ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15 лютого 2023 року
справа № 420/26492/21
адміністративне провадження № К/990/1373/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Пасічник С. С.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Байло Євгена Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1,
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року (судді: Коваль М. П., Кравець О. О., Зуєва Л. Є.)
у справі №420/26492/21
за позовом Головного управління ДПС в Одеській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
У грудні 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податку, відповідач у справі), в якому позивач просив суд стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 122155 грн 41 коп. на бюджетний рахунок UA7789999803140105120000155746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, МФО 899998, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18010300.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Одеській області задоволено в повному обсязі, стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1, суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 122155,41 грн на бюджетний рахунок UA7789999803140105120000155746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, МФО 899998, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18010300.
10 січня 2023 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
23 січня 2023 року справа № 420/26492/21 надійшла до Верховного Суду.
Висновки судів попередніх інстанцій
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, і податкова вимога не направлялись за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1, та відповідно відповідачу не вручались, отже сума податкового боргу є неузгодженою.
Суд апеляційної інстанції, висновуючись на положеннях пункту 42.2. статті 42, пункту 58.3. статті 58, пунктів 70.1., 70.2., 70.7. статті 70 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зазначив, що відправлення, надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення: №0048267/1315-1504 від 22 березня 2018 року на суму 25341,12 грн; №0010112-5507-1504 від 04 березня 2019 року на суму 29482,81 грн.; №0018446-5506-1504 від 10 березня 2020 року на суму 33046,40 грн.; №0007858-2407-1504 від 18 березня 2021 року на суму 34285,08 грн, а також податкова вимога форми "Ф" №7147-17 від 26 грудня 2016 року надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та не були отримані у зв`язку із відсутністю платника податків за вказаною адресою, при цьому відповідачем не було виконано свій обов`язок щодо інформування податкового органу про зміну своїх персональних даних, сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми підпункту 14.1.75 пункту 14.1 статті 14, пунктів 42.1, 42.2, 42.4 статті 42, пункту 57.3 статті 57, пункту 59.1 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, пунктів 3 та 6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 червня 2021 року у справі №826/14316/18, від 22 липня 2022 року у справі № 2340/4232/18, від 21 вересня 2022 року у справі №824/1571/19-а, від 12 березня 2020 року у справі № 810/158/17, від 5 лютого 2019 року у справі № 826/25515/15. Крім того, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скаржник посилається на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 10 червня 2021 року у справі №826/14316/18, зокрема, "…податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірно зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.
Як і в оскаржуваному рішенні, суд касаційної інстанції погодився із висновком про те, що матеріали справи не містять доказів проживання та/або перебування відповідача за вказаною адресою (адресою направлення ППР).
З огляду на відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено платника податків про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою, колегія суддів у справі №826/14316/18 погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги, а відтак, у нього відсутнє право вимагати сплату цього боргу в судовому порядку.
Заявник касаційної скарги зазначає, що у постанові від 22 липня 2022 року у справі № 2340/4232/18 Верховний Суд підтримав висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо відмови у позові з підстав направлення податковим органом податкових повідомлень-рішень на іншу адресу ніж адреса проживання відповідача.
Скаржник також звернув увагу на постанову від 21 вересня 2022 року у справі № 824/1571/19-а, у якій Верховний Суд зробив висновок про те, що з урахуванням вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими Закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 810/158/17, відповідач цитує наступні висновки:
"Підпунктом 66.1.1 пункту 66.1 статті 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації.
У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації (пункт 66.3 статті 66 ПК України).
Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі".
Отже, виходячи з висновків, викладених у вищезазначених постановах, а також, відповідно, до передбачених норм чинного законодавства податкова вимога мала бути направлена контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки належним чином контролюючий орган не здійснив направлення відповідачу по даній справі, а ні податкових повідомлень-рішень, а ні податкової вимоги, то така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.
Заявник касаційної скарги також вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу без повідомлення належним чином про дату, час і місце судового засідання відповідача, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Відповідач стверджує, що не зміг реалізувати надане йому право на подання відзиву через неналежне повідомлення судом про дату час та місце судового засідання.
Належне завчасне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду, а також надання їм часу, достатнього для підготовки до розгляду справи, є важливою гарантією забезпечення реалізації принципу змагальності та права на захист, порушення яких неприпустимо.
Скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №420/26492/21, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23 січня 2023 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області зареєстрований з 20 жовтня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить об`єкт нежитлової нерухомості - майновий комплекс будівель загальною площею 2639,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на 22 жовтня 2021 року відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІПК), податкова заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, становить 122155,41 грн.
Суди установили, що у зв`язку з несплатою боржником заборгованості станом на 25 грудня 2016 року податковий орган виніс податкову вимогу форми "Ф" №7147-17 від 26 грудня 2016 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_4 .
Податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень: №0048267/1315-1504 від 22 березня 2018 року на суму 25341,12 грн; №0010112-5507-1504 від 04 березня 2019 року на суму 29482,81 грн; №0018446-5506-1504 від 10 березня 2020 року на суму 33046,40 грн; №0007858-2407-1504 від 18 березня 2021 року на суму 34285,08 грн. Сума податкового боргу узгоджується також з відомостями ІКП та розрахунку податкового боргу, наданого позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись за адресою: АДРЕСА_4, м. Подільськ, 66300, однак повернулись відправнику не врученими з відмітками відділення поштового зв`язку "адресат за даною адресою не проживає".
Правове регулювання
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.