ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 560/4420/18
адміністративне провадження № К/9901/16350/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №560/4420/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 (суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.),
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0014515106.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на порушення відповідачем порядку прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки акт перевірки йому не надсилався, що призвело до позбавлення права на подання заперечень на такий акт. Крім того, позивач наголошує, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення прийняті в один день - 09.10.2018, що свідчить про порушення контролюючим органом вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Також вказує на порушення відповідачем пункту 294.4 статті 294 ПК України, адже останній прийшов до помилково висновку, що податковий період для сплати авансових внесків по єдиному податку розпочався для позивача з 01 травня 2018. Зазначає, що як фізична особа-підприємець він зареєстрований 11.04.2018, є платником податку з 1 травня 2018 року, а відтак податковий період для сплати авансових внесків розпочинається з 01.06.2018.
Крім того, позивач покликався на порушення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення з інших підстав.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами суди встановили наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.04.2018.
Основними видами господарської діяльності позивача є: 01.46 розведення свиней.
Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.05.2018 перейшов на спрощену систему оподаткування, платник єдиного податку 2 групи, ставка єдиного податку - 15% мінімальної заробітної плати.
Працівником Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена камеральна перевірка позивача з питання несвоєчасної сплати авансових внесків по єдиному податку за травень, червень, липень, серпень 2018 року.
За результатами перевірки складено акт №001209/22-01-51-06/ НОМЕР_1 від 09.10.2018.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 2233,84 грн за травень, червень, липень, серпень 2018 року на 1111 календарних днів.
На підставі акту перевірки контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0014515106, яким відповідно до статті 122 глави 11 розділу II ПК України за затримку на 1111 календарних днів сплати грошового зобов`язання (авансових внесків єдиного податку в сумі 2233,84 грн) зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 1116, 92 грн (50%).
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Листом від 09.11.2018 №211/22-01-51-06-23, керуючись статтею 56 ПК України та пунктом 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за №1617/28062, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2016 №846, Дунаєвецьке управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишило скаргу позивача від 06.11.2018 за №4959/ФОП на податкове повідомлення-рішення Дунаєвецького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 09.10.2018 за №0014515106 без розгляду у зв`язку із недотриманням встановленої процедури та порядку оскарження.
19.11.2018 позивач оскаржив рішення Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області від 09.11.2018 №211/22-01-51-06-23 про залишення скарги без розгляду та податкове повідомлення-рішення Дунаєвецького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 09.10.2018 за №0014515106 до Державної фіскальної служби України.
Листом від 11.12.2018 №К/99-99-11-05-01-14 Державна фіскальна служба України, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0014515106 залишила без розгляду у зв`язку із порушенням законодавчо встановленого 10 - денного терміну для подання скарги.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення Дунаєвецького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 09.10.2018 за №0014515106 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з доведеності факту порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку, передбачених пунктом 295.1 статті 295 ПК України, та, як наслідок, правомірності дій контролюючого органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, суди зазначили, що порушення відповідачем строків прийняття податково повідомлення-рішення не може слугувати підставою для його скасування, оскільки не є перешкодою для реалізації наданого платнику податків права на оскарження такого рішення. Вказали, що предметом спору у справі є обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, а не правомірність дій посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірки та оформлення її результатів, а зазначені позивачем обставини не визначаються законом як підстави для скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 27.07.2018 у справі №813/2868/17 та від 15.01.2019 у справі №826/3576/15 щодо порушення контролюючим органом порядку проведення камеральних перевірок, не надсилання платнику податків акту перевірки, порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень, позбавлення платника податків права на подання заперечень на акт перевірки.
Також вважає безпідставним посилання судів на статтю 298 ПК України, оскільки вона визначає лише порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування й жодним чином не визначає податкового періоду для нарахування та сплати авансових внесків по єдиному податку.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує рішення відповідача, зокрема, з підстав процедурних порушень при дотриманні права платника податків на надання заперечень на акт перевірки.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.