Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 362/6007/21
(провадження № 4-с/362/49/21)
провадження № 61-10343св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу
міста Києва Бердар Микола Миколайович,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (стягувач), Державне підприємство "СЕТАМ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Віктор Геннадійович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня2021 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця
У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернуласядо суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М. М.
Скаргу мотивувала тим, що приватний виконавець виконавчого округу
міста Києва Бердар М.М. необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про зупинення реалізації іпотечного майна у виконавчому провадженні № 66162011, чим порушив положення Закону України "Про виконавче провадження" в частині необхідності визначення вартості іпотечного майна шляхом проведення відповідної оцінки.
Приватний виконавець не дотримався процедури визначення вартості іпотечного майна, оскільки для проведення оцінки нерухомого майна не залучено суб`єкта оціночної діяльності,а у задоволенні клопотання боржника про зупинення реалізації іпотечного майна за початковою його ціною у розмірі 167 700,00 грн та скерування цього майна на реалізацію
в рамках виконавчого провадження № 66162011 за ціною, визначеною
у висновку оцінки ринкової вартості об`єкта від 01 листопада 2021 року,
або у разі наявності у виконавця сумнівів в актуальності вказаної оцінки, провести оцінку ринкової вартості вказаної квартири, залучивши
до її виконання ліцензованого суб`єкта оціночної діяльності, із яким співпрацює вказаний приватний виконавець, - відмовлено.
Продаж квартири на електронних торгах за значно заниженою грошовою оцінкою порушує права скаржника, оскільки кредитору будуть перераховані кошти у значно меншій сумі ніж ринкова вартість квартири, у результаті чого борг залишиться не погашеним.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення реалізації іпотечного майна за початковою ціною у розмірі 167 700,00 грн та зобов`язати його передати це майно на реалізацію в рамках виконавчого провадження№ 66162011 за ціною, визначеною у висновку ринкової вартості об`єкта оцінки від 01 листопада 2021 року, або провести оцінку ринкової вартості квартири шляхом залучення до її виконання ліцензованого суб`єкта оціночної діяльності.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарги
УхвалоюВасильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що постановою Апеляційного суду Київської області від 14 червня
2018 року частково змінено рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2018 року, на виконання якого 11 липня 2018 року було видано виконавчий лист, за яким приватним виконавцем
21 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66162011 та встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі
167 700,00 грн. Оскільки судове рішення було змінено в частині ціни продажу предмета іпотеки та встановлено початкову його ціну у розмірі 167 700,00 грн, то приватний виконавець, відповідно до вимог пункту 1 розділу II "Передача майна на реалізацію" Порядку реалізації арештованого майна та пункту 22 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, обґрунтовано передав майно на реалізацію за ціною, визначеною цим судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу та визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення реалізації іпотечного майна за початковою ціною у розмірі 167 700,00 грн
та зобов`язати його передати це майно на реалізацію в рамках виконавчого провадження № 66162011 за ціною, визначеною у висновку оцінки ринкової вартості об`єкта від 01 листопада 2021 року, або провести оцінку ринкової вартості квартири шляхом залучення до її виконання ліцензованого суб`єкта оціночної діяльності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
18 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" в редакції після внесення до неї змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набрав чинності 04 листопада 2018 року,
у взаємозв`язку із частиною сьомою статті 51 та частиною першою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Заявник посилається на відсутність постанови Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах,
а саме: в частині можливості здійснення уповноваженою особою примусової реалізації предмета іпотеки на електронних торгах на стадії виконання рішення суду без визначення вартості іпотечного майна шляхом проведення відповідної оцінки, за обставин, коли виконується рішення суду, в якому встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки,
і яке ухвалене до внесення змін до частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку", які передбачають обов`язковість проведення оцінки предмета іпотеки перед його реалізацією на електронних торгах;
та використання виконавцем для обґрунтування правомірності своїх дій нормативного акта, який має нижчу юридичну силу ніж закон, а саме пункт 1 розділу Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який передбачає, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Також відсутній висновок, що якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішення без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.
Заявник вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме норма статті 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Зкону від 03 липня 2018 № 2478-VІІІ та від 16 липня 2021 року № 1701-ІХ), відповідно до якої
у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду
не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Суди не врахували та не надали належної оцінки тим обставинам,
що вилучення майна з визначенням ціни, яка в рази нижча реальній вартості, порушить справедливу рівновагу, а на боржника буде покладено надмірний тягар, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 березня 2020 року (справа
№ 927/1184/15).
Крім того, заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув в дохід держави судовий збір за розгляд скарги на дії приватного виконавця, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" такі судові витрати не сплачуються.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва усправі № 755/601/15 задоволено позов ПАТ "Державний ощадний банк України"
до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором
у розмірі 225 209,61 грн.
Зазначене рішення не виконано, у зв`язку з чим банк звернувсядо суду
з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 27 березня 2018 року у справі № 362/1136/17 позовні вимоги
ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_5
про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно, що було передане ОСОБА_4
в іпотеку за іпотечним договором від 12 червня 2007 року № 2463, посвідченимдержавним нотаріусом Васильківської міськоїнотаріальної контори Несчасною Т. М. 12 червня 2007 року, за реєстровим № 2-1830: однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міськоїнотаріальної контори Несчасною Т. М. 12 червня 2007 року, за реєстровим № 2-1771, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів,
у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України",
за договором про іпотечний кредит від 12 червня 2007 року
в сумі 19 705,98 дол. США, передавши ПАТ "Державний ощадний банк України" у порядку статті34 Закону України "Про іпотеку" та пункту6.3 іпотечного договору від 12 червня 2007 року №2463 в управління предмет іпотеки на період його реалізації, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи за ціною, що становить 167 700,00грн, визначеною на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності станом на 28 грудня
2017 року.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 27 березня 2018 року в частині ціни продажу предмета іпотеки змінено та встановлено початкову його ціну в розмірі 167 700,00 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
На виконання рішення від 27 березня 2018 року та постанови апеляційного суду від 14 червня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області 11 липня 2018 року видав виконавчий лист № 362/1136/17 про звернення стягнення на нерухоме майно, що було передане ОСОБА_5 в іпотеку за іпотечним договором від 12 червня
2007 року, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною,
що становить початкову його ціну в розмірі 167 700,00 грн. (а. с. 70).
21 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження
№ 66162011 з виконання виконавчого листа № 362/1136/17, виданого
11 липня 2018 року Васильківським міськрайонним судом Київської області (а.с. 77-78).
27 вересня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. виніс постанову про опис та арешт однокімнатної кімнати № 4, загальною площею 20,7 кв. м, житловою площею 12,9 кв.м,
що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2, що належить
ОСОБА_5 (а.с. 116-117).
03 листопада 2021 року представник боржника - адвокат Бондаренко В. Г. подав до приватного виконавця Бердара М. М. клопотання про зупинення реалізації іпотечного майна за початковою його ціною у розмірі
167 700,00 грн та про скерування цього майна на реалізацію за ціною, визначеною у висновку оцінки ринкової вартості об`єкта від 01 листопада 2021 року в рамках виконавчого провадження № 66162011 (а.с. 10-13).
Клопотання обґрунтоване тим, що на замовлення ОСОБА_2
ТОВ "Апрейсер Еліт", що діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України від 10 червня
2021 року №456/21, виконало незалежну оцінку майна з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна на об`єкт оцінки: однокімнатна квартира, загальною площею 20,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі проведених розрахунків оцінювачем зроблено висновок, що станом на 01 листопада 2021 року ринкова вартість зазначеного майна становить 762 120,00 грн, що в еквіваленті становить 29 000,00 дол. США.
У відповідь на зазначене клопотання приватний виконавець Бердар М. М. листом без номера та дати відмовив у його задоволенні, посилаючись на пункт 2 частини першої розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністрерства юстиції України від 29вересня
2016 року № 2831/5.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_3. посилалася на те, що приватний виконавець Бердар М. М. не дотримався процедури визначення вартості іпотечного майна, оскільки для проведення оцінки за регульованими цінами оцінки нерухомого майна не залучено суб`єкта оціночної діяльності, а у задоволенні клопотання боржника про зупинення реалізації іпотечного майна за початковою його ціною у розмірі 167 700,00 грн та скерування цього майна на реалізацію