ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 822/1861/18
адміністративне провадження № К/9901/23614/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (головуючий суддя Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (головуючий суддя Франовська К.С., судді: Совгира Д.І., Кузьменко Л.В.) у справі № 822/1861/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа: Державне підприємство "Хмельницьке лісомисливське господарство" про визнання протиправним та скасування рішення
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
29 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі - також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 жовтня 2013 року № 126 "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель" з Додатком до нього в частині віднесення до переліку малопродуктивних земель і деградованих земель державної форми власності належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6825084500:02:015:0026 загальною площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Масівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року закрито провадження у справі, оскільки справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року скасовано та направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись iз такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 14 серпня 2019 року направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
26 вересня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
17 вересня 2019 року від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 126 від 31 жовтня 2013 року "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель" затверджено робочі проекти землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 га згідно додатку, до яких включені і землі Масівецької сільської ради загальною площею 9,4606 га (далі також наказ № 126).
Робочі проекти землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 складені на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 106 від 10 вересня 2013 року "Про надання дозволу ДП "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на складання робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель".
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-12725-СГ від 24 травня 2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл громадянці ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Масівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (6825084500:02:015); орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. В наказі зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відповідно до наказу № 22-28138-СГ від 22 жовтня 2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2, яка розташована за межами населених пунктів Масівецької сільської ради. Надано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1.000 га (кадастровий номер 6825084500:02:015:0026) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Масівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
В подальшому ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку кадастровий номер 6825084500:02:015:0026 своєму сину - ОСОБА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 29 травня 2018 року №125541099).
Впродовж судового розгляду справи № 686/18690/17 за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнання недійсним договору дарування позивачу стало відомо про існування наказу ГУ Держгеокадастру № 126 від 31 жовтня 2013 року.
Позивач вважає наказ № 126 протиправним та таким, що порушує його права, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Водночас спір про право вирішується в порядку цивільного судочинства у справі № 686/18690/17 предметом спору у якій, серед іншого, є договір дарування земельної ділянки позивачу.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач стверджує, що належна йому на праві власності земельна ділянка не відноситься до малопродуктивних та деградованих земель, які потребують консервації.
Вважає наказ відповідача № 126 від 31 жовтня 2013 року "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель" протиправним та таким, що порушує його права.
У відзиві відповідач зазначив, що проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Масівецької сільської ради Хмельницького району, розроблений ДП "Хмельницький науково дослідний інститут" на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 106 від 10 вересня 2013 року, пройшов погодження Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області та отримав позитивний висновок експертизи землевпорядної документації від 23 жовтня 2013 року.
Відповідач акцентує увагу на тому, що позивач на дату прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 126 "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель" не мав будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6825084500:02:015:0026.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки на момент видання оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 жовтня 2013 року № 126 "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель" позивач не був власником земельної ділянки, на яку поширювалась дія даного наказу, а відтак його право не є порушеним.
Також суди наголосили, що наказ від 31 жовтня 2013 року № 126 фактично не був не реалізований, відповідно на цей час неможливо зробити висновок про його правові наслідки для позивача як власника земельної ділянки щодо порушення його прав.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ
У касаційній скарзі позивач наголошує на неповному з`ясуванні судами обставин справи та їх невірній оцінці.
Стверджує, що оскаржений наказ порушує його права, позаяк є підставою позову Хмельницької місцевої прокуратури про визнання недійсним договору дарування, на підставі якого йому належить земельна ділянка, оскільки за твердженням прокурора належна позивачу земельна ділянка відноситься до переліку земель, які підлягають консервації як малопродуктивні та деградовані.
Наголошує, що робочий проект консервації було затверджено саме оскарженим у цій справі наказом.
Акцентує увагу на тому, що надані ним докази спростовують віднесення його земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які підлягають консервації. Навпаки ґрунти, належної позивачеві земельної ділянки, за своїми агрохімічними та агроекологічними параметрами отримали оцінку 74 бали та відповідно віднесені до ІІІ класу якості - землі високої якості.
Скаржник вважає, що оскаржений наказ фактично є підставою для позбавлення його права власності на земельну ділянку, яке він набув відповідно до закону.
Водночас звертає увагу на те, що до теперішнього часу не проводились будь-які роботи з консервації земель шляхом їх заліснення відповідно до розробленого та затвердженого робочого проекту землеустрою щодо консервації земель. Також за змістом листа від 23 квітня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність відомостей щодо заліснення земель на території Масівецької сільської ради відповідно до затвердженого проекту землеустрою та будь-яких документів, які б підтверджували факт виконання робіт.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що проект консервації пройшов погодження Управління Держземагенства у Хмельницькому районі (висновок № 6993 від 03 жовтня 2013 року) та отримав позитивний висновок експертизи землевпорядної документації від 23 жовтня 2013 року № 1223.
На думку відповідача, надана позивачем довідка ХФ ДУ "Держгрунтохорона" № 158-21/301/210 датована 20.06.2018 не є належним доказом, оскільки проект консервації розроблявся у 2013 році.
Вважає безпідставними доводи позивача про можливе непроведення заліснення законсервованої земельної ділянки та закінчення трирічного строку висновку державної землевпорядної експертизи, оскільки це жодним чином не впливає на законність спірного наказу станом на дату його прийняття 2013 рік.
Третя особа у відзиві на касаційну скаргу також акцентує увагу на тому, що право власності позивача виникло після прийняття оскаржуваного наказу.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору у справі є наказ відповідача № 126 "Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 125 Основного Закону адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Водночас за приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету та підстав позову та обрання способу захисту.
Підставою позову позивач визначив порушення відповідачем вимог Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року № 283.