Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 347/227/22
провадження № 61-11598 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Чобанюк Максим Михайлович,
відповідачі: ОСОБА_2, Косівська міська рада
Івано-Франківської області,
третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Маркуц Уляна Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чобанюка Максима Михайловича, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2022 року у складі судді Гордія В. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Бойчука І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_2, Косівської міської ради Івано-Франківської області (далі - Косівська міська рада), третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Маркуц У. М., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування
в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що більше 30 років
вона добросовісно користується земельною ділянкою, орієнтовною
площею 0,12 га, розташованою у селі Микитинці Косівського району
Івано-Франківської області, розташованої поблизу її будинку, сплачує за неї земельний податок.
Згодом їй стало відомо, що вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2, їй присвоєно кадастровий номер 2623684301:01:001:0310.
Косівська міська рада у відповідь на її звернення надала їй копію рішення Микитинецької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Микитинецька СР) 24 сесії X скликання від 28 березня
2002 року, яким орган місцевого самоврядування передав у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,8927 га, у тому числі
за цільовим призначенням: ділянка № НОМЕР_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,2495 га; ділянка № НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства - 0,1995 га; ділянка № НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства - 0,1972 га; ділянка № НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства - 0,2465 га.
Державним підприємством "Івано-Франківський науково-дослідний
та проектний інститут землеустрою" у відповідь на адвокатські запити
від 14 грудня 2021 року та від 27 грудня 2021 року надано викопіювання фрагменту кальки контурів села Микитинці колгоспу "Перше Травня" Косівського району Івано-Франківської області в масштабі 1:2000 та копію сторінки з технічного звіту по дешифруванню указаних аерознімків
за 1989 рік, з яких убачається, що спірна земельна ділянка перебувала
у користуванні двох громадян та була розділена на дві окремі ділянки
за № НОМЕР_5, площею 0,12 га та № НОМЕР_6, площею 0,14 га. Земельна ділянка
№ НОМЕР_5, площею 0,12 га перебувала у її користуванні. Згідно з рішенням Микитинецької СР від 14 лютого 1991 року землі, які були наділені
до 01 лютого 1991 року, вирішено залишити за їхніми власниками.
За даними погосподарських книг ОСОБА_4 за 1975-2021 роки вбачається, що в її особистому користуванні з 01 червня 1978 року
по 1990 рік знаходилася земельна ділянка, площею 0,50 га,
що підтверджується листом Косівської міської ради від 05 січня 2022 року № 21.
Позивач уважала вищевказане рішення Микитинецької СР 24 сесії
X скликання від 28 березня 2002 року незаконним і таким, що порушує
її законні права та інтереси, як землекористувача, а тому підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,2465 га, для ведення особистого селянського господарства не було враховано, що частина земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га, знаходиться
у її користуванні. Вказана земельна ділянка у неї в установленому законом порядку не вилучалася, відмову від права користування нею вона
не надавала. Із цих підстав вказала про необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,2465 га, кадастровий номер 2623684301:01:001:0310.
Крім цього, вважала, що наявні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1265, виданого 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Маркуц У. М., відповідно до якого після смерті ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, новим власником спірної земельної ділянки стала ОСОБА_2, та скасувати державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за нею.
Також позивач зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у суді першої інстанції становить 13 969,60 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької СР 24 сесії
X скликання від 28 березня 2002 року "Про передачу земельних ділянок громадян у приватну власність та видачі державних актів" у частині передання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_4,
площею 0,2465 га, для ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом,
серія та номер: 1265, видане на ім`я ОСОБА_2 (онука померлої
ОСОБА_3 ) 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Маркуц У. М.;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень рішення приватного нотаріуса Маркуц У. М. від 12 вересня 2019 року, індексний номер 48642631 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2623684301:01:001:0310 та запис про право власності/довірчої власності 33188609 від 11 вересня 2019 року;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2623684301:01:001:0310
та скасувати запис у Поземельній книзі щодо цієї земельної ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області
від 26 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5 000,00 грн за надання правничої допомоги.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено те, що протягом
1991-2002 років вона вчиняла відповідні дії (зверталася із заявами
до органу місцевого самоврядування) для приватизації земельної ділянки, якою, як вона вказує, користується з 1978 року. Протягом цих років
(з 1978 по 1991) користувачі та склад земель неодноразово змінювався
на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування. Указане підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 та частково рішенням Микитинецької СР 12 сесії ІX скликання від 30 травня 1997 року, згідно
з яким сільська рада вилучила у ОСОБА_3 земельну ділянку,
площею 0,9 га, яка була наділена їй з під`їзної дороги ОСОБА_6,
та наділено ОСОБА_7 землю, площею 0,9 га, біля присадибної ділянки ОСОБА_3 .
При цьому судом установлено, що конфлікт між сторонами виник приблизно 3-4 роки тому, що підтверджується показаннями свідків і відповідними доказами.
Суд застосував норми ЗК України на час розгляду справи.
Застосувавши статтю 141 ЦПК України, районний суд стягнув із позивача
на користь ОСОБА_2, понесені нею судові витрати в розмірі 5 000,00 грн за надання правничої допомоги.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада
2022 року апеляційну скаргу Чобанюка М. М., який діє в інтересах
ОСОБА_1, залишено без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2022 року -
без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши спірні правовідносинм, вірно застосувавши норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а саме норми ЗК України на час вирішення спору, надавши належну правову оцінку поданим доказам, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем належними
та допустимими доказами наявності у неї права користування спірною земельною ділянкою.
Державний акт на право власності на землю чи технічна документація ОСОБА_1 не виготовлялися. Встановлення меж в натурі
та їх погодження із суміжними землекористувачами не здійснювалося.
У позивача відсутній правовстановлюючий документ, що посвідчує її право власності на спірну частину земельної ділянки чи право користування нею.
Районним судом вірно вирішено питання про розподіл судових витрат, ураховано обсяг наданої правової допомоги, складність справи, критерій розумності та співмірності їх розміру. Помилкове зазначення у розрахунку затрат робочого часу про надання адвокатом Беньковським В. А. правової допомоги ОСОБА_2 у справі про стягнення аліментів, не спростовує участі адвоката, саме у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Чобанюк М. М., посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення
про задоволення позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 02 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чобанюка М. М., на рішення Косівського районного суду
Івано-Франківської області від 26 вересня 2022 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме, запропоновано заявникові надати до суду докази надсилання листом
з описом вкладення копій касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат
Чобанюк М. М., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу
№ 347/227/22 із Косівського районного суду Івано-Франківської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2023 року призначено справу
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чобанюка М. М., мотивована тим, що, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій
не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню,
а саме: ЦК Української РСР 1963 року, ЗК Української РСР 1970 року
та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), які діяли на час набуття нею права на земельну ділянку, а також не надали належної правової оцінки поданим сторонами доказам.
Встановивши, що відповідно до записів погосподарської книги позивачка користувалася земельною ділянкою, площею 0,50 га, з 1978 по 1990 роки, суди дійшли помилкового висновку про відсутність правовстановлюючих документів, які б посвідчували її право власності чи користування спірною частиною земельної ділянки. Такий висновок судів не ґрунтується
на положеннях законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зроблений без урахування Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі
за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідних правових висновках Верховного Суду України та Верховного Суду.
Суди не врахували, що за змістом статті 20 ЗК Української РСР 1970 року, право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських рад. Указом Президії Верховної Ради Української РСР
від 25 грудня 1970 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначено, що надані громадянам до 01 січня 1971 року присадибні земельні, а також земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і для городів зберігаються в розмірах, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише
у випадках, прямо передбачених законом, до яких, серед іншого, відноситься переселення всіх членів двору або сім`ї в інше постійне
місце проживання; смерть всіх членів двору або сім`ї (статті 25,
36 ЗК Української РСР 1970 року). Обставини, які були б підставою
для припинення права землекористування за позивачем, не настали.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності порушених прав позивача, суди не врахували відповідні правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд касаційної інстанції вказав, що пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, у тому числі
на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. При цьому
та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено
у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.
Вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема, прийняття відзиву на позовну заяву з порушенням строків його подання. Крім того, районним судом не було розглянуто його (представника позивача) клопотання про залишення відзиву без розгляду. У суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки такі документально
не підтверджені. Вказані недоліки суду першої інстанції апеляційним судом не усунено, чим також допущено порушення норм матеріального
й процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Микитинецької СР У сесії УІІІ скликання від 14 лютого 1991 року "Про впровадження земельної реформи на території Микитинецької сільської Ради народних депутатів", передано в користування колгоспу "Перше травня" на 1991 рік сільсько-господарських угідь в кількості 190 га, згідно таблиці, що додається. Землі, які були наділені до 01 лютого
1991 року, вирішено залишити за їхніми власниками (а. с. 26, т. 1).
Відповідно до рішення Микитинецької СР 24 сесії Х скликання
від 28 березня 2002 року "Про передачу земельних ділянок громадян
у приватну власність та видачі державних актів", у приватну власність
ОСОБА_3 передано земельну ділянку, площею 0,8927 га, у тому числі
за цільовим призначенням: ділянка № НОМЕР_1 - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,2495 га; ділянка № НОМЕР_2 -
для ведення особистого селянського господарства площею 0,1995 га; ділянка № НОМЕР_3 - для ведення особистого селянського господарства
площею 0,1972 га; ділянка № НОМЕР_4 - для ведення особистого селянського господарства площею 0,2465 га (а. с. 19, т. 1).
На підставі вказаного рішення Микитинецької СР 18 жовтня 2002 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії IV-ІФ № 034587, на земельну ділянку, площею 0,8927 га.
Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 171 (а. с. 33-34, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 49, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого
11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Маркуц У. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1265, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, земельної ділянки,
яка знаходиться по АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2623684301:01:001:0310,
є її внука - ОСОБА_2 (а. с. 102, т. 1).
У відповідь на адвокатські запити адвоката Чобанюка М. М., поданих
від імені ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року та від 27 грудня 2021 року Державне підприємство "Івано-Франківський науково-дослідний
та проектний інститут землеустрою" надав викопіювання фрагменту кальки контурів села Микитинці колгоспу "Перше Травня" Косівського району Івано-Франківської області в масштабі 1:2000 і копію сторінки з технічного звіту по дешифруванню аерознімків масштабу 1:2000 села Микитинці колгоспу "Перше Травня" Косівського району Івано-Франківської області
за 1989 рік, з яких убачається, що спірна земельна ділянка перебувала
у користуванні двох громадян та була розділена на дві окремі ділянки
за № НОМЕР_5, площею 0,12 га (перебувала у користуванні ОСОБА_1 )
та № НОМЕР_6, площею 0,14 га (перебувала у користуванні ОСОБА_3 )
(а. с. 20-25, т. 1).
На адвокатський запит адвоката Чобанюка М. М. від імені ОСОБА_1 від 27 грудня 2021 року Косівська міська рада у листі від 05 січня 2022 року № 21, серед іншого, повідомила, що за даними погосподарських книг Микитинецької СР за 1975-2021 роки по ОСОБА_1 земельна ділянка, що знаходилася в особистому користуванні господарства, становила:
з 1975 року по 31 травня 1978 року - 0,46 га, з 01 червня 1978 року
по 1990 рік - 0,50 га, 1991 рік - 0,75 га, 1992-1993 роки - 1,00 га, 1994 рік - 0,85 га, 1995 рік - 1,25 га, 1996 рік - 1,21 га, 1997-2021 роки - 0,71 га
(а. с. 27, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чобанюка М. М., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог