Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 754/20762/14-ц
провадження № 61-12437св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2014 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "TAC-Комерцбанк" (далі - АКБ "TAC-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2706/1006/71-455 (далі - Кредитний договір), за яким позичальник отримала кредит на придбання квартири в розмірі 76 000 доларів США під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 жовтня 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 23 жовтня 2006 року АКБ "TAC-Комерцбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року. 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") було укладено договір купівлі-продажу, за яким права вимоги за Кредитним та іпотечним договорами відступлені ПАТ "Дельта Банк". У свою чергу, 15 червня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" та АТ "Альфа-Банк" також уклали договір купівлі-продажу, за яким права вимоги, в тому числі за Кредитним договором, були передані АТ "Альфа-Банк". У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань станом на 24 листопада 2014 року в неї утворилася заборгованість перед банком в розмірі 410 390,97 грн, з яких: 394 969,17 грн, що еквівалентно 26 224,99 доларам США, - тіло кредиту; 14 631,26 грн, що еквівалентно 971,48 доларам США, - відсотки; 790,54 грн - пеня. Враховуючи викладене, АТ "Альфа-Банк", з урахуванням уточнених вимог, просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 410 390,97 грн та понесені судові витрати.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ "Альфа-Банк" про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, в якому просила визнати недійсним з моменту підписання Кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до АТ "Альфа Банк", та іпотечний договір від 23 жовтня 2006 року, укладений між нею та АКБ "TAC-Комерцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № з-1746. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що за умовами Кредитного договору, який підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, їй мали бути надані кредитні кошти в розмірі 76 000 доларів США під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до23 жовтня 2026 року. Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачений порядок надання кредиту шляхом видачі готівкових коштів через касу банку або у безготівковій формі. Проте вказані умови кредитором не були виконані, оскільки поточний рахунок їй не відкривався, перерахування коштів та виплата готівки через касу банку в передбаченому законом порядку не здійснювалося, у зв`язку з чим Кредитний договір є недійсним. Оскільки вона так і не отримала кредит у валюті договору - доларах США, то в неї відсутні будь-які зобов`язання перед банком. На підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою лише з поточного рахунку клієнта, тому використання відповідачем для надання кредитних коштів рахунку № НОМЕР_1, а для повернення суми кредиту - інших транзитних та аналітичних рахунків, без укладення відповідного договору, суперечить законодавству України. Крім того, у складеному 01 липня 2015 року на її замовлення аудиторському висновку було визначено розмір ефективної відсоткової ставки, який склав 15,324 % у доларах США, тоді як за умовами договору кредит їй надавався під 15 % річних. Таким чином, перед укладенням Кредитного договору банк не надав їй об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, приховав реальну відсоткову ставку, що призвело до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми заборгованості.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що висновком судової економічної експертизи від 22 вересня 2020 року № 3026 спростовано як факт отримання позичальником кредитних коштів, так і факт наявності заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Кредитним договором. Оскільки в межах наданих на дослідження документів підтвердити видачу позичальнику ОСОБА_1 коштів за Кредитним договором не є можливим, то й неможливо в повній мірі дослідити відповідність розрахунку заборгованості умовам Кредитного договору, документам щодо видачі та погашення кредиту, а також визначити розмір боргу станом на 24 листопада 2014 року. Здійснюючи аналіз всіх наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки позивачем не доведено факт укладення між сторонами Кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що процедура видачі готівки та повернення коштів, тобто порядок виконання Кредитного договору, не може ставитися в залежність від дійсності умов такого договору. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що використання банком аналітичних рахунків на прийняття від фізичних осіб готівки в іноземній валюті порушило її права як споживача банківських послуг. Доводи позивача про те, що її волевиявлення не відповідало внутрішній волі, зокрема умовам сплати реальної відсоткової ставки в розмірі 15,32 %, що, у свою чергу, призвело до подорожчання кредиту та є обманом з боку банку, не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини можуть бути підставою не для визнання Кредитного договору недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін до нього та здійснення перерахунку сплачених сум, виходячи з правильного розміру щомісячного ануїтетного платежу.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду в частині вирішення первісного позову є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2022 року АТ "Сенс Банк"подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні первісного позову банку і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 753/23979/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 357/2127/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 723/602/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 712/4821/16. Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за Кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. В цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не виключно експертним шляхом. Відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним та незрозумілим, суди фактично ухилилися від вирішення спору по суті. В даному випадку на підставі наявних в матеріалах доказів суди зобов`язані були при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти в позові. У справі, яка переглядається, за умовами Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 76 000 доларів США для придбання квартири. Таким чином, набуття відповідачем права власності на квартиру в день укладення Кредитного договору, передання її в подальшому в іпотеку з метою забезпечення основного зобов`язання та часткове погашення кредиту підтверджує факт виконання банком свого основного обов`язку - видачі кредитних коштів та фактичного їх отримання ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
24 січня 2023 року справа № 754/20762/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не оскаржуються, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Судами встановлено, що 23 жовтня 2006 року між АКБ "TAC-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 76 000 доларів США під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 жовтня 2026 року.
Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту в національну валюту України та внесення коштів у національній валюті України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у пункті 1.4 цього договору.
Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з метою придбання квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 23 жовтня 2006 року між АКБ "TAC-Комерцбанк" та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.
Пунктом 1 іпотечного договору передбачено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором щодо: повернення кредиту в сумі 76 000 доларів США у строк до 26 жовтня 2026 року; сплати відсотків за користування кредитом у термін та на умовах, визначених Кредитним договором; сплати пені та штрафу у випадках, передбачених Кредитним договором.
16 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", і ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору, згідно з пунктом 3 якого сторони домовилися, що з урахуванням пункту 2 цього договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1, складає 28 878,75 доларів США.
16 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", і ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору, згідно з пунктом 2 якого сторони домовилися викласти Кредитний договір в редакції, зазначеній в тексті цього договору (про внесення змін та доповнень № 2).
16 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", і ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до Кредитного договору, згідно з пунктом 1 якого сторони домовилися пункт 1.3 Кредитного договору викласти в такій редакції: "1.3. Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі: 1.3.1. 15 (п`ятнадцять) % річних за період від дати укладення цього Договору по 16 травня 2012 року включно; 1.3.2. 7 (сім) % річних за період користування кредитом з 17 травня 2012 року по 09 квітня 2013 року; 1.3.3. 8 (вісім) % річних за період користування кредитом з 10 квітня 2013 року по 09 квітня 2014 року; 1.3.4. 10 (десять) % річних за період користування кредитом з 10 квітня 2014 року по 09 квітня 2015 року; 1.3.5. 11,90 (одинадцять цілих дев`ять десятих) % річних за період користування кредитом з 10 квітня 2015 року по 09 квітня 2016 року; 1.3.6. 19,25 (дев`ятнадцять цілих двадцять п`ять сотих) % річних за період користування кредитом з 10 квітня 2016 року по 23 жовтня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з частиною третьою статті 656 цього Кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за яким права вимоги за Кредитним та забезпечувальним договорами відступлені ПАТ "Дельта Банк".
15 червня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" та АТ "Альфа-Банк" також уклали договір купівлі-продажу права вимоги, за яким права вимоги, в тому числі за Кредитним договором, були передані АТ "Альфа-Банк".
За наданим АТ "Альфа-Банк" розрахунком станом на 24 листопада 2014 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі410 390,97 грн, що еквівалентно 27 248,96 доларам США, з яких: 394 969,17 грн, що еквівалентно 26 224,99 доларам США, - тіло кредиту; 14 631,26 грн, що еквівалентно 971,48 доларам США, - відсотки; 790,54 грн, що еквівалентно 52,49 доларам США, - пеня.
Згідно з висновком судової економічної експертизи № 3026, складеним 02 березня 2020 року судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Тарасюком С. Ю. на виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року:
- в межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку (відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахунках) банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором за досліджуваний період (з 23 жовтня 2006 року по 24 листопада 2014 року) та підтверджують заборгованість, зазначену в розрахунку заборгованості станом на 24 листопада 2014 року, а також встановлено відсутність повного обсягу інформації про здійснені операції за досліджуваний період і суперечливі дані щодо відображення заборгованості у розрахунку станом на 24 листопада 2014 року. Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів в межах наявних матеріалів, неможливо в повній мірі дослідити відповідність розрахунку заборгованості станом на 24 листопада 2014 року умовам Кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, а також визначити розмір заборгованості станом на 24 листопада 2014 року;
- в результаті проведеного дослідження в частині арифметичних розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення Кредитного договору, встановлена сукупна вартість кредиту в процентному значенні (ефективна ставка відсотка) та грошовому виразі складає: 1) сукупна вартість кредиту у процентному значенні (ефективна ставка відсотка) на момент укладення Кредитного договору - 16,10 %; 2) сукупна вартість кредиту у грошовому виразі на момент укладення Кредитного договору - 47 353 доларів США;
- в межах наданих матеріалів, враховуючи відсутність графіка погашення заборгованості у розрізі сум погашення основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом (Додаток № 1 "Графік погашення заборгованості" не містить платежів за відсотками) на момент укладення Кредитного договору, не є можливим встановити відповідність розміру щомісячного платежу за Кредитним договором відсотковій ставці, яка була визначена умовами договору в розмірі 15 % річних. У зв`язку з відсутністю в наявних матеріалах справи первинних документів (в тому числі заяви на видачу готівки), передбачених вимогами постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 "Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України", не є можливим в повній мірі підтвердити (або спростувати) операцію надання кредитних коштів у розмірі 76 000 доларів США за Кредитним договором, відображену у відомостях щодо руху коштів (виписці) по рахунку № НОМЕР_1 за період з 23 жовтня 2006 року по 25 травня 2012 року.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України в редакції, чинній на час укладення Кредитного договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.