П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/72/21
Провадження № 11-497заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача Стригуна М. А.,
розглянула на судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Ханова Р. Ф., Шишов О. О., Яковенко М. М.) від 10 листопада 2021 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба судової охорони (далі - Служба), про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби)".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ВРП здійснила розгляд подання Голови Служби необ`єктивно та однобоко, внаслідок чого не були встановлені реальні обставини. До того ж ВРП керувалася нормативно-правовими актами, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
3. Позивач указав, що до складу дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування наказом Голови Служби від 01 лютого 2021 року № 49, входили співробітники Служби ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які своїми рапортами засвідчили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Відтак участь указаних осіб у роботі дисциплінарної комісії свідчить про потенційний конфлікт інтересів у вказаних осіб та порушення порядку проведення службового розслідування. На думку позивача, це є підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
4. ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що ВРП, посилаючись на нездійснення позивачем посадових обов`язків, взяла до уваги Посадову інструкцію заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), затверджену Головою Служби 21 грудня 2020 року (далі - посадова інструкція), яка не була чинною в період начебто невиконання ним покладених цією інструкцією обов`язків.
5. На думку ОСОБА_1, накладення на нього дисциплінарного стягнення здійснено, зокрема, у період перебування його у відпустці (з 14 вересня по 06 жовтня 2020 року), а відтак є незаконним.
6. Позивач зазначив, що його відсутність на території центрального органу управління Служби, зокрема 03, 04, 22 грудня 2020 року та 05, 14 січня 2021 року, була обумовлена виконанням покладених на нього керівництвом завдань і обов`язків. Крім того, зазначені обставини засвідчені, зокрема, рапортами згаданих вище зацікавлених у результатах службового розслідування осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Однак ці обставини також не були враховані ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення.
7. На переконання ОСОБА_1, необґрунтованим є висновок ВРП про перевищення ним своїх службових повноважень унаслідок ведення 06 жовтня 2020 року з власної ініціативи переговорів з посадовими особами Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром", Концерн) щодо утилізації мазуту, який як резервне паливо знаходиться на території Державного підприємства "Антонов" (далі - ДП "Антонов"), оскільки в цей день він перебував у відпустці, а тому зазначена зустріч не була пов`язана з виконанням ним службових обов`язків. До того ж розмову про утилізацію мазуту вів не він, а інша особа.
8. Крім цього, необґрунтованими є посилання у висновку службового розслідування, які взяла до уваги ВРП, на наявність вини ОСОБА_1 внаслідок безпідставної виплати заробітної плати та премії провідному інспектору відділу матеріально-технічного забезпечення Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області (далі - ТУ Служби у Кіровоградській області) ОСОБА_4 за період її відсутності на робочому місці, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії співробітників указаного територіального підрозділу Служби.
9. На думку позивача, посилання на порушення ним обмежень, установлених законами України від 14 жовтня 2014 року№ 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) та від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), внаслідок наявності у нього частки власності у приватній компанії з надання послуг не могли бути враховані, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП тривала перевірка Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) із цього питання.
10. ОСОБА_1 також зауважив, що Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачає лише одне дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до співробітника Служби, - пониження у спеціальному званні на один ступінь (частина шоста статті 164). Таке стягнення накладається на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Інші дисциплінарні стягнення, які можливо накладати на співробітників Служби, у Законі № 1402-VIII не передбачено. З огляду на Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Закон № 2337-VIII, Статут відповідно) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807; далі - Порядок проведення службових розслідувань), законодавець не розповсюдив дію Статуту на співробітників Служби. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП не було закону, який би визначав діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями та за які накладається дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади співробітників Служби. Отже, ВРП, на думку позивача, не мала повноважень ухвалювати рішення про звільнення його з посади внаслідок накладення дисциплінарного стягнення.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 10 листопада 2021 року відмовив у задоволенні позову.
12. Судове рішення мотивовано тим, що:
- з огляду на норми Закону № 1402-VIII та Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням ВРП від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (далі - Положення № 1052/0/15-19), в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут, що визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження;
- ураховуючи, що заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) призначається на посаду і звільняється з посади ВРП, висновок відповідача про те, що службове розслідування відповідно до статті 14 Статуту призначається на підставі рішення ВРП, є обґрунтованим;
- службове розслідування стосовно ОСОБА_1 проведено відповідно до положень Статуту та Порядку проведення службових розслідувань, належних і допустимих доказів протилежного позивач суду в ході судових засідань не надав;
- висновки ВРП про: порушення позивачем службової дисципліни; невиконання та неналежне виконання ним посадових обов`язків; вчинення дій, які виходять за межі посадових обов`язків; порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для співробітника Служби; вчинення дій, що підривають авторитет Служби, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються фактами, викладеними у поданні Голови Служби про вчинення заступником Голови Служби ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, та матеріалами службового розслідування. Відтак у ВРП були наявні об`єктивні та обґрунтовані підстави для задоволення подання Голови Служби про звільнення заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 з посади;
- посилання в оскаржуваному рішенні ВРП на акт службового розслідування за фактами порушень законодавства співробітниками та працівниками ТУ Служби у Кіровоградській області від 18 грудня 2020 року, у якому зазначено, що за усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою вказаного територіального підрозділу Служби на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4, яка з 10 серпня по 01 жовтня 2020 року без поважних причин на роботі не з`являлась, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію,- є необґрунтованим, оскільки позивач не є керівником чи посадовою особою ТУ Служби у Кіровоградській області та не може нести відповідальність за дії співробітників та працівників цього територіального підрозділу Служби. Виключення зі складу дисциплінарного проступку обставин щодо причетності ОСОБА_1 до призначення ОСОБА_4 на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ Служби у Кіровоградській області та підставності оплати праці останньої не мають правової основи для установленого ВРП факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
13. За висновком суду першої інстанції, оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
14. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, несправедливим, необґрунтованим і невмотивованим. На думку скаржника, суд першої інстанції: застосував норми права, які не підлягають застосуванню у цих правовідносинах; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; виклав висновки, що не відповідають обставинам справи, внаслідок чого ухвалив рішення, що не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 6 Конвенції.
15. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут, однак станом на лютий 2021 року законодавець не розповсюджував дію Статуту на співробітників Служби, за винятком одного випадку, передбаченого у частині шостій статті 164 Закону № 1402-VIII, згідно з якою співробітник Служби (крім співробітників, які мають спеціальні звання вищого складу) може бути понижений у спеціальному званні на один ступінь унаслідок застосування відповідного дисциплінарного стягнення на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Статутом.
16. Скаржник, посилаючись на пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України, пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001 та пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року у справі № 8-рп/2002, зазначив, що Положення № 1052/0/15-19 не може встановлювати підстави дисциплінарної відповідальності та визначати, які діяння є дисциплінарним проступком. Наявність у цьому Положенні бланкетних норм, які відсилають до іншого закону, є перебиранням на себе дискреційних повноважень Верховної Ради України.
17. ОСОБА_1 також указав на те, що 23 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 27 квітня 2021 року№ 1417-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони" (далі - Закон № 1417-IX), яким розповсюджено дію Статуту на співробітників Служби. Відтак лише з 23 травня 2021 року на співробітників Служби можна накладати всі дисциплінарні стягнення, передбачені Статутом.
18. На думку скаржника, обставина невиконання та неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків є недоведеною, а висновки щодо наявності доказів цієї обставини не відповідають матеріалам справи. Зокрема,посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на порушення позивачем посадових обов`язків є безпідставним, оскільки посадова інструкція на порушення пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України не була йому доведена під розписку. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 264/4512/18.
19. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що ані в оскаржуваному судовому рішенні, ані у відзиві на позовну заяву немає належного формулювання дисциплінарного проступку, а саме не зазначаються конкретні дії відповідача, які суб`єкт владних повноважень розцінив як дисциплінарний проступок, які норми права ці діяння порушили, а також не зазначено, чому саме таке дисциплінарне стягнення - звільнення із займаної посади було обрано і застосовано, і неможливо було накласти інше дисциплінарне стягнення.
20. На підставі викладеного скаржникпросить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Позиція інших учасників справи
21. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та правильно застосував норми матеріального й процесуального права.
22. Відповідач зауважив, що повноваження ВРП стосовно затвердження Положення про Службу та Положення про проходження служби співробітниками Служби визначенні Законом № 1402-VІІІ, що спростовує доводи позивача про те, що ВРП перебирає на себе повноваження Верховної Ради України.
23. ВРП, посилаючись на норми Закону № 1402-VІІІ та Положення № 1052/0/15-19, стверджує, що ці приписи спростовують доводи апеляційної скарги про те, що не було закону, який би визначав для співробітників Служби діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями, та за які накладається дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади, а відтак ВРП діяла в межах наданих їй повноважень.
24. Служба у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
25. У цілому мотиви відзиву зводяться до того, що апеляційна скарга не містить належних і обґрунтованих доводів, які б давали підстави спростувати висновки суду першої інстанції.
26. Третя особа стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо: неналежного виконання позивачем покладених на нього обов`язків; порушення ним службової дисципліни через відсутність без поважних причин на службі; перевищення позивачем своїх службових повноважень; порушення ним обмежень та заборони, визначених законодавством для поліцейських та співробітників Служби, зокрема Законом № 1700-VII, - у поданій апеляційній скарзі не оскаржується, що свідчить про згоду позивача зі встановленими протягом судового розгляду обставинами справи та висновками суду першої інстанції.
27. У зв`язку з викладеним ВРП та Служба просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
Рух апеляційної скарги
28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/72/21.
29. Ухвалою від 21 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.
30. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
31. Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися; подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
32. ВРП рішенням від 13 червня 2019 року № 1632/0/15-19 призначила ОСОБА_1 на посаду заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби).
33. 13 червня 2019 року заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник ОСОБА_1 прийняв Присягу співробітника Служби.
34. Згідно з наказом Служби від 18 червня 2019 року № 29 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби з 13 червня 2019 року. Цим наказом ОСОБА_1 присвоєно в порядку переатестування спеціальне звання полковника Служби.
35. 20 січня 2021 року Голова Служби звернувся до ВРП з поданням від 18 січня 2021 року про звільнення полковника Служби ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби), навівши такі факти:
- у період з 01 вересня 2020 року по 18 січня 2021 року ОСОБА_1 не визначав завдань керівникам та особовому складу структурних підрозділів, які йому підпорядковані, і, відповідно, не здійснював контроль за виконанням завдань, які на них покладені;
- ОСОБА_1 не знаходився повний робочий день на території Центрального органу управління Служби 03, 04, 22 грудня 2020 року, 05, 14 січня 2021 року;
- у жовтні 2020 року ОСОБА_1 за власною ініціативою звернувся до посадових осіб ДК "Укроборонпром" щодо можливості утилізації Службою мазуту, який як резервне паливо зберігається на ДП "Антонов". Зазначене не належить до повноважень Служби;
- за усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою ТУ Служби у Кіровоградській області на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4, яка з 10 серпня по 01 жовтня 2020 року без поважних причин не з`являлась на роботі, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію;
- заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) ОСОБА_1 має частку власності у приватній компанії з надання послуг, що є порушенням обмежень, установлених законами № 1700-VII і № 580-VIII.
36. Подання містило висновок, що своїми діями заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби ОСОБА_1 порушив Присягу співробітника Служби, дискредитує Службу як державний орган у системі правосуддя і підриває авторитет судової влади в цілому.
37. ВРП рішенням від 28 січня 2021 року № 151/0/15-21: призначила службове розслідування за фактами, викладеними у поданні Голови Служби ОСОБА_5 від 18 січня 2021 року, стосовно заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ; зобов`язала Голову Служби невідкладно відповідно до Закону № 2337-VIII створити дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування за фактами, викладеними в поданні від 18 січня 2021 року; в місячний термін надати ВРП висновок за результатами вказаного службового розслідування; на час проведення службового розслідування та прийняття відповідного рішення відсторонила заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою.
38. Приймаючи вказане рішення, ВРП виходила з того, що викладені в поданні факти й додані до нього докази можуть свідчити про наявність у діях заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків.
39. На виконання рішення ВРП Голова Служби 01 лютого 2021 року видав накази № 49, 50, якими утворив дисциплінарну комісію із співробітників та працівників центрального органу управління, якій доручено в термін з 01 по 28 лютого 2021 року провести службове розслідування за фактами порушень заступником Голови Служби (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання покладених на нього функціональних обов`язків.
40. 05 лютого 2021 року до ВРП надійшов висновок службового розслідування, у якому встановлено, що викладені в поданні Голови Служби ОСОБА_5 факти порушень, допущених заступником Голови цієї Служби ОСОБА_1, підтвердилися.
41. ВРП рішенням від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 задовольнила подання Голови Служби Бондаря В. І. від 18 січня 2021 року та звільнила ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби).
42. ВРП виходила з того, що матеріалами службового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги статей 25, 36 Закону № 1700-VII, Статут, Положення № 1052/0/15-19 та Присягу співробітника Служби. Отже, службовим розслідуванням підтверджено вчинення ОСОБА_1 умисних діянь, які дискредитують звання працівника органів Служби, порушують Присягу. Такі дії керівництва Служби підривають авторитет державного органу.
43. Вважаючи рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Згідно із частиною першою статті 161 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Служба є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
46. Частинами другою та третьою цієї статті Закону № 1402-VIII встановлено, що Служба підзвітна ВРП та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Керівництво діяльністю Служби здійснює Голова Служби, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади ВРП. Голова Служби має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад ВРП.
47. До кандидатів на посади співробітників Служби застосовуються вимоги, передбачені Законом № 580-VIII для кандидатів на службу в поліції. На співробітників Служби поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, а також передбачені для поліцейських Законом № 580-VIII обмеження, пов`язані зі службою в поліції. Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. До стажу служби у Службі зараховується, зокрема, стаж служби в поліції (частини перша, третя, четверта статті 163 Закону № 1402-VIII).
48. Відповідно до положень частини третьої статті 165 Закону № 1402-VIII співробітникам Служби, окрім грошового забезпечення, визначеного в частинах першій, другій цієї статті, гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом № 580-VIII для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.
49. Згідно із частиною шостою статті 163 Закону № 1402-VIII порядок проходження служби співробітниками Служби визначається у відповідному положенні, яке затверджується ВРП за поданням Голови Служби, погодженим із Державною судовою адміністрацією України.
50. На виконання наведених положень статті 163 Закону № 1402-VIII ВРП 04 квітня 2019 року ухвалила рішення № 1052/0/15-19, яким затвердила Положення про проходження служби співробітниками Служби.
51. У цьому Положенні (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі та порядок звільнення зі служби.
52. Відповідно до підпункту 6 пункту 2 розділу XII Положення № 1052/0/15-19 співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Статуту.
53. Велика Палата звертає увагу, що ВРП, затверджуючи своїм рішенням Положення № 1052/0/15-19, діяла в межах повноважень та на підставі закону, оскільки не встановлювала підстави дисциплінарної відповідальності або ж які діяння є дисциплінарним проступком, а лише вказала, відповідно до якого закону накладається дисциплінарне стягнення, а відтак реалізувала свої повноваження стосовно співробітників Служби, делеговані частиною шостою статті 163 Закону № 1402-VIII.
54. ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги послався на те, що станом на лютий 2021 року законодавець не розповсюджував дію Статуту на співробітників Служби, за винятком одного випадку, передбаченого частиною шостою статті 164 Закону № 1402-VIII, згідно з якою співробітник Служби (крім співробітників, які мають спеціальні звання вищого складу) може бути понижений у спеціальному званні на один ступінь унаслідок застосування відповідного дисциплінарного стягнення на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Статутом.
55. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 23 травня 2021 року набрав чинності Закон № 1417-IX, яким, зокрема, статтю 163 Закону № 1402-VIII після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:
"4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони".
56. З пояснювальної записки до проєкту Закону від 27 квітня 2021 року № 1417-IXможна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що починаючи з квітня 2019 року розпочато формування Служби, утворено центральний орган управління та територіальні управління в 24 областях України, призначено керівництво Служби, начальників територіальних управлінь, а також здійснюються необхідні заходи щодо комплектування та матеріально-технічного забезпечення органів управління й підрозділів Служби. Разом з тим досвід створення Служби надав змогу встановити низку проблемних питань, що перешкоджають її поступальному розвитку. Насамперед це стосується окремих питань проходження служби у Службі судової охорони. Зокрема, потребують врегулювання на законодавчому рівні питання поширення на співробітників Служби особливого порядку військового обліку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для поліцейських та осіб начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, визначення порядку матеріальної відповідальності співробітників за шкоду, завдану державі, встановлення особливостей застосування у Службі Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також поширення на співробітників Служби дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
57. Отже, як зазначено в пояснювальній записці, проєкт Закону № 1417-IXрозроблено з метою врегулювання правових засад організації проходження служби у Службі, уточнення й деталізації низки норм Закону № 1402-VIII та інших законодавчих актів, а також забезпечення виконання Службою визначених законом завдань. Прийняття Закону № 1417-IX дасть можливість врегулювати існуючі проблемні питання проходження служби у Службі, та, у свою чергу, створить необхідні передумови для розвитку і підвищення її якості, а також ефективного виконання покладених на неї завдань та підвищення рівня соціального захисту співробітників Служби.
58. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованим висновок суду першої інстанції про те, що аналіз норм Закону № 1402-VIII та Положення № 1052/0/15-19 давав підстави для висновку, що в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут. Те, що зміни, якими поширено на законодавчому рівні на співробітників Служби дію Статуту, були внесені в Закон № 1402-VIII пізніше (набрали чинності 23 травня 2021 року), не заперечує законодавчих повноважень ВРП притягати співробітників Служби до дисциплінарної відповідальності відповідно до Статуту. Насправді ці зміни лише підтверджують правильність висновків ВРП та суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Закону № 2337-VІІІ, яким затверджено Статут.
59. Відповідно до пункту 3 розділу II Положення № 1052/0/15-19 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного співробітника Служби під час виконання службових обов`язків, з-поміж іншого: чесно і сумлінно додержуватися Присяги співробітника Служби, виконувати закони України; демонструвати культурне та чемне спілкування із громадянами, не допускати порушень законодавства; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) інструкцій, наказів керівництва.
60. За протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов`язків співробітники несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 4 розділу ІІ Положення № 1052/0/15-19).
61. За приписами пункту 6 розділу І Положення № 1052/0/15-19 на співробітників поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, а також передбачені для співробітників Законом № 580-VIII обмеження, пов`язані зі службою в поліції.
62. Згідно із частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Статутом, що затверджується законом.