ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа №380/11494/20
провадження № К/9901/22809/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді Довга О.І., Улицький В.З.)
у справі № 380/11494/20
за позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1
до Департаменту містобудування Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради
про визнання протиправним і скасування наказу.
І. РУХ СПРАВИ
1. Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28 серпня 2020 року № 177 про демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_1. за адресою: АДРЕСА_2.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року позов було задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Від відповідача та третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням юстиції Львівської області 04 серпня 2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 7621.
7. У зв`язку з проведенням нотаріальної діяльності між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР ЛТД" в особі директора Давидчак В.М. укладено договір найму (оренди) приміщення від 21 серпня 2009 року № 1-ОР. Предметом договору є прийняття у платне користування (найм) для здійснення нотаріальної діяльності нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 272,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Також п.п. 4.4.2. п.4.4. Розділу 4 даного договору визначено, що позивач, має право розміщувати інформацію, вивіски на фасаді, огорожі приміщення свого робочого місця.
8. За місцем розташування робочого місця позивача, проведено обстеження на предмет його відповідності встановленим Законом України "Про нотаріат" та Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5 умовам проведення нотаріальної діяльності та складено акт про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса від 27 серпня 2009 року.
9. Головне управління юстиції Львівської області видало позивачеві реєстраційне посвідчення від 28 серпня 2009 року № 322 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності у Львівському міському нотаріальному окрузі за адресою: АДРЕСА_2.
10. Позивачеві надіслано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 серпня 2020 року № 23/р-7-1347, у якій зазначено про самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) розміром 1,20 х 0,60 м на огорожі за адресою: АДРЕСА_2, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність, чим порушено вимоги "Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові", які затверджені рішенням Львівської міської ради від 11 листопада 2016 року № 1025. Також запропоновано добровільно демонтувати дану конструкцію у термін до 19 серпня 2020 року, а у разі невиконання вимоги, попереджено про примусовий її демонтаж.
11. Реалізовуючи примусове виконання вимоги, представником комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" - Огородник В. спільно з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 за відсутності позивача як власника конструкції проведено демонтаж вищевказаної вивіски "Нотаріус" про що складено акт № 2 проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 16 вересня 2020 року. У цьому акті вказано, що підставою для примусового демонтажу моєї вивіски "Нотаріус" є наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28 серпня 2020 року №177 з порядковим номером №1.
12. Позивач, вважаючи наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28 серпня 2020 року № 177 протиправним, звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керувався тим, що приватний нотаріус є уповноваженою державою фізичною самозайнятою особою, яка не має і не може мати статусу фізичної особи-підприємця, і на якого не може поширюватися дія Закону України "Про рекламу" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила).
14. Суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин щодо необхідності узгодження паспорта малої архітектурної форми повинен застосовуватися Закон України "Про благоустрій населених пунктів", норми якого не передбачають обов`язку узгодження паспорта малої архітектурної форми. За наявної суперечності між нормами законів та актом органу місцевого самоврядування суд застосовує норму закону. З огляду на це суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи щодо обов`язковості узгодження паспорта малої архітектурної форми відповідно до Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові.
15. Апеляційний адміністративний суд з такими висновками не погодився і, відмовляючи у позові, керувався тим, що обов`язок нотаріуса встановлення вивіски регламентовано "Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності" (далі - Положення), затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5. Однак, дане Положення не звільняє нотаріуса від обов`язку дотримання інших нормативно-правових актів та Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок).
16. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що вивіска повинна знаходитись біля входу у приміщення, а не на огорожі, які підтверджено матеріалами справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
17. У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачає отримання дозволу (узгодження паспорта) для встановлення малої архітектурної форми - вивіски, натомість, Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові є актом органу місцевого самоврядування, затвердженим Рішенням Львівської міської ради від 11 листопада 2016 року № 1025, який встановлює додатковий обов`язок, що не передбачений законом.
18. Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 640/20482/18.
19. Позивач вважає необґрунтованим твердження колегії суддів апеляційної інстанції, про те, що спірна вивіска повинна знаходитися біля входу у приміщення, а не на огорожі, оскільки у Законі України "Про рекламу" та Типових правилах визначено, що вивіска повинна розміщуватися на поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення. Спірна вивіска знаходилась на огорожі, тобто споруді не вище першого поверху, в розумінні вказаних норм, що не є порушенням при її розміщенні.
20. Відповідач та третя особа у відзивах погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, натомість вважають, що суд першої інстанції нерелевантно застосував до обставин цієї справи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 1340/4421/18 та №640/20482/18.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
22. Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби та засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
23. Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
24. Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
25. Розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Львові врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 та Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням Львівської міської ради 11 листопада 2016 року № 1025.
26. Пунктом 2 Типових правил визначено, що спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
27. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
28. Підпунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
29. За приписами частини четвертої статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
30. Відповідно до статті 25 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.