Постанова суду № 463/6510/18 від 14.12.2022 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 463/6510/18

провадження № 61-12973св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

відповідачі: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Комунальна 3-я міська клінічна лікарня місті Львова,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "З-я міська клінічна лікарня м. Львова" на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 листопада 2020 року у складі судді Нора Н. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позов мотивований тим, що ухвалою 05 березня 2018 року Шевченківського районного суду міста Львова у справі № 466/7772/17 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України, та кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Комунальна 3-тя міська клінічна лікарня м. Львова, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, залишено без розгляду.

У справі № 466/7772/17 судом встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 проявили злочинну недбалість та несумлінність, неналежно виконали професійні обов`язки, не у повному обсязі, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси їх професійної діяльності, які в силу виконуваної роботи вони зобов`язані були вчинити, не провели якісного диспансерного спостереження за перебігом післяопераційного періоду, оскільки не були взяті до уваги постійна субфебрильна температура у ранковий час (за виключенням 3-ї доби) у ранковий час з першого дня операції, скарги на загальну слабкість при нормальному рівні гемоглобіну, при погіршенні стану породіллі на 5-ту добу післяопераційного періоду, не проведені додаткові лабораторні обстеження, УЗД органів малого тазу, а інтенсивна терапія запального процесу розпочата через півтори доби, що зумовило прогресування гнійного запалення матки в ділянці післяопераційного рубця після операції кесаревого розтину, розвитку гнійно-септичного ураження та смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_5 проявила злочинну недбалість та несумлінність, неналежно виконала професійні обов`язки, не у повному обсязі, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси її професійної діяльності, які в силу виконуваної роботи вона зобов`язана була вчинити, недообстежила породіллю, не оцінила ризик розвитку післяпологового гнійно-септичного ускладнення, провела неповну діагностику та обрала невірну тактику лікування важкого гнійно-септичного післяпологового ускладнення, що призвело в подальшому до смерті ОСОБА_7 .

Стверджували, що завдана їм (позивачам) шкода неправомірними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 при здійсненні ними трудових обов`язків підлягає відшкодуванню ЛНМУ ім. Данила Галицького та Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею м. Львова відповідно до статті 1172 ЦК України.

У зв`язку з наведеним просили:

- стягнути солідарно з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у розмірі 1 000 000,00 грн;

- стягнути солідарно з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні м. Львова на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у розмірі 1 000 000,00 грн;

- стягнути солідарно з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні м. Львова на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у розмірі 2 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанцій

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2020 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення коштів позивачкою ОСОБА_8 на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Стягнуто з Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова на користь ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, завдану моральну шкоду в розмірі 800 000,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди виходили з того, що:

- у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 . ОСОБА_1, як чоловік, і ОСОБА_2, як син, зазнали, зазнають і будуть зазнавати глибоких моральних страждань, оскільки вони втратили дружину і мати для малолітньої дитини, яка, як особа з інвалідністю з дитинства, потребує цілодобового материнського піклування;

- відповідно до наказу від 27 квітня 2009 року № 36к ОСОБА_6, перебуваючи на посаді асистента кафедри акушерства і гінекології № 2 за сумісництвом за строковим трудовим договором, та на посаді акушера-гінеколога у пологовому відділенні міської комунальної 3-ї МКЛ згідно з наказом від 09 жовтня 2006 року № 192-к, 08 січня 2014 року асистувала при проведенні операції кесаревого розтину ОСОБА_7, тому під час указаних подій перебувала у трудових відносинах з Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею міста Львова. Згідно з листом Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова лікар акушер-гінеколог ОСОБА_6 перебувала на чергуванні 08 січня 2014 року з 09 год до 21. Відповідно до наказу від 27 червня 2012 року № 1502-з ОСОБА_4, перебуваючи на посаді завідувача кафедри акушерства і гінекології за контрактом Львівського державного університету ім. Данила Галицького, згідно з пунктом 2.15 угоди про співпрацю між 3-ою комунальною міською клінічною лікарнею міста Львова та Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького, проводячи лікувально-діагностичну роботу у клінічних відділеннях та володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю лікар акушер-гінеколог, проводив обстеження вагітної ОСОБА_7 . Відповідно до Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров`я (пункт 5.3.5.), затвердженого наказом МОЗ України від 05 червня 1997 року № 174, завідувачі клінічними кафедрами виконують у клініці консультативну роботу, а тому не мають права проводити медичні втручання, у тому числі у вигляді операцій;

- з урахуванням зазначених обставин, обов`язок відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_7 не може бути покладено на Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, оскільки ОСОБА_4 відповідно до наказу від 27 червня 2012 року № 1502-з, перебуваючи на посаді завідувача кафедри акушерства і гінекології за контрактом Львівського державного університету ім. Данила Галицького, офіційно перебував у щорічній відпустці у період із 31 грудня 2013 року до 29 січня 2014 року. 08 січня 2014 року професор ОСОБА_4, як науковий керівник всіх акушерських гінекологічних установ м. Львова, надавав ургентну медичну допомогу ОСОБА_7, перебуваючи у щорічній відпустці на основі звернення чергових лікарів, вважаючи це своїм обов`язком як лікаря та християнина. Про цей випадок він доповів у пояснювальній записці від 17 листопада 2015 року ректору Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького члену-кор. НАМН України ОСОБА_9 ;

- у зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимогу про відшкодування моральної шкоди належить задовольнити частково та стягнути її з Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова (на цей час КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова");

- суди визнали обґрунтованими мотиви спричинення такої шкоди позивачу в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини, оскільки ОСОБА_1 є чоловіком померлої, а ОСОБА_2 - малолітнім сином померлої і потребує постійного підтримуючого лікування до кінця життя, оскільки народився із діагнозом ДЦП (внаслідок неналежного надання лікарями медичної допомоги, що підтверджено висновком комісійної судово-медичної експертизи від 20 жовтня 2015 року № 337-377);

- усі чотири необхідні складові мають місце у цьому спорі, оскільки наявний факт спричинення шкоди обом позивачам; протиправність діяння та вина працівників лікарні, яка відповідає за їх дії - встановлена судовими рішеннями у кримінальній справі; причинний зв`язок між шкодою та протиправними діяннями, а також вина, про що також йшлося у кримінальній справі;

- вирішуючи питання про розмір шкоди, суди врахували глибину та тривалість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 .

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду від КНП "З-я міська клінічна лікарня м. Львова" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволення вимог до КНП "З-я міська клінічна лікарня м. Львова", ухвалити у цій частині нове рішення по суті.

У касаційній скарзі представник КНП "З-я міська клінічна лікарня м. Львова" зазначає, що:

- при поданні позову позивачі не звернули увагу на положення статті 175 ЦПК України, яка зобов`язує позивача зазначити в позовній заяві точну назву відповідача, його місцезнаходження, а також викласти обставини, які обґрунтовують позовну вимогу. При тому, що обґрунтування належності у відповідача цивільної, цивільно-процесуальної правосуб`єктності покладається саме на позивачів. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 липня 2017 року, копію якого додано до апеляційної скарги (пункт 5 додатку), відповідач-2 припинив свою діяльність як юридична особа 24 липня 2018 року в результаті реорганізації шляхом перетворення у КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова" на підставі рішення засновника - ухвали Львівської міської ради від 22 березня 2018 року № 3125. Отже, ще до подання (07 листопада 2018 року) до суду першої інстанції позовної заяви у відповідача-2 з 24 липня 2018 року припинилась цивільна процесуальна дієздатність, тобто він не є суб`єктом несення обов`язку, особою, яка повинна відповідати за позовом (належним відповідачем). Ним є КНП "3-я МКЛ

м. Львова" у порядку правонаступництва у матеріальних правовідносинах, а не цивільного процесуального правонаступництва;

- суди попередніх інстанцій не врахували положень закону про те, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи і цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність припиняється з моменту її припинення, тобто з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення відповідача-2, та не зробили правового висновку щодо того, чи обраний позивачами спосіб є належним та ефективним способом судового захисту, у результаті чого дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість вказаних заявлених вимог, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення питання про стягнення з відповідача-2 на користь позивачів завданої їм моральної шкоди у сумі 1 300 000,00 грн;

- оскільки породілля ОСОБА_7 перебувала під наглядом ОСОБА_4 у період її вагітності, він разом із ОСОБА_6, асистенткою кафедри відповідача-1, за сумісництвом і одночасно штатним лікарем-акушер-гінекологом пологового відділення відповідача-2 приймав пологи у породіллі ОСОБА_7 шляхом проведення 08 січня 2014 року невідкладного медичного втручання - операції кесаревого розтину. В силу наведених вище норм Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", Положення про клінічний заклад охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ України від 05 червня 1997 року № 174, Угоди про співпрацю і правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_4, будучи у щорічній відпустці, зобов`язаний був надати невідкладну кваліфіковану медичну допомогу породіллі ОСОБА_7 . Тому висновок судів про те, що моральна шкода не пов`язана з виконанням трудових обов`язків, є помилковим, не ґрунтується на дійсних обставинах справи;

- суди попередніх інстанцій встановили, що безпосередніми заподіювачами моральної шкоди за нормами статті 1172 ЦК України є ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які є працівниками відповідача-1, однак відповідальність за завдану моральну шкоду суди першої та апеляційної інстанцій поклали повністю на відповідача-2, працівником якого є одночасно й ОСОБА_6 . Що стосується ОСОБА_5, працівниці відповідача-2, то в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено, що вона також є заподіювачем моральної шкоди. До речі, позивачі у кримінальному провадженні заявили цивільний позов лише до третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який залишено без розгляду у зв`язку із закриттям кримінального провадження;

- оскаржені судові рішення не містять мотивів стягнення компенсації моральної шкоди саме в розмірі 1 300 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди зі стягненням судами попередніх інстанцій компенсації моральної шкоди із Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова у загальній сумі 1 300 000,00 грн, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення і постанова судів попередніх інстанцій в іншій частині касаційному перегляду не підлягають.

Короткий зміст відзиву

У серпні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, надійшов відзив, у якому він указує, що ухвалою Львівської міської ради від 22 березня 2018 року № 3125, керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я", Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", статтями 104-108 ЦК України, статтею 59 ГК України, пунктом 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада прийняла рішення про припинення Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні шляхом перетворення у КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова". За таких обставин у відповідача-2 змінилась організаиійно -правова форма і повне найменування, при цьому код ЄДРПОУ залишився незмінним - 01996645. Також без змін залишились юридична адреса та керівник. У провадженні Личаківського районного суду міста Львова перебувала справа № 463/6510/18 за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до відповідача- Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ідентифікаційний код юридичної особи: 02010793) та відповідача -Комунальна 3-тя міська клінічна лікарня міста Львова (ідентифікаційний код юридичної особи 01996645) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно зі звітом автоматизованого розподілу вказана справа з 19 листопада 2018 року перебувала в провадженні судді Нор Н. В, який постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду від 22 листопада 2018 року. Ця ухвала була направлена відповідачам, заперечення щодо неотримання такої ухвали від відповідачів не поступало. В установлені ЦПК України строки, виключно Мінаєвим М., представником відповідача-Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, подано відзив на позовну заяву, надано докази на підтвердження своєї позиції. У свою чергу відповідач-2 своїм правом не скористався, однак про дату час та місце проведення судових засідань був повідомлений, судові засідання ігнорував. У подальшому від відповідача-2 в судове засідання прибув адвокат Сенько М. М., який подав клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення із матеріалами справи, представник позивача та представник відповідача-1 не заперечили щодо такого клопотання. Адвокат Сенько М. М., якій ознайомився з матеріалами справи та витребуваними матеріалами кримінального провадження, не був позбавлений права заявляти клопотання та долучати докази тощо. Надалі, судові засідання через неприбуття представників Відповідача-2 відкладались неодноразово. Відкладались судові засідання і через запроваджені карантинні обмеження.

Зміна організаційно-правової форми відповідача та його найменування не є підставою для відмови у позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, від 28 листопада 2018 року у справі № 490/3471/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 16 липня 2020 року у справі № 822/3180/15, від 16 жовтня 2019 року у справі № 815/6107/17, від 04 березня 2020 року у справі № 815/2215/15.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_10 надавалась медична допомога лікарями Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова.

13 серпня 2013 року ОСОБА_10 поступила в гінекологічне відділення вищевказаного медичного закладу з діагнозом VI вагітність

8-9 тижнів. Загроза переривання вагітності. Обтяжений гінекологічний та акушерський анамнез. Лікуючим лікарем у ОСОБА_10 була лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5, яка за час стаціонарного перебування останньої в лікарні проводила обстеження та призначала дослідження вагітній і після проведеного нею лікування та покращення стану вагітної, виписала її з діагнозом прогресуюча вагітність 11-12 тижнів.

У подальшому, 23 жовтня 2013 року, вагітна ОСОБА_10 повторно поступила на стаціонарне лікування в гінекологічне відділення Комунальної 3-ї МКЛ з діагнозом: VI вагітність 18-19 тижнів. Загроза переривання вагітності. Обтяжений гінекологічний та акушерський анамнез. Медичну допомогу при перебуванні на стаціонарному лікуванні надавала лікуючий лікар ОСОБА_5 .

Під час перебування вагітної у медичному закладі було вирішено провести операцію: хірургічну корекцію істміко-цервікальної недостатності з метою збереження вагітності. Таку операцію проводив ОСОБА_4 . Післяопераційний період у вагітної проходив нормально і 08 листопада 2013 року в задовільному стані її було виписано додому під спостереження лікаря-акушер-гінеколога жіночої консультації.

08 січня 2014 року після планового ультразвукового обстеження (УЗО) в кабінеті ультразвукової діагностики "Ехомед" ОСОБА_7 відправили на збереження до Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні м. Львова на вулиці Рапопорта, 3 до лікаря ОСОБА_6 . Того ж дня ОСОБА_10 поступила на стаціонарне лікування з діагнозом VI вагітність 29-30 тижнів, II передчасні пологи, 1-й період пологів, змішане сідничне перед положення плода. Пізніше о 18 год 20 хв. 08 січня 2014 року породіллі ОСОБА_7 терміново скликано консиліум лікарів і виставлено діагноз VI вагітність

29-30 тижнів. Другі передчасні пологи, -й період пологів, передчасний розрив плодових оболонок. Обтяжений гінекологічний та акушерський анамнез. Обтяжений перебіг вагітності. Істміко-цервікальна недостатність, змішане сідничне передлежання плода. Передчасне розшарування нормально розташованої плаценти. Гострий інтранатальний дистрес плода, вирішено провести родорозрішення шляхом операції кесарів розтин. Операцію проводили спільно ОСОБА_6 (доктор медичних наук, асистент кафедри акушерства і гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького) та професор (тієї ж кафедри) ОСОБА_4 .

Після проведення вищезазначеної операції народився ОСОБА_2, хворий на дитячий церебральний параліч (ДЦП) (у зв`язку з некваліфікованим наданням медичної допомоги під час пологів, що спричинило кисневу недостатність головного мозку плода - дистрес).

На 7-му добу після операції зі слабістю, болями внизу живота і температурою 37,8 градусів за вказівкою ОСОБА_4 . ОСОБА_7 перевели з пологового будинку в гінекологічне відділення 3-ї міської лікарні на вулиці Русових, де за нею спостерігали лікар ОСОБА_5 та завідуючий відділенням ОСОБА_11 .

Протягом 9-ти днів проводилося лікування з оглядом професора ОСОБА_4 та завідуючого відділенням ОСОБА_11, але жодного дня перебування ОСОБА_10 в лікарні болі внизу живота в неї не зменшувались, а температура тіла не падала нижче 38 градусів.

На 15-ту добу після операції кесаревого розтину із загостреним двобічним запаленням яєчників ОСОБА_10 виписали додому, де її стан не покращувався і на 38-у добу після операції, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона померла вдома.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 05 березня 2018 року у справі № 466/7772/17 звільнено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України та кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Комунальна 3-тя міська клінічна лікарня м. Львова, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, залишено без розгляду (т. 1, а. с. 38-41).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014140080000504 від 14 лютого 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України (обвинувальний акт від 05 жовтня 2017 року), встановлено, що ОСОБА_6, будучи медичним працівником, відповідно до наказу від 27 квітня 2009 pоку № 36к, перебуваючи на посаді асистента кафедри акушерства і гінекології № 2 за сумісництвом за строковим трудовим договором таа на посаді акушера-гінеколога у пологовому відділенні міської комунальної 3-ї МКЛ згідно з наказом від 09 жовтня 2006 pоку № 192-к відповідно до пункту 3 вимог Кваліфікаційної характеристики лікаря акушер-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117 зобов`язана: здійснювати діагностику вагітності, спостереження за вагітними, рододопомогу, раннє виявлення ускладнень вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллями: застосовувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації в межах своєї спеціальності; володіти всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань; надавати швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю; здійснювати нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів; вести лікарську документацію.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога акушерського відділення Комунальної 3-ї MKЛ (затверджена 03 листопада 2011 року головним лікарем Комунальної 3-ї м. Львова) лікар акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів, здійснювати лікування та нагляд за породіллями.

Суди встановили, що ОСОБА_4, будучи медичним працівником, відповідно до наказу від 27 червня 2012 року № 1502-з, перебуваючи на посаді завідувача кафедри акушерства і гінекології № 2 за контрактом із Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького, відповідно до пункту 2.15 угоди про співпрацю між Комунальною 3-ю MKЛ м. Львова та Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького веде лікувально-діагностичну роботу у клінічних відділеннях та володіє вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю лікар акушер-гінеколог, а також проводить клінічні обходи, конференції та оперативні втручання у пологовому і гінекологічному відділеннях Комунальної 3-ї МКЛ, відповідно до пункту 3 вимог Кваліфікаційної характеристики лікаря акушер-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117, зобов`язаний: здійснювати діагностику вагітності, спостереження за вагітними, рододопомогу, раннє виявлення ускладнень вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллями; застосовувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації в межах своєї спеціальності; володіти всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань; надавати швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю; здійснювати нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів; вести лікарську документацію.

Також лікар акушер-гінеколог повинен знати: чинне законодавство України про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, основи права в медицині, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги; права, обов`язки та відповідальність лікаря акушера-гінеколога; сучасну класифікацію гінекологічних захворювань: топографічну анатомію нормальну і патологічну фізіологію організму жінки: фізіологію та патологію вагітності, пологів і післяпологового періоду: загальні і спеціальні методи обстеження, які застосовуються в акушерстві і гінекології; сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації акушерсько-гінекологічних захворювань, сучасні методи проведення пологів; профілактику невиношування і переношування вагітності, реанімацію, інтенсивну терапію новонароджених; сучасні методи виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімації; принципи доопераційної підготовки хворих і післяопераційного спостереження за ними; виявлення, спостереження, лікування ускладнень вагітності та післяпологову реабілітацію; правила оформлення медичної документації. Згідно з посадовою інструкцією завідувача кафедри акушерства і гінекології № 2, яка затверджена 12 грудня 2000 року ректором Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, до обов`язків завідувача кафедри входить: нести відповідальність за якість лікувально-діагностичного процесу: у свої консультативній та лікувальній роботі керуватися загальними вимогами до лікувально- профілактичного закладу. Завідувач кафедрою зобов`язаний дотримувати зокрема, пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога акушерського відділення, затвердженої 03 серпня 2011 року головним лікарем Комунальної 3-ї МКЛ м. Львова, в якій передбачено, що лікар акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів, здійснювати лікування та нагляд за породіллями.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, в порушення вимог наказів МОЗ України: від 15 липня 2011 року № 417 "Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомог и в Україні"; від 29 грудня 2003 року № 620 "Про організацію надання стаціонарної акушерсько- гінекологічної та неонатологїчної допомоги в Україні"; від 31 грудня 2004 року № 676 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги" Клінічний протокол "Передчасні пологи"; від 03 листопада 2008 року № 624 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 р. №582 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги" Клінічний протокол "Передчасні пологи"; від 27 грудня 2011 року № 977 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 р. №582 Клінічний протокол з акушерської допомоги "Кесарів розтин"; від 29 грудня 2005 року № 782 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги"; від 27 грудня 2006 року № 900 "Дистрес плода при вагітності та під час пологів"; від 10 травня 2007 року № 234 "Про організацію профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах"; від 14 грудня 2012 року № 1053 "Про апробацію методології дослідження важкої материнської захворюваності, що становить загрозу для життя жінки", провели неповне обстеження, неналежно оцінили стан вагітної ОСОБА_7, не провели зняття швів із шийки матки та здійснили операцію кесаревого розтину після чого неправильно виставили післяопераційний діагноз та не призначили адекватну антибактеріальну терапію з вирішенням питання щодо санації джерела запалення (матки), що призвело до важкого гнійно-септичного післяпологового ускладнення, а в подальшому до смерті, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з їхніми діями за таких обставин.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_10 (надалі ОСОБА_7 ) стала на облік у жіночу консультацію з приводу доношування 6-ї вагітності в терміні 17 тижнів. До періоду взяття на облік у жіночу консультацію з 13 серпня 2013 року до 02 вересня 2013 року лікувалася в гінекологічному відділенні № 1 Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні у місті Львові, вулиця Русових, 4 з діагнозом "Шоста вагітність 8-9 тижнів. Загроза переривання вагітності. Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез". Повторно.

................

Перейти до повного тексту