Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 161/8104/21-ц
провадження № 61-12780 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду
від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у тому самому складі,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 листопада 2006 року по 28 грудня
2009 року вона з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі,
від якого у них народилася дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що після розірвання шлюбу і до 2015 року вона з відповідачем продовжили проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, виховували разом спільну дитину, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки, які характерні для подружжя.
16 лютого 2012 року вони з ОСОБА_2 придбали у спільну сумісну власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зареєструвались за вказаною адресою. Іншу 1/2 частину цієї квартири набула
її матір - ОСОБА_5 .
Оскільки відповідач не бажає добровільно поділити вищезазначене нерухоме майно, набути ними за час спільного проживання, вона вимушена звернутись із позовом до суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня
2010 року по жовтень 2015 року, визнати спільною сумісною власністю майно, набуте за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме
1/2 частину квартири АДРЕСА_1, поділити між ними 1/2 частину квартири та визнати за кожним з них право власності на 1/4 частину вказаної квартири.
Короткий рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2022 року у складі судді Кирилюк В. Ф. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання з січня 2010 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2
1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/4 частки квартири за адресою:
АДРЕСА_2, за кожним з них.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, врахувавши, факт проживання та реєстрацію позивача та відповідача у одній квартирі, показання свідків, які вказали, що сторони фактично проживали однією сім`єю,
неперебування сторін у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, спільні фотографії, зроблені у період з 2011 по 2013 року, дійшов висновку, що після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом, мали взаємні права та обов`язки, які притаманні подружжю, а тому вказані обставини дають достатні підстави вважати, що в період з січня 2010 року по жовтень 2015 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ними виходячи з рівності часток, враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, яка встановлена статтею 60 СК України.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня
2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що позивач
не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту
її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2010 року по 2015 рік. Зокрема, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. При цьому апеляційний суд зазначив, що проживання сторін носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання та не підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю. Показання свідків не можуть бути покладені в основу рішення суду, оскільки вони не є достатньо обізнаними про характер відносин, що склались між сторонами, а такі свідчення наведені тільки зі слів позивача. Судом також взято до уваги те, що, починаючи з 2008 року відповідач постійно працював у м. Києві
і орендував жиле приміщення у Київській області. ОСОБА_1 на час придбання відповідачем 1/2 частки спірного нерухомого майна
не вважала, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, не укладала разом з ним відповідний договір і їй було відомо, що 1/2 частку цієї квартири набуває у власність її матір - ОСОБА_5 .
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 17 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 862 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, врахувавши заперечення ОСОБА_1 щодо стягнення з неї витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також ураховуючи принцип справедливості, розумності, верховенства права, критерію реальності адвокатських витрат, встановив, що розмір професійної правничої допомоги, визначений клієнтом та адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, зменшив цей розмір з 24 700 грн до 8 862 грн. Сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги стягнуто з позивачки у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою заяву про стягнення судових витрат задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у вищевказаній справі.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилався на відсутність спільного постійного проживання, так як відповідач проживав і працював м. Києві,
а позивач проживала у м. Луцьку. Вважає, що тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв`язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність.
На підтвердження своїх доводів щодо проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу нею надано належні та достатні докази. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи надані докази, не врахував, що фотографії та показання свідків можуть бути належними доказами на підтвердження факту спільного проживання, оскільки проведення спільного відпочинку, святкування свят є невід`ємною частиною сімейного життя, а перебування разом в колі родини - наявність сімейних відносин. Спірна квартира була куплена 06 жовтня 2011 року, тобто у той період, коли відповідач працював у м. Києві, однак, квартиру було придбано у м. Луцьку і спільно з її мамою, що також підтверджує наявність родинних стосунків.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно частково відшкодовано ОСОБА_6 витрати, понесених на правову допомогу. На підтвердження зазначених витрат було надано суду платіжні документи та розрахунок витрат на правову допомогу. При цьому посилався на відповідну практику Верховного Суду, яким визначено порядок розрахунку судових витрат за надану правову допомогу.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначено, що постанова Волинського апеляційного суду від 15 листопада
2022 року є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
У березні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в якому зазначено, що розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката
не відповідає обсягу наданих послуг на предмет їх співмірності і обґрунтованості, сума є завищеною, а документи щодо надання правової допомоги оформлені неналежним чином. Додаткова постанова Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 03 листопада 2006 року до 17 грудня 2009 року, який було розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2009 року (справа № 2-2179/09) (том 1, а. с. 9, 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_4 .
06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 і мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 набули
у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова та додаткова постанову суду апеляційної інстанції відповідають.
Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року
№ 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають
у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.