ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 755/16229/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Шевченко О.Ю. (адвокат),
представника відповідача - Баца К.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю "Салтберн Пропертіз Лімітед"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Літвінова М.Є.)
від 20.12.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Демидова А.М., судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.)
від 09.08.2022
у справі за позовом Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю "Салтберн Пропертіз Лімітед"
до ОСОБА_1
за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Піс Бой Клаб",
про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю "Салтберн Пропертіз Лімітед",
за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Піс Бой Клаб",
про визнання правочину удаваним,
Короткий зміст позовних вимог, заперечень сторін та рух справи
1. У серпні 2015 року Приватне підприємство з обмеженою відповідальністю "Салтберн Пропертіз Лімітед" (далі - Підприємство) звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про розірвання договору № 1-08 купівлі-продажу корпоративних прав засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Піс Бой Клаб" (далі - Товариство) від 21.10.2008 (далі - договір) та стягнення 19 123 150, 01 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 станом на 13.07.2015 не виконав своїх зобов`язань за договором щодо передачі прав власності на частину частки корпоративних прав засновника, яку оплатило Підприємство.
3. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2019, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю.
4. Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 05.03.2019 скасовано, провадження у справі закрито, оскільки спір про розірвання договору на придбання корпоративних прав засновника Товариства підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 справу № 755/16229/15-ц передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
6. Під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву (яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом) про визнання договору удаваним правочином, який було вчинено сторонами для приховання повернення боргу Підприємства на користь ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 21.10.2008 між ОСОБА_1 (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав засновника (учасника) Товариства, відповідно до пункту 1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві частину частки (корпоративних прав) на Товариство у розмірі 13 500, 00 грн, що складає 25 % статутного капіталу Товариства, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість корпоративних прав, відповідно до умов, визначених у цьому договорі.
8. Протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності цим договором продавець зобов`язаний оформити та зареєструвати у відповідних державних органах зміни до установчих документів, зумовлені зміною засновника (учасника) Товариства (пункт 8 договору).
9. Пунктом 10 договору сторони узгодили, що права, визначені пунктом 2 цього договору, переходять до покупця з моменту набрання чинності цим договором та державної реєстрації змін до установчих документів Товариства/ нової редакції статуту Товариства.
10. Відповідач не оформив та не зареєстрував у відповідних державних органах зміни до установчих документів, зумовлені зміною засновника (учасника) Товариства.
11. У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності мотивоване тим, що договір укладено 21.10.2008, а з позовом Підприємство звернулося тільки у 2015 році.
12. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності з таких обставин:
- позивач та відповідач приймали участь у спільних бізнес-проектах з 2006 року, мали довірливі стосунки;
- 23.10.2013 відбулась зміна директора Підприємства і останнім з`ясовано, що документи, які підтверджують участь позивача у Товаристві, відсутні;
- 23.10.2013 позивачем був отриманий витяг з ЄДРПОУ, згідно з яким Підприємство не є учасником Товариства;
- Підприємство є іноземною компанією, яка не має представництва на території України, і діяла на території України через своїх представників, а тому позивач не мав об`єктивної можливості дізнатись про порушення свого права раніше.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
14. Суди виходили з того, що:
- ОСОБА_1 не виконав обов`язку щодо передачі покупцеві частини частки (корпоративних прав) на Товариство у розмірі 13 500, 00 грн, яка складає 25 % статутного капіталу, у строк до 21.11.2008, що є істотним порушенням умов спірного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору;
- позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності;
- відсутність на території України представництва, неможливість раніше перевірити дані про реєстрацію частки у статутному капіталі Товариства та зміна керівництва Підприємства не є поважними причинами пропуску строку позовної давності;
- зустрічні позовні вимоги необґрунтовані та недоведені, оскільки ОСОБА_1 не довів, що сторони договору спрямовували свою волю на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді оспорюваним правочином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
15. 07.09.2022 Підприємство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю. Зустрічні вимоги не оскаржуються.
16. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає, що суди:
- порушили норми частини першої статті 74, статті 86, 236 ГПК України та неправильно застосували норми пункту 6 частини першої статті 3, частини першої статті 261 та частини п`ятої статті 267 ЦК України, частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 07.08.2019 у справі №496/1561/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.
- не дослідили зібрані у справі докази (лист директора Підприємства від 23.10.2013, лист про надання документів для реєстрації придбаної частки від 01.10.2015, витяг з ЄДРПОУ від 23.10.2013) щодо поважності причин його пропуску, в наслідок чого необґрунтовано відмовили у захисті порушеного права позивача.
17. 07.09.2022 до суду касаційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано виключною правовою проблемою, яка полягає у визначені аналізу стану поінформованості особи вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в розрізі можливості бути обізнаним про порушення цивільного права позивачем - нерезидентом України.
Позиція інших учасників справи
18. 10.11.2022 відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
19. Відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими з огляду на таке:
- висновки, що викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, а саме: від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі;
- висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц застосовано у цій справі;
- зміна складу директорів та обізнаність кожного нового директора про виконання чи невиконання правочинів не може впливати на переривання строку позовної давності;
- на території України від імені та в інтересах компанії постійно діяв уповноважений представник - Юраков Олександр Дмитрович, що давало позивачу можливість дізнатись про порушення своїх прав;
- судами було досліджено, що позивач є нерезидентом та обставини щодо можливості дізнатися про порушення його прав.
20. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
21. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому перевіряє лише дотримання норм матеріального та процесуального права, на які скаржник посилається як на підстави для обов`язкового скасування судового рішення.
22. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.
23. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про істотне порушення відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладанні вказаного договору. Скаржник не оскаржує такі висновки судів. Касаційний перегляд здійснюється в межах вимог та доводів касаційної скарги.
24. Підприємство в касаційній скарзі фактично не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання неповажними причини пропуску строку позовної давності з огляду на недобросовісну поведінку відповідача (продавця). На переконання позивача, суди надали невірну оцінку доказам, які підтверджують поважність причин пропуску строку позовної давності, зокрема наявність довірчих відносин між сторонами та той факт, що заявник є нерезидентом.
25. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
26. Конституційний Суд України зазначив, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 22.02.2012 №4-рп/2012).
27. За практикою ЄСПЛ право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. "Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією" (рішення у справі "Фінікаріду проти Кіпра" (Phinikaridou v. Cyprus), заява №23890/02, від 20.12.2007).
28. Однак будь-які обмеження цього права мусять бути виправданими, інакше вони є несумісними із Конвенцією і становлять порушення основоположних прав людини.
29. Згідно із прецедентною практикою ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) таке обмеження має мати національне підґрунтя; 2) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, що б зводили нанівець саму сутність цього права; 3) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 4) має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.
30. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).