ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа №804/14505/15
касаційне провадження № К/9901/26753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя - Юрко І.В.; судді - Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями "Роміллена ЛТД" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями "Роміллена ЛТД" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015 №0000682202, №0000672202, визнати протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, визнати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року датою її подання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначало про неправомірність відмови відповідача у прийнятті декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року та додатку № 5 до неї з підстав некоректності заповненням рядка № 06 - місцезнаходження (місце проживання), оскільки позивач вірно вказав податкову адресу у декларації згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Алюрда Стар", ТОВ "Гростон", ТОВ "Міраброн Плюс", ТОВ "Твінінг Тайм", ТОВ "УЦП", ТОВ "Вейлер".
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 08.09.2015 №0000682202 в частині суми 1020,00 грн, визнано протиправними дії Інспекції щодо невизнання податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за липень 2014 року, зобов`язано Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за липень 2014 року, датою її подання 20.08.2014. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що подана Товариством податкова декларація містить всі необхідні реквізити, складена у відповідності до Податкового кодексу України (далі - ПК України), містить період, за який подається, вид податку, повну назву платника податку, дату подання, підпис керівника, код ЄДРПОУ, місцезнаходження платника податків згідно з реєстраційними документами. Водночас Інспекцією в порушення вимог пункту 49.11 статті 49 ПК України не було направлено Товариству повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.
Відмовляючи у частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій з контрагентами позивача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про своєчасність подання Товариством декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року та у відповідності до вимог ПК України і така декларація підлягає реєстрації датою її подання. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Алюрда Стар", ТОВ "Гростон", ТОВ "Міраброн Плюс", ТОВ "Твінінг Тайм", ТОВ "УЦП", ТОВ "Вейлер", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.02.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин за інформацією податкового органу щодо контрагентів позивача, відсутності у таких контрагентові управлінського і технічного персоналу, основних засобів, коштів та виробничих активів, відсутності первинних документів на підтвердження таких операцій, наявності недоліків у первинних документах, зокрема, товарно-транспортних накладних, наявності кримінального провадження від 29.04.2014 №32014120010000067 відносно посадових осіб ТОВ "Твінінг Тайм", ТОВ "Міраброн Плюс", ТОВ "Гростон" та ТОВ "Алюрда Стар" за правопорушеннями, передбаченими частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надавав суду письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 12.08.2015 №836/04-62-22-02/14357125 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством вимог: підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 та пункту 137.10 статті 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 984920грн, у тому числі за 2014 рік у розмірі 984920,00 грн; підпункту 49.18.1 пункту 49.18, пунктів 49.19, 49.20 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, внаслідок чого порушено граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2014 року та листопад 2014 року.
На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015: №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2040,00 грн, за яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн; №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1477380,00 грн, в тому числі за основним платежем 984920,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 492460,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами пунктів 48.1, 48.3, 48.4 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з підпунктом "в" пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
За змістом пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Пунктом 49.10 статті 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.
Відповідно до пункту 49.15 статті 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Таким чином, підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку податковим органом.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України у електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Відповідно до положень пункту 7.3 вказаної вище Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
За приписами пункту 7.4 Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
Пунктом 7.5 Інструкції визначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пункт 7.6 Інструкції).
Як установлено судовими інстанціями, Товариство 20.08.2013 засобами електронного зв`язку в електронному вигляді надано до Інспекції декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2.
Листом від 21.08.2014 №23782/10/04-62-18-03-28 контролюючий орган повідомив позивача, що податкову декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року, оформлено з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов`язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов`язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, а саме: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, буд. 31 кв. 3 (не містить даних про країну, область та адміністративний район), у зв`язку з чим вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю.
Зазначена податкова декларація містить всі необхідні реквізити, складена у відповідності до ПК України, зокрема, період, за який подається податкова звітність, вид податку, повна назва платника податку, дата подання декларації, підпис керівника, код ЄДРПОУ, місцезнаходження платника податків згідно з реєстраційними документами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за вказаними реквізитами є можливим ідентифікувати податкову звітність та особу платника податків, яким подано таку звітність.
Таким чином, хибними та необґрунтованими є твердження відповідача, що позивачем заповнено місцезнаходження Товариства у податковій накладній за липень 2014 року із порушенням.
Також, Верховний Суд зазначає, що Інспекцією в порушення вимог пункту 49.11 статті 49 ПК України не було направлено Товариству повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, оскільки, як установлено судами попередніх інстанцій, в листі лише зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість за період липень 2014 року, подана Товариством, не вважається податковою звітністю.
Водночас, за вимогами статей 48, 49 ПК України контролюючий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті, податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності.
За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів є обов`язком платника податків.
Відповідно до підпункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Аналіз відповідних норм податкового законодавства дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.
Зважаючи на положення підпункту 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 ПК України повідомлення є юридичною формою рішення, про можливість його оскарження прямо зазначено у них, а тому вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що порушуючи вимоги статті 49 ПК України, контролюючий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, та не відмовив у прийнятті документів засобами електронного зв`язку з не передбачених законом підстав та спосіб.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання дій податкового органу протиправними щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2014 року підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, на яких в силу норми частини 2 статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування, не знайшли свого підтвердження щодо причини відмови у прийнятті та реєстрації даної податкової звітності, судом апеляційної інстанції правомірно визнано декларацію Товариства з податку на додану вартість за липень 2014 року такою, що подана у день її фактичного отримання та прийняття ДФС України, а саме 20.08.2014.
Щодо застосування Інспекцією штрафних санкцій (повторність вчинених порушень) за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2015 №0000682202 в розмірі 2040 грн, Верховний Суд зазначає про таке.
Судовими інстанціями установлено, що у розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій по деклараціям з податку на додану вартість визначено 1200 грн за липень 2014 року, граничний строк подання 20.08.2014 - не надано, а також 1200 грн за листопад 2014 року, граничний строк подання 22.12.2014, подано 23.12.2014.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України, зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.