Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 388/1430/21
провадження № 61-11340 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року у складі судді Кнурова О. А., постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частину майна, яке є спільною сумісною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2000 року вона уклала шлюб з відповідачем, який було розірвано 04 квітня 2015 року. Після розірвання шлюбу та до середини серпня 2021 року вони продовжували проживати разом однією сім`єю та вести спільне господарство.
Під час спільного проживання 06 серпня 2020 року вони придбали автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, 2009 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_2 .
Вважає, що вказаний автомобіль є їх спільною сумісною власністю, домовленості про порядок поділу якого ними не досягнуто.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 04 квітня 2015 року по 19 серпня 2021 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai, модель Tucson, 2009 року випуску, як на об`єкт права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 04 квітня 2015 року по 19 серпня 2021 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної долі автомобіля марки Hyundai, модель Tucson, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, НОМЕР_2 .
Додатковим рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 062, 65 грн.
Задовольняючи позов в частині вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04 квітня 2015 року по 19 серпня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження ті обставини, що сторони у спірний період проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, в одному будинку, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права й обов`язки тощо, тобто у вказаний період мали відносини, притаманні подружжю.
Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальної долі автомобіля марки Hyundai, модель Tucson, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, НОМЕР_2, суд виходив з того, що указане майно набуте сторонами у період їх спільного проживання, відповідач не спростував презумпцію спільності права власності та не довів витрат особистих коштів на придбання указаного майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Проценко О. М. залишено без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка користувалася правовою допомогою під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції й понесла витрати на правничу допомогу, на підтвердження яких надала відповідні докази. Апеляційний суд, з урахуванням принципів справедливості, розумності, верховенства права, критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), їх обсяг, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 5 000 грн до 3 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 388/1430/21 із Долинського районного суду Кіровоградської області.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що суди безпідставно встановили факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не врахували, що показання свідків та довідка, видана Богданівським старостинським округом Кропивницького району Кіровоградської області, від 25 серпня 2021 року за № 613/16-51 щодо реєстрації позивачки та проживання за однією адресою з відповідачем у спірний період, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого юридичного факту. Жодних доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Вказувала, що після розірвання шлюбу позивачка дійсно продовжила проживати та була зареєстрована за однією адресою з відповідачем, оскільки не мала іншого місця проживання, проте у фактичних шлюбних відносинах сторони не перебували, не мали спільного бюджету, не вели спільного господарства, а спірний автомобіль придбаний за власні кошти відповідача.
Також заявник вказувала, що відповідач не погоджується зі стягнутими апеляційним судом витратами на правничу допомогу, оскільки вважає, що позивачем надані неналежні докази на підтвердження цих витрат.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2000 року по 04 квітня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а. с. 4, 5).
Після розірвання шлюбу сторони продовжили проживати разом по АДРЕСА_1 .
Так, згідно довідки від 25 серпня 2021 року за № 613/16-51, виданої Богданівським старостинським округом Кропивницького району Кіровоградської області, відповідно до записів погосподарських книг за 2015-2020 роки та 2021-2025 роки ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 04 квітня 2015 року по 19 серпня 2021 року, проживала та вела спільне господарство разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 (а. с. 6).
Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом у період з 04 квітня 2015 року по 19 серпня 2021 року визнався сторонами, а також підтверджений поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були допитані в суді першої інстанції.
05 серпня 2020 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, НОМЕР_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
За статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.