ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/202/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", скаржник)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (головуючий суддя: Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі № 910/202/22
за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі -ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", позивач)
до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Українська залізниця", Залізниця,)
про стягнення 360 313,48 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до суду з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення 360 313,48 грн. вартості недостачі вантажу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/202/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 360 313,48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення та доведеності позивачем факту недостачі вантажу, який перевозився відповідачем у відповідних вагонах. При цьому господарські суди відзначили, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.
Враховуючи положення частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем довідки вантажовідправника, що містяться в матеріалах справи, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір заявленої до стягнення грошової суми є підтвердженим відповідно до вимог законодавства. У свою чергу, суди попередніх інстанцій відзначили, що наданий позивачем розрахунок грошової суми, проведений останнім з урахуванням вимог Статуту залізниць України та пункту 27 Правил перевезення вантажів (норми природної втрати під час перевезення), у зв`язку з чим суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд їх (судові рішення) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням доповнень) АТ "Українська залізниця" посилається на порушення судами норм як процесуального права так і неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, від 25.01.2021 у справі № 910/118/20; судами не дотримано вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; вказує, що місцевий та апеляційний господарські суди повинні керуватись правовими висновками Верховного Суду та привести свою судову практику у відповідність із цими висновками.
Крім того, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування статті 332 Цивільного кодексу України, статей 31, 32, 37, 111 Статуту залізниць України в частині покладання відповідальності на залізниці за незбереження вантажу у випадках, коли вагони технічно справні, непошкоджені пломби та відсутні ознаки доступу до вантажу на шляху слідування. Стверджує, що суди допустили невірне застосування вищевказаних норм.
Також стверджує, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує низка рішень судів попередніх інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, зокрема, у справах №910/5403/21, № 910/14317/21, № 910/17214/21, № 910/17215/21, № 910/17224/21, тобто Залізниця, подавши касаційні скарги у справах № 910/15076/19, № 910/118/20, отримавши позитивні висновки Верховного Суду, очікувала на урахування цих висновків апеляційним господарським судом.
З посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 905/748/17, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд під час прийняття постанови не врахував викладені у зазначеній справі висновки, а саме "судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання визначення придатності вагонів для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин. Також не з`ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу і не надано оцінки тому, що в залізничних накладних в графі "відмітки відправника" міститься інформація про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.".
Поряд з цим, посилаючись на порушення вимог частини дев`ятої статті 81 ГПК України, зазначає, що ухвалою суду від 10.02.2022 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, вимоги якої залишились позивачем не виконані у зв`язку з чим скаржник вважає, що судам недотримано вимоги приписів статей 76, 77, 81 ГПК України щодо повного та всебічного встановлення усіх обставин справи.
Зазначає про відсутність вини Залізниці. Стверджує, що вже сформована судова практика щодо застосування 2% норм природних втрат, з огляду на перевезення кам`яного вугілля, яку суди не врахували під час розгляду даної справи.
Доводи інших учасників справи
Позивач не скористався наданим правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що у період з червня по жовтень 2021 року відповідно до залізничних накладних за номерами №46374930, №46508537, №46508545, №46537643, №46534046, №46691457, №46692729, №46248548, №46331567, №46520938, №46560892, №46534020, №46688784, №46189932, №46189718, №46625216, №46625299, №46534046, №46482014, №46330858, №46477675, №46710141, №46982377, №47117726, №46729935, №47551395, №47057872, №47493473, №46806980, №47202890, №47227392, №47227384, №47227376, №47260047, №47399092 та №47399100 відправником - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" направлено залізничним транспортом кам`яне вугілля.
На станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах №№67836312, 56743420, 56874001, 56872260, 53526257, 53543211, 52513595, 53075214, 54778659, 62524319, 62965058, 62048665, 52226156, 54780929, 56205115, 53535837, 62200746, 53544730, 53578001, 53577573, 53529954, 56963507, 53512976, 59953828, 50063692, 56150881, 60724853, 56875131, 56870074, 56743479, 62965033, 56485600, 53547253, 61297321, 62257662, 62522651, 56323785, 63485833, 53498028, 56542806, 61190229, 62110770, 56875164, 56767015, 56219173, 53525341, 60461332, 53518486, 56927965, 56998545, 56917784, 56965304, 55850051, 53171286, 56558455, 53519542, 54039284, 53541231, 62965280, 53589156, 56348410, 56193717, 56743875, 53520649, 55341275, 62610779, 53528279, 53513875, 53544409, 62007935, 56323835, 56872294, 54753223, 61076923, 61298766, 56584931, 53541017, 56330574, 56968522, 56916463, 60354719, 53196309, 53169520, 60487964, 63694541, 60221801, 66938887, 65231060, 66684218, 65349409, 60660545, 68822725, 68747948, 66039421, 66174566, 63661722, 61077038, 53527826, 54752019, 53535175, 53589362, 53527388, 61605747, 53497756, 52586427, 53525713, 61191128, 53544706, 56998685, 61014932, 63870570, 53511143, 56259906 та 56873623 було втрачено, про що складено комерційні акти №№388103/848, 388103/1235, 388103/1238, 388103/1239, 388103/1233, 388103/1236, 388103/1237, 388103/1243, 388103/1240, 388103/1244, 388103/1241, 388103/1234, 388103/1242, 388103/1232, 388103/1263, 388103/1262, 388103/1252, 388103/1254, 388103/1255, 388103/1264, 388103/1256, 388103/1258, 388103/1261, 388103/1259, 388103/1260, 388103/1257, 388103/1299, 388103/1295, 388103/1298, 388103/1299, 388103/1296, 388103/1183, 388103/1184, 388103/1179, 388103/1182, 388103/1181, 388103/1180, 388103/1185, 388103/1203, 388103/1201, 388103/1204, 388103/1202, 388103/1231, 388103/1253, 388103/1280, 388103/1282, 388103/1281, 388103/1279, 388103/1309, 388103/1311, 388103/1300, 388103/1303, 388103/1306, 388103/1308, 388103/1302, 388103/1305, 388103/1304, 388103/1312, 388103/1301, 388103/1307, 388103/1310, 388103/1168, 388103/1167, 388103/1165, 388103/1164, 388103/1166, 388103/1172, 388103/1171, 388103/1170, 388103/1269, 388103/1268, 388103/1270, 388103/1273, 388103/1271, 388103/1287, 388103/1230, 388103/1229, 388103/1228, 388103/1227, 388103/1199, 388103/1200, 388103/1225, 388103/1226, 388103/1313, 388103/1357, 450003/872, 388103/1376, 388103/1375, 388103/1319, 388103/1407, 388103/1408, 388103/1363, 388103/1362, 388103/1361, 388103/1364, 388103/1404, 450003/866, 388103/1384, 388103/1385, 388103/1386, 388103/1387, 388103/1378, 388103/1377, 388103/1381, 388103/1379, 388103/1380, 388103/1383, 388103/1382, 388103/1390, 388103/1391, 388103/1397, 388103/1396, 388103/1394 та 388103/1395.
Суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, а також фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№67836312, 56743420, 56874001, 56872260, 53526257, 53543211, 52513595, 53075214, 54778659, 62524319, 62965058, 62048665, 52226156, 54780929, 56205115, 53535837, 62200746, 53544730, 53578001, 53577573, 53529954, 56963507, 53512976, 59953828, 50063692, 56150881, 60724853, 56875131, 56870074, 56743479, 62965033, 56485600, 53547253, 61297321, 62257662, 62522651, 56323785, 63485833, 53498028, 56542806, 61190229, 62110770, 56875164, 56767015, 56219173, 53525341, 60461332, 53518486, 56927965, 56998545, 56917784, 56965304, 55850051, 53171286, 56558455, 53519542, 54039284, 53541231, 62965280, 53589156, 56348410, 56193717, 56743875, 53520649, 55341275, 62610779, 53528279, 53513875, 53544409, 62007935, 56323835, 56872294, 54753223, 61076923, 61298766, 56584931, 53541017, 56330574, 56968522, 56916463, 60354719, 53196309, 53169520, 60487964, 63694541, 60221801, 66938887, 65231060, 66684218, 65349409, 60660545, 68822725, 68747948, 66039421, 66174566, 63661722, 61077038, 53527826, 54752019, 53535175, 53589362, 53527388, 61605747, 53497756, 52586427, 53525713, 61191128, 53544706, 56998685, 61014932, 63870570, 53511143, 56259906 та 56873623. При цьому, судами відзначено, що доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі положень статті 133 Статуту залізниць України право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними №46374930, №46508537, №46508545, №46537643, №46534046, №46691457, №46692729, №46248548, №46331567, №46520938, №46560892, №46534020, №46688784, №46189932, №46189718, №46625216, №46625299, №46534046, №46482014, №46330858, №46477675, №46710141, №46982377, №47117726, №46729935, №47551395, №47057872, №47493473, №46806980, №47202890, №47227392, №47227384, №47227376, №47260047, №47399092 та №47399100, було передано вантажовідправнику - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Судами, на підтвердження вартості втраченого вантажу, взято до уваги надані позивачем копії довідок про вартість вугільної продукції, які складені ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", підписані директором та головним бухгалтером філії ВТП "Павлоградвантажтранс", скріплені печаткою підприємства та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.
Також суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наданий позивачем розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки останній проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу, що у відповідності до пункту 27 Правил перевезення вантажів, на думку позивача, складає 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.
При цьому судами взято до уваги, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом. Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 16%, тобто, з характеристиками в межах встановлених норм. Отже, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, суди дійшли висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Враховуючи встановлені обставини справи, господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що: у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу; не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження; Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, що не заперечується відповідачем; жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні; вказане підтверджує, що вантажовідправник належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування; Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи апелянта щодо невірного визначення вологості вантажу та не надання позивачем відомостей щодо вологості вугілля.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі вартості недостачі вантажу, завданих залізницею як перевізником, який не забезпечив збереження вантажу при перевезенні. Позовні вимоги заявлені вантажовідправником до перевізника.
Так, за змістом частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондує положенням частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).
У статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.