Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 758/3645/15
провадження № 61-9746св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку росії", правонаступником якого є акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року в складі судді Трегубенко Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивувало тим, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії", та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 13-12-07/ФО з додатковими угодами до нього, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 000 доларів США під 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 28 грудня 2012 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 14 січня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 1 137 520,60 дол. США, що еквівалентно 17 940 110,39 грн, з яких: 666 456,33 дол. США - тіло кредиту, 80 322,02 дол. США - проценти, 375 584,57 дол. США - пеня за прострочення повернення тіла кредиту, 15 157,68 дол. США - пеня за прострочення повернення процентів.
З урахуванням викладеного ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 13-12-07/Ф0 від 28 грудня 2007 року на загальну суму 17 940 110,39 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, банк надав належні й допустимі докази.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував правовий статус ОСОБА_1, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, а також знаходження на вказаній території нерухомого майна, яке відповідач передав в іпотеку банку з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору. За змістом статті 14 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності 27 вересня 2014 року, упродовж строку тимчасової окупації ОСОБА_1 звільнений від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих процентів. У зв`язку з відсутністю вказаного обов`язку немає правових підстав і для стягнення з позичальника пені як цивільно-правової відповідальності боржника в разі порушення зобов`язання. Посилання позивача на те, що норми Закону № 1636-VII не підлягають застосуванню до зобов`язань, строк виконання яких настав до набрання ним чинності, апеляційний суд відхилив, оскільки умовами кредитного договору передбачено його дію до повного виконання зобов`язань позичальника.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу АТ "Сбербанк" задоволено частково, постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність у відповідача обов`язку з погашення кредитної заборгованості до закінчення тимчасової окупації АР Крим ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки аналіз статті 14 Закону № 1636-VII дає підстави для висновку про те, що впродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа звільняється від виконання грошових зобов`язань щодо сплати періодичних платежів на погашення тіла кредиту та процентів, тобто від виконання обов`язку погашати суми, які вона повинна була сплачувати кредитору в період тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим. Тобто, дія Закону № 1636-VII не впливає на право банку звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, в тому числі за тілом кредиту та процентами, яка утворилася до початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим. Суд акцентував на тому, що в справі, яка переглядається, відповідач отримав кредит на строк до 28 грудня 2012 року.
При скасуванні постанови апеляційного суду колегія суддів також звернула увагу на те, що банк позбавлений права нарахування процентів та неустойки за кредитним договором після закінчення строку кредитування, однак має право на стягнення сум, нарахованих станом на час закінчення строку кредитування.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Міжнародний резервний банк" 666 456,33 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 8 304,22 дол. США заборгованості за процентами, а всього 674 760,55 дол. США; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
У постанові, прийнятій за результатами нового розгляду справи, апеляційний суд врахував указівки суду касаційної інстанції з приводу застосування статті 14 Закону № 1636-VII та зазначив, що дія вказаного Закону не впливає на право банку звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилася до початку тимчасової окупації території АР Крим (20 лютого 2014 року). У справі, яка переглядається, відповідач отримав кредит на строк до 28 грудня 2012 року, а тому саме у вказаний період він і повинен був виконати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.
Колегія суддів також урахувала висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З урахуванням того, що термін дії договору, укладеного між сторонами, закінчився 28 грудня 2012 року, суд зробив висновок, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом та пені за межами вказаного строку є неправомірним та задоволенню не підлягає.
При вирішенні позовних вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованої банком пені за несвоєчасне виконання зобов`язань колегія суддів прийняла до уваги висновок судової економічної експертизи №66/21-71/7935 ? 7937/22-71 від 20 квітня 2022 року, відповідно до якого позивачем документально не підтверджено заборгованість за пенею у визначених ним розмірах, у зв`язку з чим уважала, що підстави для стягнення пені відсутні.
Посилання представника банку при апеляційному розгляді справи на обґрунтованість нарахування процентів та пені після 28 грудня 2012 року на підставі частини другої статті 625 ЦК України колегія суддів відхилила, оскільки при зверненні до суду з позовом банк на вказану норму права не посилався та не обґрунтовував свій позов в цій частині положеннями статті 625 ЦК України.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
справа розглянута апеляційним судом за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи;
суди безпідставно не застосували положення статті 14 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", на підставі якої він звільнений від погашення кредитної заборгованості до закінчення тимчасової окупації АР Крим. Наголошує на тому, що виконання кредитних зобов`язань забезпечено іпотечним майном, яке також знаходиться на території тимчасово окупованого півострову;
апеляційний суд вийшов за межі пред`явлених позовних вимог та стягнув заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті (доларах США), в той час як банк у позовній заяві просив стягнути кредитну заборгованість в національній валюті (гривні). Стягнута судом сума (674 760,55 дол. США) суттєво перевищує розмір заборгованості, про стягнення якого просив банк у позовній заяві (17 940 110,39 грн);
суди не врахували доводи відповідача щодо його добросовісності як позичальника, зокрема, обставини належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором до початку російської окупації АР Крим. При цьому в зв`язку з антиросійською діяльністю ОСОБА_1 окупаційна влада прийняла розпорядження, яким внесла відповідача до списку осіб, яким заборонено в`їзд до АР Крим, у зв`язку з чим він був позбавлений доступу до нежитлових приміщень, які є предметом іпотеки, та, відповідно, позбавлений можливості отримувати кошти, необхідні для повернення кредиту.
У жовтні 2022 року акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що при відмові в стягненні процентів, нарахованих після 28 грудня 2012 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно пункту 6.5 кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією. Позивач переконаний, що в кредитному договорі, підписаному сторонами, передбачено, що визначений у договорі розмір процентів річних підлягає нарахуванню як при правомірному користуванні кредитними коштами, так і в разі прострочення виконання кредитного зобов`язання. Вважає, що якщо суд не погодився з розміром процентів, нарахованих банком після спливу строку кредитування, колегія суддів не була позбавлена можливості самостійно застосувати положення статті 625 ЦК України з розрахунку 3 % річних. Посилається також на те, що апеляційний суд повністю відмовив у стягненні пені, мотивувавши судове рішення в цій частині виключно висновком експерта, за змістом якого експерт не вбачав за можливе документально підтвердити заборгованість за пенею у визначених банком розмірах. Проте, зазначений висновок не свідчить про відсутність такої заборгованості взагалі.
Сторони подали відзиви на касаційні скарги одне одного, в яких просили касаційні скарги опонентів залишити без задоволення та наполягали на задоволенні поданих ними касаційних скарг з підстав, викладених у них.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання рішення постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк".
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі № 758/3645/15-ц.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року призначено справу судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).