ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 140/2531/21
адміністративне провадження № К/990/1971/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Кашпур О.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/2531/21
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (суддя Лозовський О.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (суддя-доповідач - Бруновська Н.В., судді: Кузьмич С.М., Матковська З.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (по тексту - СБУ), Міністерства юстиції України (по тексту - Мін`юст), у якому просив:
- визнати протиправними дій СБУ щодо застосування заборони, яка передбачена частиною третьою статті 4 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682-VII) та подання інформації до Мін`юсту з метою внесення інформації про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади";
-зобов`язати Мін`юст виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, яка передбачена частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII.
2. Позов обґрунтований тим, що 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника 2 відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області на підставі частини третьої статті 4 Закону № 1682-VII (внаслідок неподання позивачем у встановлений строк заяви про застосування/незастосування щодо нього заборон, визначених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII, згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до цього Закону). На підставі повідомлення СБУ від 17 квітня 2015 року№ 11/9026п Мін`юстом внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", інформацію щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII.
3. Позивач уважає, що застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII та включення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" виключно з підстави неподання ним відповідної заяви порушує принципи верховенства права, індивідуальної вини та презумпцію невинуватості особи, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України. Також позивач зазначив, що протиправно застосована заборона строком на десять років та включення відомостей про її застосування щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" порушує його право на працю та на доступ до державної служби і, як наслідок, позбавляє можливості вести звичний спосіб життя: працевлаштуватися відповідно до освіти та професійних навиків, заробляти своєю працею на життя собі та особам, що знаходяться на його утриманні.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено.
7. Визнано протиправними дії СБУ щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII, та подання інформації стосовно ОСОБА_1 до Мін`юсту з метою внесення інформації до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Зобов`язано Мін`юст виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань СБУ витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00 грн.
8. В означеному рішенні окружний суд зазначив, що неподання особою заяви у строк, визначений Законом № 1682-VII, є самостійною підставою для звільнення такої особи із займаної посади та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Тож ураховуючи неподання позивачем заяви, передбаченої частиною першою статті 4 Закону № 1682-VII, у строк до 15 квітня 2015 року, тобто в десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в Управлінні СБУ у Волинській області згідно наказу голови СБУ від 03 листопада 2014 року № 707, головою СБУ 17 квітня 2015 року прийнято наказ № 10/303-ос, яким відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1682-VII та підпункту "б" пункту 48 Положення № 1262 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) майора ОСОБА_1 звільнено з посади начальника 2 відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області, зарахувавши його у розпорядження з 17 квітня по 17 липня 2015 року начальника Управління СБУ в Луганській області.
9. Поряд з цим окружний суд зауважив, що перевірка, передбачена статтею 5 Закону № 1682-VII щодо ОСОБА_1 не проводилася, відповідно, не встановлено та не доведено належними доказами фактів прийняття позивачем рішень, вчинення дій чи бездіяльності на здійснення заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Відтак, перш ніж застосувати до ОСОБА_1 передбачені у цьому Законі заходи відповідальності, СБУ зобов`язана була встановити його особисту участь та довести вину у вчиненні правопорушень, що сприяли узурпації влади ОСОБА_3, підриву основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини. Тобто, вина ОСОБА_1 повинна бути доведена у встановленому законом порядку та ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, здобутих законним шляхом. У той же час, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено із займаної посади та застосовано до нього заборону обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади, виключно з формальної підстави - неподання у строк заяви про застосування/незастосування щодо нього заборон, передбачених Законом № 1682-VII, без проведення перевірки діяльності останнього на займаній посаді та без встановлення індивідуальної вини у вчиненні порушень прав людини чи підтримання ним антидемократичних заходів.
10. Ураховуючи наведене Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що заборона, передбачена частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII (заборона впродовж десяти років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади), застосована до ОСОБА_1 з порушенням головних принципів, визначених цим Законом, що свідчить про протиправність дій СБУ. Тому, подання інформації стосовно позивача до Мін`юсту з метою внесення інформації до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" є безпідставним.
11. Таким чином, оскільки Мін`юстом внесено персональні дані позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" без виконання усіх законних процедур СБУ, що призводить до негативних наслідків для позивача та неможливості реалізації ним конституційного права на працю, вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання Мін`юст виключити його дані з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" є належним захистом його порушеного права.
12. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд першої інстанції зауважив, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на СБУ, позаяк саме на підставі її повідомлення Мін`юстом внесено інформацію про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року апеляційні скарги Мін`юсту та СБУ задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 140/2531/21 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
14. Визнано протиправними дії СБУ щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, яка передбачена частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII, та подання інформації стосовно ОСОБА_1 до Мін`юсту з метою внесення інформації про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Зобов`язано Мін`юст виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021року у справі № 140/2531/21 в частині стягнення судових витрат залишено без змін.
15. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування до позивача положень Закону № 1682-VII є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів, оскільки СБУ безпідставно застосовано до останнього заборону, яка передбачена частиною третьою статті 4 цього Закону.
16. З огляду на це суд апеляційної інстанції погодився з тим, що реальним та належним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позову в частині зобов`язання Мін`юсту виключити дані з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", а саме відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 цього Закону № 1682-VII. Такий спосіб захисту порушеного права, на переконання суду, відповідає змісту спірних правовідносин, є ефективним та забезпечує належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку. Зокрема, захист порушеного конституційного право на працю.
17. Разом з тим Восьмий апеляційний адміністративний суд установив, що під час розгляду справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки помилково розглянуто дану справу в порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, суд не врахував характер правовідносин та предмет доказування, а також те, що позивач під час проходження служби займав відповідальне та особливе становище у значенні Закону України "Про запобігання корупції", що виключає можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Вказане зумовило необхідність скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
18. 14 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мін`юсту, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у частині зобов`язання Мін`юсту виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII. Ухвалити нове рішення, яким у цій частині позовних вимог відмовити.
19. Касаційна скарга на судові рішення у цій справі подана Мін`юстом на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Мін`юст зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 816/4476/15. Так, скаржник зазначає, що у названій постанові Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної інспекції сільського господарства України поінформувати Мін`юст про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII. Тому скаржник уважає, що позовна вимога позивача про вилучення стосовно нього відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", є передчасною та необґрунтованою.
21. Ухвалою від 03 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. У відзиві на касаційну скаргу СБУ зазначає, що підтримує касаційну скаргу Мін`юсту та просить її задовольнити.
23. У свою чергу, представник ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги Мін`юсту та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
24. Окрім того, представник позивача подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 140/2531/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 26 січня 2022 року у справі № 826/18812/14 вже виклав висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
25. Ухвалою від 21 листопада 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
26. У період з 06 вересня 2007 року по 17 липня 2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в СБУ на посадах офіцерського складу.
27. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1682-VII, яким передбачені підстави та порядок проведення процедури люстрації щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
28. 03 листопада 2014 року Головою СБУ прийнято наказ від № 707 "Про початок проведення в Службі безпеки України перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України "Про очищення влади", відповідно до якого наказано розпочати і провести перевірку, зокрема, з 05 квітня до 30 червня 2015 року стосовно посадових, службових та військових посадових осіб ГУ СБУ у м. Києві та Київської області, управлінь СБУ у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях, їх міжрайонних, районних та міських підрозділів, і звільнення яких з посад належить до повноважень Голови СБУ або його першого заступника.
29. 05 березня 2015 року наказом Голови СБУ № 10/180-ос майора ОСОБА_1 призначено начальником 2 відділу (полковник) головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області, звільнивши його з посади начальника відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки (полковник) Управління СБУ у Волинській області.
30. Наказом Управління СБУ у Волинській області від 17 квітня 2015 року № 74-0С майора ОСОБА_1 з 21 квітня 2015 року відкомандировано для подальшого проходження військової служби в Управлінні СБУ в Луганській області.
31. 17 квітня 2015 року наказом СБУ № 10/303-ос відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1682-VII, Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, зараховано у розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) з 17 квітня до 17 липня 2015 року начальника Управління СБУ в Луганській області майора ОСОБА_1 по посаді начальника відділу (полковник) із збереженням раніше встановлених розмірів надбавок, доплати та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ, затвердженою наказом СБУ № 35/ДСК-2008 року, звільнивши його з посади начальника 2 відділу (полковник) головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки.
32. Отже, 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади начальника 2 відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області на підставі частини третьої статті 4 Закону № 1682-VII (неподання у встановлений законом строк заяви про застосування/незастосування заборони, визначених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII, згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей відповідно до даного закону).
33. На підставі повідомлення СБУ від 17 квітня 2015 року № 11/9026п Мін`юстом внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію щодо застосування до позивача заборони, яка передбачена частиною третьою статті 4 Закону № 1682-VII, тобто заборони впродовж 10 років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).
34. Апеляційний суд установив, що 26 листопада 2020 року позивач з Єдиного порталу вакансій державної служби Національного агентства України з питань державної служби (https://career/gov/ua) дізнався про відкриту вакансію на посаду заступника начальника Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
35. ОСОБА_1, маючи на меті взяти участь у конкурсі, дослідив перелік документів, необхідних для участі в такому конкурсі на зайняття вакантної посади. Однією із умов участі у конкурсі є подача Комісії або конкурсній комісії через Єдиний портал вакансій державної служби заяви, в якій особа повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII, та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону.
36. З метою конкретизації, ОСОБА_1 звернувся до відповідальної особи з прийому документів щодо можливості подачі відповідної заяви. Проте позивач дізнався, що у зв`язку із наявною в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", інформацією до останнього застосовано заборону, яка передбачена цим Законом. Тому, позивач не може бути допущений до участі в оголошеному конкурсі та в подальшому обіймати посади в органах державної влади України.
37. Отже, з цього моменту ОСОБА_4 дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
38. 16 грудня 2020 року представник позивача Громич І.В. звернулася до СБУ з адвокатським запитом № 16.12.2020 з метою встановлення правових підстав звільнення ОСОБА_1 із військової служби Управління СБУ в Луганській області з 17 квітня 2015 року та наявності чи відсутності факту проведення перевірки рішень, дій чи бездіяльності останнього на здійснення заходів, визначених частиною другою статті 1 Закону № 1682-VII, на що отримала відповідь від 29 грудня 2020 року № 16/Г-22/25/6271.
V. Нормативне регулювання
39. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
40. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
42. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).
43. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).
44. У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
45. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
46. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
47. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
48. Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
49. Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася на підставі Указу Президії Верховної ради Української РСР від 14 квітня 1986 року №2077-ХІІ та яка набрала чинності для України з 13 червня 1986 року (далі - Віденська конвенція), закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися. Відповідно до статті 27 цієї Конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.
50. Стаття 31 Віденської конвенції визначає загальне правило тлумачення, яке встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. Відповідно до пункту b) частини третьої цієї статті поряд з контекстом враховується наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
51. Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2009 року № 1906-IV міжнародні договори є частиною національного законодавства та у разі суперечностей між ними мають вищу юридичну силу, ніж положення актів національного законодавства.
52. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
53. Частиною першою статті 3 КАС України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
54. Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
55. За правилами частини другої статті 3 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
56. Спірні правовідносини врегульовано Законом № 1682-VII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі також - Реєстр), затвердженим наказом Мін`юсту від 16 жовтня 2014 року № 1704/5 та зареєстрованим 16 жовтня 2014 року за № 1280/26057 (далі - Положення), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок).
57. За змістом частин першої та другої статті 1 Закону №1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
58. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
59. Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
60. Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), визначено у статті 2 Закону №1682-VII, у статті 3 цього Закону встановлено критерії здійснення очищення влади (люстрації), а у статті 5 - порядок проведення перевірки.