ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 2а-5583/12/2670
адміністративне провадження № К/9901/32799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Неомінерали") до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Неомінерали"; далі - позивач, Товариство, ТОВ "Феррекспо") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002400702.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013, у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 касаційну скаргу ТОВ "Феррекспо" задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своєму рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що суди не надали належної правової оцінки обставинам щодо надіслання (ненадіслання) позивачу листів від 14.05.2010 за вих. №23373/10/15-211 та від 26.02.2010 за вих. №9742/10/15-211 "Про невизнання звітних документів" у порядку, визначеному Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженим наказом ДПА України від 11.12.1996 №29 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.
За результатом повторного судового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002400702.
Ухвалюючи такі рішення, суди врахували, що ТОВ "Феррекспо", декларуючи до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість 1 892 657,00 грн за квітень 2010 року, не допустило порушення приписів підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", адже у податковій звітності за березень 2010 року був визначений обсяг оподатковуваних операцій податком на додану вартість в сумі 2 182 265,00 грн, яка є більшою ніж заявлена до відшкодування у наступному періоді. При цьому, подаючи податкову звітність за квітень 2010 року Товариство не могло знати про факт неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2009 року та березень 2010 року, оскільки відповідач, всупереч приписів законодавства, не направив відповідні листи з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судами поза увагою доводів про те, що правомірність невизнання декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року ТОВ "Феррекспо" не оспорювало, а лише оскаржило податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 №0040061502/0 про застосування штрафної санкції у сумі 170,00 грн за неподання податкової звітності за цей період, яке скасоване рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.02.2011 №5783/10/25-011. Також податковий орган зазначив, що заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючого розрахунку не передбачено положеннями законодавства. У зв`язку із цим, зважаючи на положення підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Товариство не має права на бюджетне відшкодування, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Товариство правом на подання відзиву на позов не скористалось.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Феррекспо" у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 18.05.2010 задекларувало залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25) - 1 958 893,00 грн.
В подальшому 23.06.2010 Товариство подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №423676, яким суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначено у розмірі 1 892 657,00 грн.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2011 №206/07-02-32707900.
Відповідно до висновків вказаного акта, у ході перевірки встановлено, що Товариство згідно із приписами підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 1 892 657,00 грн.
Такі висновки податковий орган обґрунтував тим, що обсяг оподатковуваних поставок ТОВ "Феррекспо" за період з травня 2009 року по квітень 2010 року включно склав 108 775,00 грн, при цьому, обсяг оподатковуваних поставок за листопад 2009 року та березень 2010 року - 0,00 грн, оскільки платником податків не подано податкові декларації з податку на додану вартість за вказані періоди.
Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В3" від 05.12.2011 №0002400702, яким відмовив у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 892 657,00 грн.
Правомірність даного рішення податкового органу є предметом спору у даній справі.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.