ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/15828/17
адміністративне провадження № К/9901/12633/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (колегія суддів: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/15828/17 за позовом Державної іпотечної установи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2017 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972 в окремій його частині, а саме:
- пункту 16 розділу VIII "Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються" - "Припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора і в сумі, що підлягає задоволенню вимог";
- пункту 17 розділу VIII "Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються" - "Припинення зобов`язань зарахуванням однорідних вимог здійснюється пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного погашення зобов`язань за кредитом боржника перед банком".
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій він просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В касаційній скарзі вказує, що судами не враховано положення пункту 4 і частини першої статті 602 Цивільного кодексу України, згідно з якою не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. З аналізу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (статті 36, 46) вбачається певне обмеження щодо зарахування, зокрема під час здійснення тимчасової адміністрації зарахування є взагалі неможливим, під час ліквідації може здійснюватися у виняткових випадках та в порядку, встановленому цим Законом.
Вказує на помилковий висновок судів щодо застосування положень статті 52 Закону до погашення тих зобов`язань, які не може бути зараховано, як зустрічні однорідні, або таке зарахування не відбулось з інших причин і, відповідно, підлягає спростуванню. Вважає за необхідне сукупно, а не відокремлено застосовувати приписи статей 46 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в силу того, що статтею 46 Закону врегульовано питання наслідків початку процедури ліквідації банку, а статтею 52 Закону - черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що на підставі Постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 41-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В., на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "ДЕЛЬТА БАНК" та повноваження ліквідатора АТ "ДЕЛЬТА БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кадирова Владислава Володимировича" на два роки до 04.10.2019.
Судами встановлено та сторонами не заперечується, що Державна іпотечна установа є кредитором неплатоспроможного банку. Заборгованість банку перед позивачем виникла на підставі Договору банківського рахунку 26/995-070 від 27.02.2013 (далі - Договір рахунку), укладеного між Державною іпотечною установою та АТ "Дельта Банк".
Банком акцептовано кредиторські вимоги позивача на суму 3 332 921 190,01 грн. які включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, про що свідчить довідка Банку № 05-3323787 від 03.10.2016.
Водночас банк є власником наступних іменних відсоткових облігацій емітованих Державною іпотечною установою:
- серії ВЗ в кількості 10 000 шт. загальною номінальною вартістю 1 000 000000,00грн., (підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів вих. №139995зв від 26.06.2017); дата закінчення обігу - 17 листопада 2020 року;
- серії АЗ в кількості 4 565 шт. загальною номінальною вартістю 456 500 000,00грн., (підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів вих. №139994зв від 26.06.2017);дата закінчення обігу - 11 грудня 2018 року;
- серії СЗ в кількості 2 700 шт. загальною номінальною вартістю 270 000 000,00грн. (підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів вих. №139996зв від 26.06.2017); дата закінчення обігу - 14 грудня 2020 року.
Отже, неплатоспроможний Банк є кредитором Позивача за зобов`язаннями, строк виконання яких не настав на суму вартості облігацій: 1 720 500 000,00 грн. та відсоткового доходу за облігаціям.
Відповідно п. 4.8., п.4.9 Проспекту емісії " 22", "АЗ", "ВЗ", "СЗ", " 03" Державної іпотечної установи 2013 року (далі - Проспект емісії) Позивач зобов`язаний виплачувати власникам облігацій відсотковий дохід за облігаціями з періодичністю один раз на півроку до моменту погашення облігацій.
Відсоткова ставка для облігацій ДІУ під державну гарантію, що належать на праві власності неплатоспроможному Банку встановлюється на рівні: для серії "АЗ" - 9% річних; для серії "ВЗ" - 9,5 % річних; для серії "СЗ" -9,5 % річних.
Таким чином, у Позивача (емітента іменних відсоткових облігацій, власником яких є Банк) в межах строків, встановлених Проспектом емісії, періодично виникають поточні зобов`язання перед неплатоспроможним Банком щодо виплати відсоткового доходу за цінними паперами.
Після виникнення зобов`язань за борговими цінними паперами Державна іпотечна установа має право на проведення зарахування однорідних зустрічних вимог з неплатоспроможним Банком.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі по тексту - Закон) та п.2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (надалі по тексту - Положення №2), встановлено право зарахування зустрічних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за емітованими цим боржником борговими цінними паперами.
Отже, відповідно до вимог спеціального законодавства, зобов`язання Позивача щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями, строк виконання якого настав, на користь неплатоспроможного Банку підлягають припиненню шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.
Встановлене законом право на припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог Позивач використовує і буде використовувати до моменту настання строку погашення облігацій.
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
29.10.2015 та 11.12.2015, керуючись ст. 601 ЦК України та п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач звертався до АТ "Дельта Банк" із заявами №7818/15/2 та №8643/15/2 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
На підставі цих заяв Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. було здійснене зустрічне зарахування однорідних вимог між Банком та Установою та зменшено розмір зобов`язань Банку перед Установою на загальну суму 161 291 973 гри. 10 коп., що підтверджується листами Банку №2416 від 25.11.2015 та №109 від 12.01.2016.
Зобов`язання Державної іпотечної установи по виплаті відсоткового доходу за п`ятий, шостий, сьомий відсоткові періоди припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до вимог чинного законодавства на підставі чергових заяв позивача.
Право на припинення зобов`язань позивача шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджується судовими рішеннями у господарських справах № 910/4413/17, №910/12608/17.
До набрання чинності Порядком, окремі пункти якого оскаржуються, припинення зобов`язання Позивача щодо сплати неплатоспроможному Банку, який знаходиться в стані ліквідації, відсоткового доходу по облігаціям проводилось в момент виникнення цього зобов`язання шляхом проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (зменшення акцептованих вимог) у безгрошовій формі. При тому, строки умови та механізм здійснення припинення зобов`язання відповідали вимогам Цивільного, Господарського кодексів України.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711 затверджено Порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються.
Рішення прийнято на підставі пункту 10 частини першої, пункту 12 частини п`ятої, частини шостої статті 12, статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI.
Згідно п. 16 розділу VIII Порядку припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржник, який одночасно є кредиторами банку, що ліквідується, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора і в сумі, що підлягає задоволенню вимог.
Пунктом 17 розділу VIII Порядку передбачено, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог здійснюється пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного погашення зобов`язань за кредитом боржника перед банком.
Вважаючи ці пункти протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані пункти положення підзаконного нормативно-правового акта, порушують норми чинного законодавства України і дозволяють неплатоспроможному Банку в особі Фонду продовжувати безоплатно користуватись грошовими коштами Державної іпотечної установи та додатково отримувати вигоду за борговими зобов`язаннями перед неплатоспроможним Банком, що завдає додаткових безпідставних збитків Державній іпотечній установі.
Суди вказують, що строки припинення зобов`язання, визначені цивільним законодавством, пов`язані із настанням певної події, оскільки в силу приписів пункту 16 Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, моментом, з якого починає здійснюватися зарахування зустрічних однорідних вимог, визначено початок задоволення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора і в сумі, що підлягає задоволенню вимог. Суди дійшли висновку, що посилання відповідача на необхідність сукупного застосування статей 46 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є помилковим в силу того, що статтею 46 врегульовано питання наслідків початку процедури ліквідації банку, а статтею 52 черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.