ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5369/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Вегера А.А.
АТ "Перший український міжнародний банк" - адвокат Фоменко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 27.02.2023
у справі № 910/5369/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2021 відкрито провадження у праві про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 господарський суд постановив, зокрема, припинити процедуру реструктуризації боргів, визнати банкрутом фізичну особу ОСОБА_1, введено процедуру погашення боргів.
3. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Господарського суду м. Києва скасовано. Справу направлено на процедуру реструктуризації боргів.
Рух касаційної скарги
5. 29.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/5369/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023.
7. 12.04.2023 ухвалою Верховного Суду відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження оригіналів матеріалів справи № 910/5369/21 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано з Господарського суду м. Києва, Північного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 910/5369/21.
8. На виконання вимог ухвали суду від 12.04.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/5369/21.
9. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 910/5369/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023, призначено розгляд касаційної скарги на 23.05.2023 о 10:45 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 При ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано, що у боржника були відсутні підстави для визначення в плані реструктуризації такого заходу реструктуризації як продаж належної його дружині 40% у статутному капіталі ТОВ "Стілтранссервіс". При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц.
11.2 Судом апеляційної інстанції не враховано відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки боржник правомірно не відобразив інформацію про відчуження членами сім`ї боржника нерухомого майна та про відчуження боржником транспортного засобу в деклараціях про майновий стан, оскільки вказані правочини були здійснені в 2017, а період подання декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність починається з 2018.
11.3 Висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
12. Представник скаржника в судовому засіданні 23.05.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У вказаному відзиві, зокрема, зазначає про наявність вироку Подільського районного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі № 758/10993/19, яким боржника визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366 та частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України. При цьому, неплатоспроможність боржника виникла саме через невиконання зобов`язань за кредитним договором з АТ "ПУМБ", який було укладено в результаті злочинних дій боржника.
14. Представник Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в судовому засіданні 23.05.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.1 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче зсідання суду призначено на 26.05.2021.
18.2 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2021 відкрито провадження у праві про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича.
18.3 Ухвалою попереднього засідання від 01.12.2021 визнано кредитором у справі № 910/5369/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 АТ "ПУМБ" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 318 105, 60 грн.
18.4 07.09.2022 до господарського суду надійшло клопотання заявника про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
18.5 23.09.2022 до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. про визнання і боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
18.6 Судами встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
19. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
19.1 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
19.2 Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
19.3 Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
19.4 Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
19.5 Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).
19.6 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).
19.7 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
19.8 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
19.9 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
19.10 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
19.11 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.
19.12 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
19.13 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
19.14 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
19.15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
19.16 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
19.17 Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
19.18 Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
19.19 Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
19.20 Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".
19.21 У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п`ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати (абзац 1 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).
19.22 Абзацом 2 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
19.23 Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
19.24 Абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" визначено, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
19.25 Вказана правова позиція щодо тлумачення правової категорії "члени сім`ї" підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц.
19.26 Однак, визначальним у цьому аспекті є визначене у пункті 6 мотивувальної частини вказаного рішення від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 засадниче положення щодо застосування поняття "член сім`ї": Конституційний Суд України виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства.
19.27 Так, базове поняття "член сім`ї" норма Сімейного кодексу України встановлює на підставі критеріїв спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.
19.28 Водночас, застосування поняття "член сім`ї" в інших галузях законодавства може розширювати чи звужувати коло осіб, які підпадають під це поняття у залежності від мети правового регулювання тієї чи іншої галузі, правового інституту або окремої правової норми.
19.29 З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).