Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/13800/21-ц
провадження № 61-3793св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава України в особі Національного Банку України, державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в складі судді: Ільєвої Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2021 ОСОБА_1 подав позов до Держави України в особі Національного банку України, державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Державної казначейської служби України про відшкодування збитків.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є сином та спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 зберігала грошові кошти на депозитному рахунку у АТ "Банк "Таврика". Грошові кошти були розміщені за вкладним (депозитним) договором "Пенсійний" № ПСГ(391)9555 від 11 січня 2012 року. 20 грудня 2012 року НБУ прийнято постанову № 548, якою ПАТ "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних і з 21 грудня 2012 року в АТ "Банк "Таврика" введено тимчасову адміністрацію. Постановою Правління Національного банку України від 20 березня 2013 року № 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію "Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2013 року № 17 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Таврика" з 21 березня 2013 року. За рахунок коштів фонду гарантування вкладів ОСОБА_2 отримала гарантовану виплату в сумі 200 000,00 грн.
Залишок грошових коштів в сумі 3 016 819,21 грн були включені до реєстр акцептованих вимог кредиторів та віднесена до 4 черги, що відповідало частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що підтверджується листом Уповноваженої особи Фону гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Таврика" від 11 липня 2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач по справі, ОСОБА_1, успадкував кредиторську заборгованість АТ "Банк "Таврика" перед ОСОБА_2 в сумі 3 016 819,21 грн, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 червня 2017 року, яке видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В. В., по спадковій справі №10/2017 (зареєстровано в реєстрі за № 2385).
28 листопада 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Банк "Таврика" як юридичної особи, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. На думку ОСОБА_1, внаслідок ліквідації банку, останній зазнав збитків в сумі 3 016 819,21 грн.
Вироком апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
23 лютого 2011 року Наглядовою Радою ПАТ "Банк "Таврика" прийнято рішення про обрання ОСОБА_4 виконуючим обов`язки Голови Правління ПАТ "Банк "Таврика" та подано до Національного банку України відповідні документи для погодження його кандидатури на вищевказану посаду. 28 березня 2011 року за результатами розгляду поданих документів Національного банку України відмовлено в погодженні кандидатури ОСОБА_4 на посаду Голови Правління ПАТ "Банк "Таврика", у зв`язку з відсутністю у нього бездоганної ділової репутації. У подальшому, 05 квітня 2011 року, ПАТ "Банк "Таврика" звернувся до НБУ з клопотанням щодо повернення до розгляду кандидатури на посаду Голови Правління ОСОБА_4 після закінчення випробувального терміну, тобто після 23 червня 2011 року.
28 грудня 2011 року Наглядова Рада ПАТ "Банк "Таврика" повторно звернулася до НБУ з метою погодження кандидатури ОСОБА_4 на посаду Голови Правління вищевказаного банку.
23 січня 2012 року НБУ повторно повідомив ПАТ "Банк "Таврика" про непогодження кандидатури ОСОБА_4 на посаду, у зв`язку з чим Наглядовою Радою ПАТ "Банк "Таврика" 30 січня 2012 року прийнято рішення про звільнення останнього від виконання обов`язків Голови Правління. Разом з цим, під час виконання обов`язків останнім внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов`язків, стала втрата активів банку та неможливість виконання ним вимог вкладників й інших кредиторів, внаслідок чого, 20 грудня 2012 року НБУ прийнято постанови № 548 якою ПАТ "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних, а також державою взято зобов`язання перед вкладниками зазначеного банку щодо повернення їм коштів у сумі 211 837 947,47 грн через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, між АТ "Банк "Таврика" та компанією "Вінтен Трейдинг ЛТД" були укладені Договори про залучення коштів на умовах субординованого боргу за №№ 3, 4, 5 від 10 травня 2011 року, 16 грудня 2011 року та 10 травня 2012 року, які були зареєстровані в Національному банку України. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника. Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається, а тому в.о. Голови Правління АТ "Банк "Таврика" Дробязко А. О. не мав права укладати з "Майнль Банк Акцієнгезельшафт" Договір відповідального зберігання та застави грошових коштів на період дії Договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу, у тому числі - у виді оферти, а також одноособово приймати рішення про укладення даного договору чи взагалі підписувати договори.
Таким чином, позивач вказував, що дії ОСОБА_4 призвели до втрати АТ "Банк "Таврика" грошових коштів в сумі 26 502 636,59 доларів США, які були списані Майнль Банк Акцієнгезельшафт в якості забезпечення зобов`язань, які не виконало компанією "Вінтен Трейдинг ЛТД", яка була інвестором АТ Банк "Таврика".
Так, Національний банк України неналежним чином виконував покладені на нього обов`язки та не забезпечив виконання, визначеної частиною першою статті 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність" основної мети банківського нагляду - безпеку зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Щодо Фонду, позивач вказував, що уповноважена особа (уповноважені особи) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Таврика" не вчинила реальних дій, спрямованих на повернення незаконно перерахованих коштів в сумі 26 502 636,59 доларів США, внаслідок чого банк втратив платоспроможність. Більше того, не вчинялося не лише дій, спрямованих на стягнення грошових коштів з "Meinl Bank AG" (Республіка Австрія), а і з компанії Вінтен Трейдинг ЛТД, яка була інвестором банку та, всупереч закону, здійснила погашення власних боргових зобов`язань за рахунок коштів АТ "Банк "Таврика".
З врахуванням зазначеного, позивач вважає, що Держава Україна в особі Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є відповідачами, оскільки саме вказані органи допустили грубе порушення вимог закону, що мало наслідки завдання збитків позивачу.
ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3 016 819,21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що
позивач не надав жодних доказів того, що саме внаслідок дій або ж бездіяльності Національного банку України, порушено його право як кредитора ПАТ "Банк "Таврика" на отримання коштів за договорами банківського вкладу;
позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення Банку до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов`язання між банком та клієнтом. Позивачем не надано належних підтверджень, що саме діями, рішеннями чи бездіяльністю відповідачів завдано шкоди останньому, та як, суду не надано належних документів, які б прямо вказували на те, що дії відповідачів визнанні протиправними та незаконними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
судом адміністративної юрисдикції встановлено відсутність протиправних рішень, дій чи бездіяльності Національного банку стосовно ПАТ "Банк "Таврика", а прийняті Національним банком постанови про віднесення ПАТ "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Позивачем не надано належних підтверджень, що саме діями, рішеннями чи бездіяльністю відповідачів завдано шкоди позивачеві, та не надано належних доказів, які б прямо вказували на те, що дії відповідачів визнанні протиправними та незаконними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають;
доводи апеляційної скарги, про те, що уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Банк "Таврика" не вчинили реальних дій, спрямованих на повернення незаконно перерахованих коштів в сумі 26 502 636,59 дол. США, внаслідок чого банк "Таврика" втратив платоспроможність, апеляційним судом відхиляються. Відповідно до частини другої статті 37, частини першої статті 48 Закону України "Про систему гранування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, але не виключно: здійснює повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та/або будь-яких інших осіб стосовно банку та визнання банку потерпілим, а також заявляти від імені та в інтересах банку цивільні позови про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. Станом на сьогоднішній день відкрито виконавче провадження № 63718729 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 753/2965/20 та вчиняються всі необхідні дії для стягнення з ОСОБА_4 на користь ФГВФО 26 502 632,50 дол. США. Крім того, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18526/21 за позовом Фонду гарантування до пов`язаних осіб AT "Банк "Таврика" про стягнення шкоди в розмірі 2 679 888 731,86 грн.
Аргументи учасників справи
14 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій, з урахування заяви про зміну касаційної скарги поданої на виконання ухвали Верховного Суду від 23 березня 2023 року, просив оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині доводів щодо незаконних дій Національного банку України.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника. Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається, а тому в. о. Голови Правління АТ "Банк "Таврика" Дробязко А. О. не мав права укладати з "Майнль Банк Акцієнгезельшафт" Договір відповідального зберігання та застави грошових коштів на період дії Договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу, у том у числі - у виді оферти, а також одноособово приймати рішення про укладення даного договору чи взагалі підписувати договори;
Національний банк України свідомо допустив перебування ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов`язки керівника банку протягом 11 місяців (з 23 лютого 2011 року по 30 січня 2012 року). Відповідні положення статут АТ "Банк "Таврика" були зареєстровані в Національного банку України, про що прямо зазначено у вироку суду. Національному Банку України було відомо про відсутність бездоганної ділової репутації вищевказаної особи, (разом з тим, Національний банк України не скористався жодним зі способів банківського нагляду та банківського контролю).
договір, який призвів до неплатоспроможності банку, укладено 22 грудня 2011 року. Списання коштів проведено 27 листопада 2012 року - майже через 11 місяців з моменту підписання, а найголовніше - наступного календарного року після його підписання. Національний банк України зобов`язаний був виявити договір, укладений в інтересах інвестора банку, оскільки операція з перерахунку понад 26 млн доларів США на рахунок в іноземному банку: повинна була бути відображена у щорічній звітності банку, мала бути відображена в аудиторському висновку. Національний банк України неналежним чином виконував покладені на нього обов`язки та не забезпечив виконання основної мети банківського нагляду - безпеку зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках;
У травні 2023 року Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Станкевичем О. М., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив Національного банку України мотивовано тим, що:
причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Позивачем не доведено, що внаслідок дій (бездіяльності) Національного банку було порушено його право на отримання коштів за договорами банківського вкладу. Також, позивачем не доведено наявності завданої шкоди та вини, як необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Відповідно, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками;
в обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку скаржник посилається на обставини, встановлені вироком Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2017 року у справі № 761/30783/13-к, яким ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. Національний банк не фігурує як учасник даної кримінальної справи, вироком не було встановлено обставин завдання збитків саме позивачу і саме Національним банком. Також не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між будь-яким рішенням, діями чи бездіяльністю Національного банку та шкодою у вигляді неотримання позивачем банківського вкладу. Кошти розміщені як банківські вклади не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів.
У травні 2023 року державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Відзив державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" мотивовано тим, що:
позивач помиляється в свої твердженнях, що державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" є державним органом. Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" вживає всіх передбачених законом заходів для притягнення винних у неплатоспроможності АТ "Банк "Таврика" та захист прав позивача як кредитора. а тому відсутні підстави для притягнення фонду до цивільно-правової відповідальності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17; від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19; від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.,
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином та спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 зберігала грошові кошти на депозитному рахунку у АТ "Банк "Таврика". Грошові кошти були розміщені за вкладним (депозитним) договором "Пенсійний" № ПСГ(391)9555 від 11 січня 2012 року.
20 грудня 2012 року НБУ прийнято постанову № 548, якою ПАТ "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних і з 21 грудня 2012 року в АТ "Банк "Таврика" введено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 20 березня 2013 року № 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію "Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2013 року № 17 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Таврика" з 21 березня 2013 року.
За рахунок коштів фонду гарантування вкладів ОСОБА_2 отримала гарантовану виплату в сумі 200 000,00 грн.
Залишок грошових коштів в сумі 3 016 819,21 грн були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та віднесена до 4 черги, що відповідало частині першій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що підтверджується листом Уповноваженої особи Фону гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Таврика" від 11 липня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
ОСОБА_1, успадкував кредиторську заборгованість АТ "Банк "Таврика" перед ОСОБА_2 в сумі 3016819,21 грн, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 червня 2017 року, яке видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В. В., по спадковій справі № 10/2017 (зареєстровано в реєстрі за № 2385).
28 листопада 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Банк "Таврика" як юридичної особи, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим.
Внаслідок процедури ліквідації банку кредиторські вимоги 4 черги погашені не були.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/6233/15 відмовлено позивачам у задоволенні позову повністю у справі про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів, зобов`язання вчинити дії стосовно ПАТ "Банк "Таврика".
У справі № 826/6233/15 встановлено, що вчинені НБУ дії, у зв`язку з призначенням інспекційної перевірки Банку, відповідають функціям та повноваженням Національного банку України, та характеризуються як активна поведінка суб`єкта владних повноважень у сфері наглядової діяльності, що спрямована на забезпечення дотримання ПАТ "Банк "Таврика" вимог законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. Судом встановлено, що рішення Національного банку України від 23 листопада 2012 року №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та постанова Правління Національного банку України від 20.12.2012 р. М 548 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" не суперечить нормам Закону України "Про банки та банківську діяльність" та прийнято відповідно до вимог Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 р. № 346, а також прийняті відповідно до діючого законодавства України та без перевищення наданих йому законом повноважень.
Державною організацією (установою, закладом) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" вживаються заходи щодо стягнення майнової шкоди в розмірі 26 502 632,50 дол. США в межах справи № 753/2965/20, а також з пов`язаних осіб АТ "Банк "Таврика" в межах справи № 910/12803/18 на суму 2 679 888 731,86 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.