Постанова
Іменем України
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 750/733/20
провадження № 61-3440св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" Васильченко Юрій Леонідович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2020 року у складі судді
Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня
2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" (далі - ВАТ "Банк "БІГ Енергія", Банк) Васильченка Ю. Л., Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі - ТОВ "Брокінвестгруп") про визнання незаконними дій та зобов`язати вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" у 2007 і 2008 роках були укладені договори банківських вкладів, які в подальшому рішеннями судів були розірвані та на користь позивачки було стягнуто суми боргу, проценти за користування вкладом, судові витрати та витрати на правову допомогу, інфляційні та 3 % річних.
З 24 лютого 2010 року розпочато процедуру ліквідації ВАТ Банк "Біг Енергія".
За договором про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року ТОВ "Брокінвестгруп" є правонаступником органу управління ВАТ Банк "Біг Енергія" ліквідатора Васильченка Ю. Л. Відповідно до п. 2.6 вказаного договору Національний Банк України здійснює контроль за діяльністю Управителя щодо проведення процедури управляння активами і задоволення вимог вигодонабувачів, а тому оскільки Управитель в порушення зобов`язань взятих на себе за договором від 28 січня 2014 року та чинного законодавства безпідставно відмовляється вносити зміни до реєстру кредиторів та розглядати питання про зміну розміру її вимог як вигодонабувача згідно наданих судових рішень, то його бездіяльність є неправомірною.
Враховуючи, що у зв`язку з незаконним неповерненням вкладів у процесі ліквідаційної процедури заборгованість банку збільшується, про що свідчать наявні судові рішення, позивач звернулася до ТОВ "Брокінвестгруп" із заявою про внесення змін до реєстрів кредиторів, однак товариство відмовило у її задоволенні.
Всі її вимоги як вкладника згідно статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону № 3127-ІV від 29 листопада 2005 року, як такі, що перевищують еквівалент 50 000 грн, підлягають включенню до четвертої черги вимог кредиторів та мають виконуватися пріоритетно перед вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Просила суд:
визнати незаконними дії ліквідатора ВАТ "Банк "БІГ Енергія"
Васильченка Ю. Л. в частині визначення черги та розміру акцептованих вимог та віднесення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів за Законом України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 24 липня 2009 року;
визнати незаконною бездіяльність ТОВ "Брокінвестгруп" з приводу відмови у внесенні змін до реєстру вимог кредиторів банку на підставі заяви від 19 січня 2016 року та рішень судів, що набрали законної сили, у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу;
визнати незаконною бездіяльність ТОВ "Брокінвестгруп" з приводу відмови у розгляді по суті заяви ОСОБА_1 про внесення змін до реєстру кредиторів від 20 березня 2016 року, у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу;
зобов`язати ТОВ "Брокінвестгруп" внести зміни до реєстру вимог кредиторів банку, виключивши позивача з черги акцептованих ліквідатором ВАТ Банк "Біг Енергія" Васильченком Ю. Л. вимог реєстру кредиторів банку за Законом України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від
24 липня 2009 року та включити вимоги до реєстру кредиторів банку четвертої черги у сумі 7 178 345,83 грн згідно статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 29 листопада 2005 року;
зобов`язати ТОВ "Брокінвестгруп" виплатити кошти кредиторської заборгованості ВАТ "Банк "БІГ Енергія" у сумі 7 178 345,83 грн, в порядку черговості, передбаченої статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 29 листопада 2005 року, до виплати коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які реєстром кредиторів банку віднесено до 3 черги за Законом України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 24 липня 2009 року, встановивши спосіб виконання судового рішення - шляхом стягнення на користь позивача коштів у сумі 7 178 345,83 грн зі спеціального рахунку ВАТ "Банк "БІГ Енергія" у Національному банку України для відшкодування заборгованості кредиторам ВАТ Банк "Біг Енергія".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України "Про банки і банківську діяльність"особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.
Правовідносини стосовно ліквідації ВАТ "Банк "Біг Енергія" виникли саме з дати відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку, тобто з 01 березня 2010 року, тому суд дійшов висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція частини першої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 липня 2009 року. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (К/800/39881/13) у справі №2а/2570/161/2012.
Як вбачається з розділу 5 Договору про передавання в управління непроданих активів № 33-Л, укладеного між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ТОВ "Брокінвестгруп", у повноваженнях управителя (ТОВ "Брокінвестгруп") не передбачено право змінювати черговість кредиторів (вигодонабувачів) та вносити зміни в Реєстр в сторону збільшення кредиторських вимог на підставі рішення суду. Натомість положеннями Договору № 33-Л передбачено, що управитель має право вносити зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів у разі надходження виконавчих документів про стягнення з банку коштів або зобов`язання банку щодо повернення (сплати, відшкодування) коштів, що надійшли від органів державної виконавчої служби у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Протягом 2011-2015 років позивач неодноразово звертався в суд з позовами про стягнення процентів за безпідставне користування грошима, за результатами розгляду яких винесені судові рішення, що набрали законної сили.
З урахуванням наданих позивачем копій рішень на загальну суму 6 582 422,33 грн, а Васильченко Ю. Л. не є ліквідатором ВАТ Банку "Біг Енергія" з 02 квітня 2015 року та Національним Банком України прийнято рішення про завершення процедури ліквідації банку з ухваленням остаточного звіту ліквідатора, тому в задоволенні позову позивача слід відмовити.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналізуючи докази у їх сукупності суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, врахувавши те, що 02 квітня 2015 року Національним банком України затверджено ліквідаційний баланс ВАТ Банк "БІГ Енергія", ухвалено остаточний звіт ліквідатора та прийнято рішення про завершення процедури ліквідації банку, з урахуванням цього з вказаної дати зобов`язання Васильченка Ю. Л. щодо вчинення ліквідаційної процедури банку закінчилися. Оскільки всі документи щодо діяльності ВАТ Банк "БІГ Енергія" і проведеної ліквідаційної процедури передано в установленому законом порядку до архіву Національного банку та правонаступнику ТОВ "Брокінвестгруп", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові до вказаних відповідачів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що закінчення повноважень ліквідатора не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав шляхом визнання дій ліквідатора неправомірними, а висновок судів, що Договором про передавання непроданих активів № 33-л у повноваженнях ТОВ "Брокінвестгруп" не передбачено права змінювати черговість кредиторів та вносити зміни в Реєстр в сторону їх збільшення на підставі рішень суду прямо суперечить положенням пункту 13.12. глави 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 у редакції, що діяла до 22 вересня
2012 року та главі 5 Договору про передавання непроданих активів № 33-л від 28 січня 2014 року, відповідно до яких до компетенції управителя відноситься внесення змін до передавального реєстру вимог кредиторів банку за погодженням Національного банку України незалежно від того з яких підстав і в яку сторону вносяться зміни до Реєстру, що підтверджується висновком, що міститься у листі Національного банку України від 21 червня 2017 року
№ 20-0009/43726, копія якого додається до скарги.
Другою підставою для касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме питання щодо дії закону у часі для триваючих правовідносин на підставі договору, які виникли в період дії редакції Закону
№ 3127-ІV від 29 листопада 2005 року і продовжували існувати, коли була змінена редакція Закону № 3127-ІV 24 липня 2009 року, і регулюються статтею 58 Конституції України - статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 24 липня 2009 року або в редакції статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону України від 29 листопада 2005 року.
В частині визначення розміру акцептованих вимог апеляційний суд залишив поза своєю увагою ту обставину, що суд першої інстанції не правильно зробив розрахунок суми заборгованості банку перед нею, оскільки з листа від 25 січня 2016 року, яким ТОВ "Брокінвестгруп" відмовилося вносити зміни до Реєстру вимог кредиторів та повідомило її, що її вимоги 01 червня 2010 року включені ліквідатором в реєстр вимог кредиторів за № 85, акцептована сума по виплаті складає 1 352 037,95 грн і віднесені до IV черги по відшкодуванню кредиторської заборгованості згідно статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону від 24 липня 2009 року. Нею належними доказами - судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено станом на
01 червня 2010 року розмір вимог, що мають бути внесені до реєстру на суму
1 967 434,66 грн. Тому виходячи зі статті 1058 ЦК України цивільні відносини, які виникають з договорів банківських вкладів укладених у 2007, 2008 роках включають в себе, зокрема, обов`язок банку з повернення суми вкладу, який має бути реалізованим, у тому числі і у процесі ліквідації банку, а тому розмір акцептованих вимог, які підлягають внесенню до реєстру кредиторів становить не 1 352 037,95 грн, як визначив ліквідатор, а 1 967 434,66 грн, тому дії ліквідатора в частині визначення розміру акцептованих вимог є неправомірними. Таким чином ліквідатор Банку безпідставно не включив до реєстру вимог кредиторів вказані суми боргу.
Суд безпідставно не зобов`язав ТОВ "Брокінвестгруп", як управителя, виплатити кошти кредиторської заборгованості ВАТ "Банк "БІГ Енергія"у сумі 7 178 345,83 грн в пріоритетному (першочерговому) порядку черговості - до черги перерахування коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі спеціального рахунку ВАТ "Банк "БІГ Енергія"у Національному банку України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція частини першої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 липня 2009 року. Однак в матеріалах справи немає жодного судового рішення про застосування до спірних правовідносин редакції частини першої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 липня 2009 року.
В матеріалах справи є судові рішення, що набрали законну силу, за позовом ОСОБА_3 до цих же відповідачів та з того ж самого предмету спору, тому у даній справі вони не підлягали повторному доказуванню згідно статті 82 ЦПК України. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі № 2а/2570/3000/2011, копії яких є в матеріалах справи, вже встановлено та визнано незаконними дії ліквідатора ВАТ "Банк "БІГ Енергія" Васільченка Ю. Л. в частині визначення черги акцептованих вимог, які протирічать висновкам оскаржуваного рішення суду (у даній справі за аналогічних обставин депозитні договори закінчилися у січні 2009 року і оскаржувалися такі само дії ліквідатора Васільченка Ю. Л. в частині визначення черги та розміру акцептованих вимог ОСОБА_3 ). Тому обставини незаконності віднесення вимог аналогічного кредитора банку до 4 черги в редакції частини першої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 липня 2009 року вже визнані неправомірними і ці обставини не доказуються повторно.
Ліквідатор банку відносячи її вимоги за депозитними договорами до 4 черги кредиторів (після задоволення вимог Фонду гарантування вкладів) порушив принцип юридичної визначеності - застосував зворотну дію прийнятого у липні 2009 року Закону до правовідносин виниклих з депозитного договору, який був укладений у 2007 році, коли діяв інший Закон від 2005 року.
Таким чином, ліквідатор Банку безпідставно не включив до реєстру вимог кредиторів суми боргу на підставі судових рішень, які набрали законної сили та відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону № 3127-ІV від 29 листопада 2005 року, яка існувала на час виникнення депозитних правовідносин, в тому числі він також невірно визначив розмір акцептованих вимог.
Належними і допустимими доказами нею підтверджений розмір кредиторської заборгованості банку, що був визначений виключно судами України. Загальна сума стягнення буде становити 7 178 345,83 грн, а не 6 582 422,33 грн. як помилково вважає суд.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 укладено договір №707/07/038 від 22 січня 2007 року, згідно п. 1.2 якого був розміщений вклад терміном з 22 січня 2007 року по 22 січня 2009 року.
22 серпня 2007 року ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення вкладу на депозитний рахунок № 707/07/1216, строком на 2 роки під 16,2 % річних, а також договір № ДС2 N 012124 від 10 жовтня
2008 року, строком на 1 рік під 21 % річних.
22 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про видачу коштів у зв`язку з закінченням строку дії договору, але в порушення п. 2.1.5 договору по закінченню терміну дії договору не була повернута сума вкладу у сумі
1 150 582,54 грн.
Постановою Національного банку України № 134 від 13 березня 2009 року у ВАТ Банку "БІГ Енергія" призначена тимчасова адміністрація терміном на один рік та на підставі статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ Банку "БІГ Енергія" до 15 вересня 2009 року. Постановою Правління Національного банку України
№ 540 від 10 вересня 2009 року мораторій на задоволення вимог кредиторів подовжено до 15 березня 2010 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2009 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто 1 150 582,54 грн боргу вкладу та судові витрати в сумі 30 грн, всього - 1 150 612,54 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2009 року змінено рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня
2009 року, розірвано договір № 707/07/1216 про банківський вклад (депозит) від 22 серпня 2007 року та договір № ДС2 N 012124 від 10 жовтня 2008 року та стягнуто з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" 751 650 грн боргу, 25 514,91 грн - проценти за користування вкладом та судові витрати в сумі 30 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18 серпня 2009 року стягнуто з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" на користь ОСОБА_1 583,44 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено та 30,80 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року стягнуто з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" 73 637,28 грн - інфляційних та 27 708,63 грн - 3% річних, а всього 101 345,91 грн, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 650 грн витрат за надання правової допомоги.
24 лютого 2010 року постановою правління Національного банку України прийнято рішення № 97 про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ "Банк "БІГ Енергія" з 01 березня 2010 року, Васильченка Ю. Л. як незалежного експерта призначено ліквідатором банку. Тому з 01 березня 2010 року Васильченко Ю. Л. був керівником ліквідаційної комісії юридичної особи ВАТ Банку "БІГ Енергія" на визначений Національним банком України строк.
За заявою позивача її грошові вимоги акцептовані ліквідаційною комісією ВАТ Банку "БІГ Енергія" та відповідно до статті 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" включені до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів, який затверджений Національним Банком України.
26 березня 2010 року на адресу ліквідатора позивачем була подана заява про грошові вимоги до банку в загальній сумі 2 851 434,82 грн та вимога включити її в реєстр кредиторів, з наданням копії судового рішення та виписки з особових рахунків від 23 березня 2010 року.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 21 березня 2011 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 271 458,68 грн.
Національним банком України прийнято рішення № 1000 від 20 грудня 2013 року про передавання непроданих активів банку та переліку вимог кредиторів правонаступнику юридичній особі - ТОВ "Брокінвестгруп".
28 січня 2014 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" (Установник управління), ТОВ "Брокінвестгруп" (Управитель) та Національним банком України укладено договір № 33-Л про передавання в управління непроданих активів.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2014 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 486 202,53 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2014 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 1 592 387,61 грн заборгованості за договором банківського вкладу.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2014 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача кошти сумі 532 119,54 грн.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 02 березня 2015 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 518 450,98 грн.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 03 березня 2015 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 176 458,63 грн.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 19 березня 2015 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 198 216,88 грн.
02 квітня 2015 року Національним банком України затверджено ліквідаційний баланс ВАТ "Банк "БІГ Енергія", ухвалено остаточний звіт ліквідатора та прийнято рішення про завершення процедури ліквідації банку, тому з цієї дати повноваження Васильченко Ю. Л. щодо вчинення ліквідаційної процедури банку закінчились. ВАТ "Банк "БІГ Енергія" включений до переліку банків, строк ліквідації яких завершено та ліквідаторами яких вживаються заходи щодо виключення банків з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статті 98 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що діяла до
22 вересня 2012 року). Всі документи щодо діяльності ВАТ "Банк "БІГ Енергія" і проведеної ліквідаційної процедури передано в установленому законом порядку до архіву Національного банку України та правонаступнику ТОВ "Брокінвестгруп".
19 січня 2016 року ОСОБА_1 подала до ТОВ "Брокінвестгруп" заяву про внесення змін до реєстру кредиторів у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу та просила внести зміни до реєстру кредиторів ВАТ "Банк "БІГ Енергія", включивши її вимоги до Переліку (реєстру) вимог кредиторів четвертої черги у сумі 3 877 410,76 грн згідно статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону № 3127-IV від 29 листопада 2005 року та виплатити ці кошти кредиторської заборгованості в пріоритетному порядку - до перерахування коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом від 25 січня 2016 року вих. № 17 ТОВ "Брокінвестгруп" відмовило у внесенні зміни до Реєстру вимог кредиторів та повідомило позивача, що її вимоги 01 червня 2010 року включені в реєстр вимог кредиторів за № 85, акцептована сума по виплаті складає 1 352 037,95 грн і віднесені до IV черги по відшкодуванню кредиторської заборгованості згідно статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Закону № 3127-IV від 24 липня 2009 року, після черги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 19 лютого 2016 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 260 624,45 грн.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 25 лютого 2016 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 292 780,99 грн 99 коп.
Заочним рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 02 березня 2016 року з ВАТ "Банк "БІГ Енергія" стягнуто на користь позивача 780 094,97 грн.
20 березня 2016 року ОСОБА_1 подала до ТОВ "Брокінвестгруп" заяву про внесення змін до реєстру кредиторів, у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу.
Позивач зверталася з вказаним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, який постановою від 12 квітня 2016 року у справі
№ 825/532/16 задовольнив її позовні вимоги.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня
2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора ВАТ Банк "Біг Енергія" Васильченко Ю. Л., ТОВ "Брокінвестгруп" про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Роз`яснено позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності ТОВ "Брокінвестгруп" щодо відмови у внесенні змін до реєстру вимог кредиторів банку та відмови у розгляді по суті заяви ОСОБА_1 про внесення змін до реєстру кредиторів
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі
№ 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що "ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
Приписи "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі
№ 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі
№ 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня
2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі
№ 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом".