ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 2a-168/10/0970
касаціне провадження № К/9901/27141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (суддя - Черепій П.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Довгополов О.М., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Даноша" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0001552304/0, від 15.05.2009 №0001832304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3560,00 грн за лютий 2009 року та 6332761,00 грн за березень 2009 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомленні-рішення прийняті внаслідок неправильного тлумачення контролюючим органом положень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - №168/97-ВР). Позивач зазначає, що ним сплачено податок на додану вартість у ціні товарів і послуг контрагентам в загальній сумі 9093413,00 грн, яка не брала участі в бюджетному відшкодуванні. Вважає, що приймаючи рішення відповідачем безпідставно не прийнято до уваги первинні документи, які підтверджують правомірність включення Товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Збільшення суми бюджетного відшкодування було проведено шляхом подання уточнюючих розрахунків та відповідного коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 8-1 Закону №168/97-ВР, що свідчить, на думку позивача, про безпідставність, необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і є підставою для їх скасування.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, у задоволенні позову відмовив повністю.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.08.2015 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту, що в подальшому вплинуло на суму бюджетного відшкодування, не врахували, що 20.02.2009 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року позивач подав розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (вхідний №3549), згідно з яким збільшив податковий кредит січня 2009 року на 1050279,00 грн у зв`язку з коригуванням зі спеціальної декларації, а саме: збільшено рядок 16.3 за січень 2009 року, а 26.03.2009 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вхідний №6398) та розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (вхідний №6399), згідно з яким збільшено податковий кредит січня 2009 року на 8486397,00 грн, а саме збільшено рядок 16.4 декларації за січень 2009 року. Разом з тим, зазначені суми податку на додану вартість не вплинули на розрахунок суми бюджетного відшкодування, яка є предметом розгляду у даній справі, що не враховано судовими інстанціями.
Суд касаційної інстанції також зазначив, що вимогами заявленого позову є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень і предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, а також наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки.
За результатами нового розгляду справи, Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 29.04.2009 №0001552304/0, від 15.05.2009 № 0001832304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3560,00 грн за лютий 2009 року та 6332761,00 грн за березень 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач 20.02.2009 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року подав розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (вхідний №3549), згідно якого збільшив податковий кредит січня 2009 року на 1050279,00 грн у зв`язку з коригуванням зі спеціальної декларації, а саме збільшено рядок 16.3 декларації за січень 2009 року, а 26.03.2009 позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вхідний №6398) та розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (вхідний №6399), згідно якого збільшено податковий кредит січня 2009 року на 8486397,00 грн, а саме збільшено рядок 16.4 декларації за січень 2009 року. Водночас, зазначені суми податку на додану вартість не вплинули на розрахунок суми бюджетного відшкодування, яка є предметом розгляду у даній справі. Суди також зазначили, що сума податку на додану вартість у розмірі 8486397,00 грн, на яку було збільшено суму податкового кредиту січня 2009 року не заявлялася позивачем до відшкодування, оскільки згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок 26.03.2009 та розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року позивачем зменшено податковий кредит лютого 2009 року на 8486397,00 грн, а відтак контролюючим органом протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 7, 8, 11 Закону №168/97-ВР та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій, що платник, здійснюючи коригування (уточнення) сум податку на додану вартість, не сплачував податок на додану вартість до бюджету, декларуючи податкові зобов`язання за спеціальною податковою декларацією, не мав підстав для включення скоригованих сум до загальної податкової декларації, оскільки вони не мали включатися до спеціальної декларації, спрямовувалися на підтримку власного виробництва, а не заявлялись до відшкодування.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в актах перевірок та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.05.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 23.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи скаржників та дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією в період з 09.04.2009 по 15.04.2009 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 22.04.2009 №585/23-04/32464900, яким встановлено порушення Товариством положень:
підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, в наслідок чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2009 року на 41573,00 грн;
підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР, в наслідок чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2009 року на 3650,00 грн;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, пункту 5.8 наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит січня 2009 року на 9536676,00 грн;
У вказаному акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2009 року на 911947,00 грн, що пов`язано з проведенням додаткового комплексу заходів, спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0001552304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) на 41573,00 грн.
Також, в період з 05.05.2009 по 14.05.2009 Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий березень 2009 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.12.2007 по 28.02.2009, за наслідками якої контролюючим органом складено акт від 15.05.2009 № 870/23-04/32464900, яким встановлено порушення позивачем положень: