ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 826/732/15
касаційне провадження № К/9901/33076/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2017 (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Чаку Є.В., Файдюк В.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України (далі - третя особа), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення Підприємству надміру сплачених коштів до Державного бюджету України суми податку на прибуток у розмірі 241552735,30 грн по коду платежу 11022200; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплачені кошти у розмірі 241552735,30 грн на користь Підприємства.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на неправомірну бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні заходів, визначених законодавством, спрямованих на повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, а саме не підготовка та не подання відповідного висновку до органів казначейства.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 28.09.2016 скасував судові рішення попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судові рішення, на підставі яких виникла сума узгодженого грошового зобов`язання, для погашення якої Кабінет Міністрів України виділив позивачу кошти, скасовані на підставі рішення суду касаційної інстанції. Під час нового розгляду судам слід перевірити чи вплинуло скасування таких рішень на право позивача повернути надміру сплачені грошові зобов`язання.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017, у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку з несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2012 №0001224110 на загальну суму 1537705659,00 грн у позивача обліковується податковий борг з податку на прибуток, що в свою чергу не дає підстав для повернення позивачу надміру сплачених коштів у зазначеній позивачем сумі.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 43.1 статті 43, пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 2 статті 71, статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що судами залишено поза увагою відсутність у позивача боргу з податку на прибуток, оскільки між Підприємством та відповідачем укладено договір про розстрочення грошового зобов`язання від 25.01.2017 №1 на суму 1521158445,98 грн, умовами якого передбачено поетапне погашення податкового зобов`язання Підприємства з податку на прибуток, відповідно до графіку, визначеного у договорі, двадцяті числа кожного місяця по 138287131,45 грн, у зв`язку з чим у платника відсутній податковий борг в обліковій картці.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, якими він керувався на час подання позову до суду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій просить залишити без змін.
Позивач 14.05.2018 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу даної справи на розгляд палати та відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених раніше у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14464/16.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Підприємство звернулося до контролюючого органу із заявою від 09.12.2014 вих. №17433/15 про повернення переплати з податку на прибуток з коду платежу 11022200 на поточний рахунок Підприємства в розмірі 241552735,30 грн, яка отримана контролюючим органом 09.12.2014.
Листом від 26.12.2014 №23591/10/28-10-20-3-20 відповідач повідомив позивача про те, що чинним законодавством не передбачено повернення на розрахунковий рахунок коштів, які надійшли на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 №865, від 18.12.2013 №916 та в межах дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".
Не погоджуючись з відмовою у поверненні надмірно сплачених коштів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку правомірності діям позивача, Верховний Суд виходить із такого.
ПК України передбачена можливість повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платнику податків.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошові зобов`язання платника податків - це суми коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкові зобов`язання та/або штрафні (фінансові) санкції, що справляються з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 ПК України, положеннями якої передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Таким чином, суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, підлягають поверненню платнику податків у разі якщо у платника відсутній податковий борг з відповідного податку. Також, до умов повернення вказаних коштів відноситься подання платником відповідної заяви із вказівкою про напрям перерахування коштів, а також підготовка та направлення контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Як установлено судами попередніх інстанцій, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 826/3453/13-а відмовлено у задоволенні позову ДП "НАЕК "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0001224110, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу з податку на прибуток на загальну суму 1537705659,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1269078315,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 268627344,00 грн.
Зазначені суми грошового зобов`язання набули статусу узгоджених, внаслідок чого, за позивачем обліковувався податковий борг на зазначені вище суми, які відображені в інтегрованій картці платника податків станом на 20.12.2013.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 № 236 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік за програмою "Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості", у тому числі погашення заборгованості за спожиту у минулих періодах електричну енергію.
Пунктом 7 вказаного Порядку, в редакції, що діяла з 21.12.2013 (після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 916), визначено процедуру погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію за рахунок бюджетних коштів, у якій приймає участь ДП "НАЕК "Енергоатом". Вказаною нормою закріплено, що кошти в сумі 240000 тис. гривень, передбачені в загальному фонді Державного бюджету України на 2013 рік, перераховуються Казначейством на рахунок Міненерговугілля, Міненерговугіллям - на рахунки підприємств реструктуризації, відкриті в органах Казначейства; підприємствами реструктуризації - на відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальних компаній; енергопостачальними компаніями - на відкритий в уповноваженому банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання державного підприємства "Енергоринок" з подальшим їх спрямуванням на погашення заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом". Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" спрямовує отримані кошти в сумі 240000 тис. гривень до загального фонду державного бюджету у рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток.
Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" визначено, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1 - 3 та 6 статті 11 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 №865 (далі - Постанова №865) затверджено зміни, що вносяться до Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 (далі - Постанова №167).
Зазначеним Порядком визначено механізм надання у 2013 році вказаної субвенції.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку до учасників розрахунків з погашення заборгованості відносяться, зокрема, підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії; державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції.