ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа № 450/1333/16 - к
провадження № 51-586км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, щодо якої застосовані примусові
заходи медичного характеру, ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвали Франківського районного суду м. Львова від 2 липня 2020 року та Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140270000299, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Золочеві Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за вчинення суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
встановив:
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 2 липня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні ним суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК,та застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Згідно з ухвалою ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечні діяння за таких обставин.
23 лютого 2016 року приблизно о 01:00 ОСОБА_6 без дозволу власника ОСОБА_8 умисно незаконно проник через відкрите вікно кухні в житловий будинок АДРЕСА_2, чим порушив недоторканість житла.
Цього ж дня приблизно о 05:00 ОСОБА_6, перебуваючи на кухні цього будинку, на ґрунті особистих неприязних відносин під час сварки та боротьби умисно вбив ОСОБА_9, нанісши їй удар ножем у шию.
У подальшому приблизно о 08:20 ОСОБА_6, знаходячись у кімнаті указаного вище будинку, в якій спав ОСОБА_8, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті двом особам, на ґрунті особистих неприязних відносин, із метою вбивства завдав два удари молотком по голові та удар ножем у живіт ОСОБА_8, заподіявши тяжке тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. При цьому ОСОБА_6 умисел на умисне вбивство ОСОБА_8 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий почав чинити опір, вибіг із будинку на подвір`я та покликав на допомогу, а ОСОБА_6 втік із місця вчинення злочину у напрямку села Верхня Білка, де і був затриманий працівниками поліції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням до неї ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення про застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру, а також ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу, постановлені під час судового розгляду, та закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення місцевим та апеляційним судами його права на безпосередню участь у судовому засіданні та права на захист. Стверджує, що місцевий суд, застосовуючи примусові заходи медичного характеру та мотивуючи доведеність вчинення суспільно небезпечних діянь, послався на недопустимі докази. Заперечує законність призначення судової психіатричної експертизи, якою встановлено його неосудність на час розгляду провадження судом першої інстанції, та відповідно застосованих до нього примусових заходів медичного характеру. Вказує на недотримання його права на ознайомлення з матеріалами провадження для підготовки доповнень до апеляційної скарги. Посилається на незаконність складу суду, який розглянув провадження в апеляційному порядку без дослідження матеріалів провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу з доповненням та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями ст.412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимогКПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ці положення стосуються і судових рішень, якими до особи застосовано примусові заходи медичного характеру.
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований гл. 39 КПК.
Приписами ч. 1 ст. 503 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:
1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Перелік обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, визначені ст. 505 КПК. З зазначеної законодавчої норми вбачається, що предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характерумає низку особливостей, де встановлюється лише: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення; вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою; наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування чи судового розгляду; поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього; небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою; характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням; обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.
Крім того ч. 1 ст. 512 КПК (у редакціїЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги" від 14 листопада 2017 року № 2205-VIII, який був введений в дію 10 червня 2018 року) передбачено, що судовий розгляд цієї категорії справ здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов`язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Також ч. 1 ст. 506 КПК встановлено, що особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника.
Тому з урахуванням положень п. 3 ч. 3 ст. 43 КПК така особа має право на захист, зокрема і на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження та залучення іншого захисника; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Таким чином КПК регламентовано, що при розгляді питання про застосування примусових заходів медичного характеру не вирішується питання про винуватість особи, щодо якої розглядається провадження в порядку глави ст. 39 КПК, участь такої особи у судових засіданнях є обов`язковою і вона, зокрема, має право на захист, право на відмову від захисника і залучення іншого захисника в будь-який момент кримінального провадження.
Однак суд першої інстанції не урахував указаних вимог закону та не дотримався їх.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, надійшов до суду 1 червня 2016 року.
Розгляд цього провадження здійснювався в загальному порядку, так як висновком судово-психолого-психіатричної експертизи від 13 квітня 2016 року № 48, проведеної під час досудового розслідування, констатовано, що ОСОБА_6 на час проведення дослідження психічною хворобою не страждав, виявляв ознаки шизотипового розладу, що не позбавляє його здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим розладом психіки не страждав, виявляв ознаки шизотипового розладу. Через наявний у нього психічний розлад він не був здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, проте застосування примусових заходів медичного характеру не потребував (т. 2, а.п. 66).
Однак під час судового розгляду провадження за клопотанням захисника місцевим судом було призначено комісійну судово-психіатричну експертизу, за висновком якої від 11 жовтня 2017 року № 147 було встановлено, що ОСОБА_6 на час проведення експертизи страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і до виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом (т. 4, а.п. 31-37).
У зв`язку з цим суд змінив порядок розгляду провадження та в подальшому здійснював його відповідно до глави 39 КПК. (т. 5, а.п. 75).