ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа №580/388/21
адміністративне провадження № К/9901/33329/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, прийняте у складі судді Білоноженко М.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Василенка Я.М., (головуючий), Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
1.1. визнати протиправним не зазначення загальної вислуги у 16 років 8 місяці 20 днів в наказі № 274 від 11.12.2020 р. по (стройовій частині);
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни у наказ №274 від 11.12.2020 по (стройовій частині), в якому вказати про: загальну вислугу років: 16 років 8 місяці 20 днів; компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік; грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2021 рік, грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років;
1.3. визнати протиправним не нарахування та невиплату ОСОБА_1 :
- компенсації грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;
- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік;
- грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років;
1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;
- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік;
- грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у наказі про звільнення позивача протиправно не зазначено загальну вислугу років обсязі у 16 років 8 місяці 20 днів, що є сумою календарної та пільгової вислуги років позивача. Позивач зазначає, що грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення виплачується за кожний календарний рік служби, при цьому загальна вислуга підлягає зарахуванню до періоду календарної служби для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, відповідач жодним чином не порушив права позивача, а діяв виключно в межах наданих повноважень та правомірно здійснив виплату одноразової грошової допомоги за період військової служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, оскільки позивач при попередньому звільненні набув право на отримання грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.
4.1. Також зазначено, що звільнення позивача з військової служби відбулось 07.12.2020 згідно наказу (по особовому складу) від 07.12.2020 №72-РС, відтак право на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік позивач не набув, у зв`язку із чим відсутні підстави для виплати її грошової компенсації. Крім того, з огляду на те що позивача звільнено з військової служби у 2020 році, права на отримання щорічної основної відпустки у 2021 році позивач не набув, у зв`язку із чим і підстави для нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2021 рік, як і її компенсації відсутні.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
6.1. З цього приводу скаржником вказано про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №640/3835/19, де зазначено, що факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільненні військовослужбовця з військової служби. Аналогічних висновків і раніше доходив ВАС України у постанові від 01.03.2012 року у справі К/9991/2402/11, де зазначено, що основним критерієм при визначені періоду календарної служби, який враховується при виплаті одноразової грошової допомоги - є наявність або відсутність у особи при попередньому звільненні права на отримання такої допомоги.
6.2. Скаржник вказує, що незважаючи на вказаний висновок Верховного Суду, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не вжили належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та прийшли до помилкового висновку про набуття позивачем права на одноразову грошову допомогу при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ, а внаслідок цього - не застосували вищенаведених висновків Верховного суду та неправильно вирішили справу.
6.3. Позивач зазначає, що суди залишили поза увагою, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, останній не набув права на одноразову грошову допомогу, що підтверджується довідкою про виплату грошової допомоги при звільненні ГУ МВС України в Донецькій області №326 від 20.05.2021 та послужним списком позивача, відповідно до яких позивача було звільнено з ОВС за пп. "є" п.64 Положення про проходження служби, а саме за порушення дисципліни, що дискредитує звання особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п.10 "Порядку обчислення вислуги років, призначення та вирлата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу.." (постанова Кабінету міністрів України №393 від 17.07.1992 р. в редакції 1996) особам, звільненим за дискредитацію, грошова допомога не виплачується.
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Як вбачається з витягу із послужного списку позивача, останній був звільнений з лав збройних сил у запас - 01.06.1984 року. У період з 01.10.1984 по 27.05.1996 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ. В подальшому, 29.11.2018 призваний на військову службу за контрактом.
9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2020 № 72-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
10. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2020 № 274 позивача, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2020 № 72-РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 06.01.2021.
11. У зазначеному наказі вказано:
- з 11 грудня 2020 року по 06 січня 2021 року надати другу частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, з урахуванням святкових днів 25.12.2020, та 01.01.2021, 06.01.2021 виключити зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Золотоніського РТЦК та СП Черкаської області;
- виплатити грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2020 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення;
- грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена.
- вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 15 (п`ятнадцять) років 09 (дев`ять) місяців 08 (вісім) днів, пільгова 00 (нуль) років 11 (одинадцять) місяців 12 (дванадцять) днів;
- вислуга років в Збройних Силах України (з моменту останнього призову) складає 02 (два) роки, 01 (один) місяць 07 (сім) днів;
- виплатити грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 02 (два) календарних років безперервної служби.
12. Вважаючи протиправним незазначення розміру загальної вислуги у 16 років 8 місяці 20 днів та невиплати грошової допомоги при звільненні за 16 років загальної вислуги років, а також компенсації грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та грошової компенсації за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
13. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
15. Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
16. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
17. Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
18. Абзацом 6 частини другої статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
19. Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкції №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
20. Відповідно до пункту 38.4 Інструкції №260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
21. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Абзацами першим-четвертим пункту 10 Постанови №393 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
23. Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий-сьомий пункту 10 Постанови №393).