втратила свідомість.
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив, що того вечора йому зателефонував ОСОБА_6, який був у стані алкогольного сп`яніння, та попросив відвести його до центру міста. Свідок разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_6 поїхали до м. Одеси, де біля морського вокзалу підібрали двох дівчат, потім каталися по місту та вживали спиртні напої. Згодом відвезли одну дівчину до Лузанівки та поїхали додому до ОСОБА_8 по гроші. Увесь цей час за кермом був сам потерпілий. Після цього поїхали на ОСОБА_17 лиман, де продовжили вживати спиртні напої. Коли зібралися їхати додому, то ОСОБА_6 відібрав у потерпілого ключі, сів за кермо, декілька разів ледь на спричинив ДТП, швидкість автомобіля становила близько 150 км/год.