ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3508/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 (колегія суддів: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 (суддя Щавинська Ю. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів"
до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (далі - ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі - Ізмаїльська міська рада), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 09.07.2021 № 1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ізмаїльська міська рада оспорюваним рішенням незаконно припинила право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів". Позивач вважав, що у відповідача не було законних підстав для прийняття оспорюваного рішення, і цим рішенням Ізмаїльська міська рада втрутилась у право позивача на мирне володіння своїм майном.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 916/3508/21, позовні вимоги ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради від 09.07.2021 № 1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1".
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів", набуте згідно з Державним актом, Ізмаїльська міська рада вийшла за межі визначеної законом компетенції, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення. Крім того, суди зазначили, що позивач не надавав згоди на вилучення земельної ділянки. Тому, за відсутності доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою, у відповідача не було повноважень для прийняття оспорюваного рішення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 та рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/3508/21, до Верховного Суду звернулася Ізмаїльська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Ізмаїльська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Ізмаїльська міська рада, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статей 30, 120 Земельного кодексу України та статті 55 Конституції України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц та постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/16634/16.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 12.05.1998 відповідно до рішення Ізмаїльської Ради народних депутатів від 25.02.1998 № 174-ХХІІ Спільному підприємству "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (нова назва - ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів") видано Державний акт на право постійного користування землею, серія ІІ-ОД-28 № 004121, площею 0,3640 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
4.2. Зазначений Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.05.1998 № 61.
4.3. Господарські суди встановили, що 23.11.1999 рішенням Ізмаїльського міського суду у справі № 2-2024-1999 було визнано за фізичною особою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: літ "А-1", "А-2", "а-2", "а-3", "Б", "Ж", "С", "И", "О", "П", "Р", "Ф".
4.4. Як установили суди, доповнення до Статуту ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" свідчить про те, що засновник цього товариства ОСОБА_1 вніс у статутний фонд майно з правом користування, належне йому на праві власності, а саме: будинок та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що на підставі договору дарування від 17.07.2008 право власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, було набуто ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). При цьому 15.08.2008 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на підставі зазначеного договору.
4.6. У подальшому рішенням Ізмаїльської міської ради від 09.07.2021 № 1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 " було припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3640 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
4.7. Господарські суди зазначили, що відповідне рішення було прийняте відповідачем на підставі положень статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 79, 791, 83, 92, 122, 141 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для дотримання єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків і споруд у зв`язку з переходом майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці.
4.8. Разом з тим, на думку позивача, Ізмаїльська міська рада оспорюваним рішенням незаконно припинила право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів". Наведене стало підставою для звернення позивача з цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 у справі № 916/3508/21 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/3508/21.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.01.2023 № 29.3-02/213 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/3508/21 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Краснов Є. В. Чумак Ю. Я.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів".
5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів", є відсутність законних підстав для прийняття оспорюваного рішення; цим рішенням Ізмаїльська міська рада втрутилася у право позивача на мирне володіння своїм майном.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.6. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
5.8. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
5.9. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
5.10. Крім того, Верховний Суд зазначає, що Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.
5.11. Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).
5.12. Таким чином, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельного кодексу України, прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 22.05.2019 у справі №914/1104/18.
5.13. Разом з тим скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що Ізмаїльська міська рада прийняла оспорюване рішення у цій справі на підставі пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, відповідно до якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. На думку скаржника, наведене свідчить про помилковість висновків судів про те, що оспорюване рішення відповідача стосується вилучення земельної ділянки у позивача. Ізмаїльська міська рада зазначає, що таке рішення було прийнято з метою дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків та споруд у зв`язку з переходом майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці.
5.14. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновків щодо застосування статей 30, 120 Земельного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц.
5.15. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.