Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 755/7046/21
провадження № 61-8329св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, державне підприємство "Сетам", треті особи: ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Мельничук Ілона Вікторівна, акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, в інтересах якого діє адвокат Коваль Ростислав Олександрович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 26 січня 2022 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у складі колегії суддів:
Вербової І. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), треті особи: ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М., акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - АТ "Український будівельно-інвестиційний банк"), про визнання недійсними та скасування електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування запису про реєстрацію права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року з ОСОБА_3 на користь АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 116 454,47 грн. Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Телявського А. М. (далі - приватний виконавець) від 26 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення та накладено арешт на майно ОСОБА_3 19 серпня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_1, яка була передана на реалізацію на електронних торгах. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 30 листопада 2020 року
№ 516882 їх переможцем визначено ОСОБА_2, якій 16 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В. видав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та цього ж дня за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На думку позивача, реалізація спірної квартири на електронних торгах є незаконною, оскільки це майно не належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_3, а належить позивачу та боржнику на праві спільної сумісної власності, оскільки набуто під час перебування у шлюбі та за спільні кошти подружжя.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсними та скасувати електронні прилюдні торги з продажу квартири, протокол проведення електронних торгів від 30 листопада 2020 року № 516882 із реалізації арештованого майна; акт про проведення електронних торгів приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. від 05 січня 2021 року; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л. В. 16 січня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 на спірну квартиру; рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В. від 16 січня 2021 року № 56182206 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне майно; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 січня
2021 року № 40146484 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 19 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано електронні прилюдні торги з продажу квартири
АДРЕСА_1 від 30 листопада 2020 року недійсними та їх скасовано; визнано протокол № 516882 проведення електронних торгів від 16 грудня 2020 року із реалізації арештованого майна за лотом № 540691 недійсним та скасовано його; визнано акт про проведення електронних торгів приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. від 05 січня 2021 року недійсним та скасовано його; визнано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л. В. 16 січня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та скасовано його; визнано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В. від 16 січня 2021 року № 56182206 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та скасовано його; скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 січня 2021 року № 40146484 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 .
Судові рішення мотивовано тим, що відчуження належної позивачу частки в квартирі на публічних торгах без її згоди порушує її право як співвласника майна на вільне користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційних скаргах ОСОБА_2, АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що вона є добросовісним набувачем, не знала і не могла знати, що Ѕ частка належить позивачу, оскільки таких відомостей Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив.Вважає, що єдиним способом захисту права позивача могло бути лише її звернення до суду з віндикаційним позовом. В свою чергу, звернення позивача до суду з позовом у цій справі, не є належним способом захисту її прав.
Касаційну скаргу приватного виконавця Телявського А. М. мотивовано тим, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єкта спільної сумісної власності подружжя. Суди не з`ясували джерело придбання квартири, чи не є вона особистою приватною власністю боржника. Таким чином, на думку скаржника, відсутні будь-які порушення порядку проведення електронних торгів.
Касаційну скаргу АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" мотивовано тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 755/10177/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири
АДРЕСА_1 спільним сумісним майном та визнання права власності на Ѕ частку квартири, придбаної за час шлюбу. Спір у вказаній справі на цей час не вирішено, а отже, підстави вважати, що вказана квартира є спільним сумісним майном подружжя відсутні.
На думку скаржника, суд першої інстанції не встановив та не дослідив обставини набуття позивачем у власність вказаної квартири. Твердження позивача про належність спільної квартири до спільної сумісної власності подружжя зводиться лише до факту придбання майна під час перебування у шлюбі, без надання доказів на підтвердження спільної участі подружжя коштами у будівництві (реконструкції) квартири. Банк вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняються дії, направлені на ухилення від виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року щодо стягнення з
ОСОБА_3 заборгованості за договором поруки від 25 червня
2014 року. Зазначені особи зловживають своїми процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставних позовів, зокрема про поділ майна подружжя. При цьому поділ спільного майна подружжя не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Відзиви на касаційні скарги
У жовтні 2022 року від ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких позивач посилається на необґрунтованість доводів скарг та законність ухвалених у справі судових рішень.
Зокрема у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 позивач зазначає, що на час придбання спірної квартири з електронних торгів на цю квартиру були накладені арешти, про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено відповідні відомості. Отже, на думку позивача, придбаваючи на торгах спірну квартиру, на яку в реєстрі зареєстровано три арешти, набувач апріорі не може вважатися добросовісним, оскільки вона могла і повинна була ознайомитися з інформацією, з якої випливає, що квартира очевидно є спірною. Обраний нею спосіб захисту порушеного права узгоджується із вимогами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У відзиві на касаційну скаргу приватного виконавця Телявського А. М. позивач зазначає, що спірне майно було придбано у період шлюбу та за спільні кошти подружжя, що свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яку повинна спростувати та особа, яка її оспорює, однак приватний виконавець не надав доказів спростування вказаної презумпції. Зазначає, що позивач не надавала згоди на укладення її чоловіком договору поруки в інтересах ТОВ "ПРЕТ-А-ПАТІ". При цьому за договором поруки її чоловік не отримував кошти, а діяв в інтересах юридичної особи, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення статті 65 СК України.
Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", ОСОБА_1 вказувала на те, що вона не несе відповідальності за зобов`язанням ОСОБА_3 за договором поруки, оскільки цей договір був укладений не в інтересах сім`ї і за цим договором її чоловік не отримував коштів, а тому доводи касаційної скарги банку про те, що нею був поданий позов для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу з її чоловіка, є помилковими.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та зупинено дію оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року прийнято до провадження касаційні скарги приватного виконавця Телявського А. М. та АТ "Український будівельно-інвестиційний банк".
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 серпня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.
25 червня 2014 року між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "ПРЕТ-А-ПАТІ" укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 3 782 000 грн.
Того ж дня, на забезпечення виконання умов кредитного договору,
між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки.
20 серпня 2014 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 71/100 частки нежитлових приміщень з
№ 1 до № 10 (групи приміщень № 170) офіс в літ "А", розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
На придбання зазначеного майна ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену згоду.
Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 21 червня 2016 року та декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 19 червня 2016 року, нежилі приміщення з № 1-8 за зазначеною адресою реконструйовано під житлову квартиру АДРЕСА_3 .
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 25 грудня 2015 року у справі № 372/2183/15-ц стягнуто з
ОСОБА_3 на користь ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за договором факторингу у розмірі 5 116 454,47 грн.
Постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 26 листопада
2019 року відкрито виконавче провадження № 60726077 з виконання виконавчого листа № 372/2183/15-ц, виданого 02 серпня 2016 року Обухівським районним судом Київської області, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованості за договором факторингу та цього ж дня накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3
19 серпня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна ОСОБА_3 - квартири
АДРЕСА_1, яка була передана на реалізацію на електронних торгах.
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця із заявою, в якій повідомила, що вона є співвласником спірної квартири та просила проводити звернення стягнення виключно на майно боржника
(а. с. 168-170, т. 2).
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 30 листопада 2020 року № 516882 переможцем електронних торгів є ОСОБА_2, якій 16 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В. видав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та цього ж дня за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна).
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 386 ЦК Українидержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.