Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 130/3573/21
провадження № 61-5570св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О.,
Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 2005 року він працює
у АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця" стрільцем 4-го розряду.
15 грудня 2021 року йому вручено наказ про відсторонення його від роботи через відсутність щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Вважав, що вказаний наказ є незаконним, оскільки суперечить Конституції України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року
№ 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" не передбачена вакцинація проти COVID-19. Запровадження у державі карантину Конституційним Судом України 28 серпня 2020 року визнано незаконним.
Оскільки наказ про відсторонення його від роботи обґрунтований частиною другою статті 14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", але цей закон не передбачає як обов`язкове щеплення від
COVID-19. Статтями 43, 46 КЗпП України також не передбачено відсторонення працівників від роботи через відмову від вакцинації від COVID-19.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати наказ АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії
"Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 15 грудня 2021 року
№ НОР.2.2/395;
- поновити його на посаді;
- стягнути з АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії
"Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" заробітну плату за період відсторонення від роботи;
- допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 14 лютого 2022 року у складі судді Прощука П. П. позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 15 грудня 2021 року № НОР.2.2/395 "Про відсторонення від роботи" ОСОБА_1 .
Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення в частині скасування наказу та виплати заробітної плати за один місяць допущене до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не визначена, затверджено лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, отже, відсторонення працівника, який входить до затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 Переліку, є незаконним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У період з 15 грудня 2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, йому було призупинено виплату заробітної плати, оскільки судом встановлено, що у порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, то позовні вимоги ОСОБА_1
в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 04 квітня 2022 року у резолютивній частині рішення від 14 лютого
2022 року виправлено описку, а саме пункт четвертий викладено
у наступній редакції: "Стягнути з АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2022 року ОСОБА_1 поновлено на посаді стрільця 4-го розряду в АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця". Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в описовій та мотивувальній частинах рішення суд обґрунтував підстави задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі, проте в резолютивній частині рішення не вирішив питання про таке поновлення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу представника АТ "Укрзалізниця" адвоката Кучер М. М. задоволено.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 14 лютого 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" в особі Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про визнання незаконним, скасування наказу з відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. За цим Переліком
АТ "Українська залізниця" є одним із об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави
у транспортній сфері. Вказаним наказом передбачено, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності для цього абсолютних протипоказань, визначених Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899
(у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 за станом здоров`я підлягає звільненню від вакцинації.
Відповідач 25 листопада 2021 року повідомив ОСОБА_1 про обов`язковість щеплення від COVID-19 на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, пропонував до 08 грудня 2021 року надати документ, що підтверджує профілактичне щеплення або довідку про абсолютні протипоказання такого щеплення, про що було складено акт. Відповідних дій позивач не вчинив, тому роботодавець прийняв законне рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано, то і додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись нанеправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 130/3573/21 до закінчення перегляду
у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) за позовом ОСОБА_2 до АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 130/3573/21.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення про відсторонення його від роботи відповідач не отримав письмового підтвердження від лікаря про його відмову від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, у разі відмови дати таке підтвердження, як це передбачено частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Натомість наказ про відсторонення його від роботи прийнято відповідачем на підставі одного лише факту відсутності у нього вакцинації від СОVID-19 (станом на дану винесення наказу), який,на його думку, сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови або ухилення від щеплення чи ненадання документа про наявність протипоказань щодо проведення такого щеплення.
Проте суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги вищезазначені обставини, що призвело до ухвалення незаконного
і необґрунтованого рішення у цій справі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду відзив на касаційну каргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2005 року ОСОБА_1 працює стрільцем 4-го розряду стрілецької команди станції Жмеринка Виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Відповідач 25 листопада 2021 року повідомив ОСОБА_1 про обов`язковість щеплення від COVID-19 на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, пропонував до 08 грудня 2021 року надати документ, що підтверджує профілактичне щеплення, або довідку про абсолютні протипоказання такого щеплення.
Відповідно до наказу начальника загону Виробничого підрозділу "Козятинського загону воєнізованої охорони" Набокова В. А. від 15 грудня 2021 року № НОР.2. 2/395, виданого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 з наступними змінами "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 15 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення.
Підставою видання зазначеного наказу слугувала та обставина, що позивач у визначений строк не надав роботодавцю підтверджуючого документа про отримання обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.
З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 15 грудня 2021 року.
Згідно з актом від 15 грудня 2021 року, складеним працівниками відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, начальником варти
ОСОБА_5, ОСОБА_1 доведена інформація про правові наслідки відмови або ухилення від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, що тягне відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (рішення
від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.