ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2012/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Гончаренка Є.С.,
відповідача - Саніна А.О.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Лавренюк Т.А.)
від 25.11.2021,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тихий П.В., судді - Терещенко О.І., Шутенко І.А.)
від 21.02.2022,
за позовом Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД
до Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про визнання недійсними рішень
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"
до Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Компанія Інтер Гроус Інвестментс Лімітед,
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2021 року Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсними з моменту прийняття рішень засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго", оформлених протоколом № 5/2021 від 23.03.2021, та рішень річних загальних зборів акціонерів АТ "Харківобленерго" від 28.04.2021, оформлених протоколом № 31.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення є незаконними, порушують права та інтереси позивача як акціонера АТ "Харківобленерго". Зазначає, що член наглядової ради Подольський А.Б., який є єдиним представником міноритарного акціонера - позивача, не повідомлявся належним чином про засідання наглядової ради Товариства, призначене на 23.03.2021, не був забезпечений документами, необхідними для прийняття рішень порядку денного засідання, що позбавило його можливості виконувати свої обов`язки і користуватись відповідними правами члена наглядової ради. Також посилається на те, що з 06.01.2019 склад наглядової ради АТ "Харківобленерго" став неправомочним, оскільки обрання її нових членів не здійснювалось та станом на 23.03.2021 склад наглядової ради АТ "Харківобленерго" не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про акціонерні товариства". Посилається на те, що з огляду на недійсність рішень наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 23.03.2021 відсутні підстави і для проведення загальних зборів від 28.04.2021. Вказує на порушення процедури ініціювання скликання загальних зборів.
02.08.2021 АТ "Харківобленерго" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій АТ "Харківобленерго" у кількості 29,794957%, укладеного між продавцем Компанією Інтер Гроус Інвестментс Лімітед та покупцем Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений без відповідного дозволу Антимонопольного комітету України (АМКУ) на концентрацію (рішенням АМКУ від 22.07.2021 скасовано рішення АМКУ № 51-р від 28.01.2021 про надання позивачу дозволу на придбання акцій АТ "Харківобленерго", а тому останнє не породило жодних правових наслідків), з істотними порушеннями вимог антимонопольного законодавства, суперечить ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, первісний позов задоволено.
Визнано недійсними з моменту прийняття рішення засідання наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 23.03.2021, оформлені протоколом № 5/2021 від 23.03.2021 та рішення річних загальних зборів акціонерів АТ "Харківобленерго" від 28.04.2021, оформлені протоколом № 31.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2021 заяву Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Харківобленерго" на користь Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД 90 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
04.07.2022 АТ "Харківобленерго" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
У касаційній скарзі посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: у постанові від 08.06.2021 у справі № 916/1428/19 (неправильне застосування ст. ст. 598, 599, 627 ЦК України); у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16 (неправильне застосування ст. ст. 217, 655 ЦК України); у постанові від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16 (неправильне застосування ст. ст. 217, 655 ЦК України); у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 01.07.2021 у справі № 9901/400/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 922/4818/15 (неправильне застосування ст. 58 Конституції України, п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України); у постанові від 20.05.2020 у справі № 686/2073/17-ц (неправильне застосування ч. 5 ст. 24, п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 655 ЦК України); у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/13527/17 та від 14.07.2021 у справі № 740/2904/17 (неправильне застосування ч. 1 ст. 212 ЦК України; неправильне застосування норм Положення про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб`єктів господарювання, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.02.2002 № 33-р, оскільки дотримання порядку та отримання заявником дозволу на концентрацію не є відкладальною обставиною); у постанові від 21.07.2021 у справі № 904/5935/20 (неправильне застосування ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 215 ЦК України). Скаржник також посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції ст. ст. 25, 32, 34, 50 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 55 Конституції України, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 924/881/20, від 19.02.2019 у справі №910/808/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 09.04.2019 у справі № 908/3577/16, від 06.03.2019 у справі № 916/474/18, від 25.09.2019 у справі № 910/10932/18. Посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень п. п. 17, 18 ч. 2 ст. 33, ч. ч. 1, 4 ст. 53, Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних правовідносинах відсутній, оскільки Верховним Судом не надавалася оцінка правомочності (легітимності) складу і рішень наглядової ради, яка була сформована в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом № 2210-VIII від 16.11.2017, але кількість незалежних членів в її складі не відповідає вимогам закону. Вважає, що додаткова угода про внесення змін до п. 2.5 договору купівлі-продажу від 16.07.2021, а також додаткова угода від 01.08.2021 не змінюють правовідносини сторін за оспорюваним договором та не створюють правових наслідків, оскільки укладені після припинення дії договору. Зазначає, що Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД було повідомлено про наслідки подання недостовірної інформації, юридичну відповідальність за це порушення у вигляді скасування раніше наданого дозволу та втрату його юридичної сили. Вважає, що суди, посилаючись на відсутність зворотної дії рішення АМКУ № 436-р як індивідуального акту, застосовують до нього властивості нормативного акту за аналогією. Стверджує про таке: Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД не мало свого представника у наглядовій раді Товариства (член наглядової ради Подольський А.Б., за відсутності якого були прийняті оскаржувані рішення, є представником іншого, колишнього акціонера АТ "Харківобленерго" - Гаренсія Ентерпрайзіс Лімітед), що встановлено судами і не оспорюється позивачем; Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД реалізує своє право на участь в управлінні Товариством шляхом участі у загальних зборах АТ "Харківобленерго", а не безпосередньо через участь в засіданні наглядової ради Товариства; позивачем не обґрунтовано як саме оскаржуване рішення наглядової ради порушує його права та законні інтереси як акціонера Товариства. Вважає, що мотивуючи необхідність задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 23.03.2021, позивач не зазначив, а суди не надали оцінки тому як рішення загальних зборів акціонерів АТ "Харківобленерго" від 28.04.2021 порушують його права, зокрема, на участь в управлінні Товариством.
23.08.2022 Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД звернулася до Верховного Суду з відзивом від 22.08.2022 на касаційну скаргу, в якому, серед іншого, просить поновити строк на його подання.
За ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Тобто, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлений судом (ст. 295 ГПК України), може бути продовженим, а не поновленим.
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2022 учасникам справи було надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.08.2022, а позивач звернувся із відзивом до Верховного Суду 23.08.2022. При цьому, причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк не вказав.
Оскільки строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом і може бути продовженим, а не поновленим, то клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву касаційної скарги не може бути задоволено. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про залишення поданого позивачем відзиву без розгляду (подібний висновок міститься і у п. 12 постанови Верховного Суду від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, предметом позову Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД є визнання недійсним рішення засідання наглядової ради та рішення річних загальних зборів акціонерів АТ "Харківобленерго", а зустрічної позовної заяви - визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів, за яким Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД набула корпоративні права в АТ "Харківобленерго".
Встановивши, що задоволення зустрічного позову може призвести до відсутності у Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД корпоративних прав в АТ "Харківобленерго", внаслідок чого він буде позбавлений права на пред`явлення відповідного первісного позову до суду, суди правомірно розглянули спочатку зустрічний позов.
Щодо зустрічного позову Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД про визнання недійсним оспорюваного договору, необхідно зазначити таке.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, АТ "Харківобленерго" є публічним акціонерним товариством, мажоритарним акціонером якого є Держава Україна, якій належить 166 754 183 штук простих іменних акцій Товариства, що становить 65,001% від статутного капіталу.
21.12.2020 між Компанією Інтер Гроус Інвестментс Лімітед (продавець) та Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу акцій АТ "Харківобленерго", за умовами якого продавець продає та зобов`язується передати покупцю (за умови попереднього отримання покупцем дозволу АМКУ на концентрацію), а покупець купує та зобов`язується заплатити за цінні папери АТ "Харківобленерго" у кількості 76 436 210,00 грн, що складає відсоток у статутному капіталі емітента - 29,7950%.
У п. 2.6 договору встановлено, що право власності на акції переходить до покупця з моменту зарахування акцій на рахунок в цінних паперах покупця.
Факт здійснення переходу права власності на акції від продавця до покупця підтверджується виписками з рахунку в цінних паперах продавця та рахунку в цінних паперах покупця (п. 2.7 договору).
28.01.2021 АМКУ прийняв рішення № 51-р, яким надав дозвіл Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД на придбання акцій АТ "Харківобленерго", що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління АТ "Харківобленерго" (а.с. 83-84, т. 3).
24.02.2021 акції були зараховані на рахунок в цінних паперах покупця (Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД), в результаті чого відбувся перехід права власності на акції АТ "Харківобленерго" від продавця до Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД, що підтверджується копіями виписок ТОВ "Стандарт" про стан рахунку в цінних паперах станом на 24.02.2021 та станом на 24.05.2021.
16.07.2021 між Компанією Інтер Гроус Інвестментс Лімітед (продавець) та Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД (покупець) було укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до п. 2.5 спірного договору купівлі-продажу акцій про те, що продаж та передача акцій у розмірі 29,7950% (предмет спірного договору) здійснюється двома пакетами: пакет акції І - у кількості 64 109 444 штук, що складає 24,99% у статутному капіталі емітента (пакет акцій І) - за умовами отримання ціни продажу відповідного пакету акцій, пакет акцій ІІ - у кількості 12 326 766 штук, що складає 4,805% у статутному капіталі емітента (пакет акцій ІІ) - протягом 3 робочих днів після отримання покупцем відповідного дозволу АМКУ на концентрацію та за умови отримання ціни продажу відповідного пакету акцій.
22.07.2021 АМКУ прийняв рішення № 436-р, яким скасував рішення № 51-р про надання дозволу Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД на придбання акцій АТ "Харківобленерго", що забезпечує перевищення 25 % голосів у вищому органі управління Товариства (а.с. 150-155, т. 3).
01.08.2021 між Компанією Інтер Гроус Інвестментс Лімітед (продавець) та Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД (покупець) було укладено додаткову угоду до спірного договору, відповідно до якої, приймаючи до уваги факт скасування 22.07.2021 АМКУ рішення № 51-р від 28.01.2021 про надання дозволу на концентрацію, сторони домовились про повернення продавцю пакету акцій ІІ у кількості 12 326 766 штук, що становить 4,805% у статутному капіталі емітента, до 31.08.2021.
Факт повернення Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД пакету акцій ІІ на рахунок в цінних паперах продавця підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 31.08.2021.
Розглядаючи зустрічний позов та відмовляючи у його задоволенні, суди попередніх інстанцій виходили з таких обставин:
- на момент вчинення спірного правочину був наявний дозвіл АМКУ на концентрацію у Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД, про що свідчить рішення АМКУ № 51-р, яке за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, а рішення АМКУ від 22.07.2021 № 436-р, яким було скасовано попереднє рішення АМКУ № 51-р, набрало чинності саме з моменту його прийняття і не має зворотної дії в часі;
- оскільки на момент укладення спірного правочину АМКУ надав відповідний дозвіл на здійснення концентрації та на укладення вказаного договору, про що свідчить рішення АМКУ № 51-р від 28.01.2021, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним згідно з ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України та Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- з огляду на ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції", цей Закон не може бути віднесений до актів цивільного законодавства, а тому невідповідність оспорюваного правочину вимогам цього закону не може бути правовою підставою для визнання його недійсним згідно з ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України;
- шляхом укладення відповідної угоди від 16.07.2021 відбулась відповідна деталізація умов договору в частині переходу права власності на акції, продаж яких становить предмет спірного договору (впорядковано договірні взаємовідносини сторін), після того, як його сторонами повністю були виконані їх договірні зобов`язання, що не є порушенням вимог законодавства, оскільки сам предмет договору не був змінений;
- для укладення договору купівлі-продажу акцій та реалізації Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД права власності на акції законом не передбачено отримання ліцензії, а тому відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним згідно зі ст. 227 ЦК України (ст. 227 ЦК України передбачає можливість визнання судом недійсним правочину, вчиненого без такого дозволу як ліцензії, і не поширюються на правовідносини із вчинення правочинів щодо яких необхідно мати інші дозволи, зокрема, дозвіл на здійснення концентрації);
-відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України (мета договору купівлі-продажу акцій жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства; намір продавця полягав у бажанні продати акції позивачу за передбачену договором суму, а намір Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД - купити акції у продавця за встановлену плату; ні продавець, ні покупець не вчиняли жодних неправомірних дій в момент укладення договору купівлі-продажу акцій, ні в процесі його виконання; сторони свідомо передбачили у п. п. 2.1, 2.5 договору купівлі-продажу акцій, що перехід права власності на акції відбудеться тільки за умови отримання позивачем дозволу АМКУ на концентрацію; на виконання положень законодавства та вищевказаного договору, Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД отримало дозвіл на концентрацію і тільки після цього відбулось зарахування акцій на рахунок у цінних паперах позивача та, відповідно, перехід права власності на акції).
Проте суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з огляду на таке.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Одним із способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо презумпцію правомірності договору не спростовано, то всі права, набуті сторонами за цим правочином повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 910/21153/14 зазначено, що згідно зі ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.
Отже, зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).
У п. 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 904/5935/20, на яку скаржник посилається в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, міститься висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Стаття 227 ЦК України визначає правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Дозвіл - це особливий юридичний акт визнання та закріплення державою права на здійснення діяльності, використання об`єктів, що підлягають державному нагляду. Його суть полягає не в наданні права фізичній або юридичній особі здійснювати заборонені дії, а в забезпеченні кваліфікованого, технічного і технологічного обґрунтованого здійснення відповідної діяльності.
Ліцензія (лат. Licentia - свобода, право) - це дозвіл, який видається уповноваженою особою іншим особам на виконання певних дій або використання права.
Техніко-юридичний прийом, коли в нормативно-правовому акті, зокрема в ст. 227 ЦК України, вживається один термін, а потім в дужках зазначається інший термін, не свідчить про те, що законодавець зазначив про необхідність отримання юридичною особою саме ліцензії, а не дозволу.
Зазначення в ст. 227 ЦК України в дужках ліцензії є наведенням одного із можливих видів дозволів.
Чинність ст. 227 ЦК України поширюється не лише на правочини, для вчинення яких передбачено одержання ліцензії відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та правочинів, що підпадають під дію ст. 2 цього Закону, а і на правочини для укладення яких необхідним є відповідний дозвіл.
Отже, у випадку, якщо особа вчинила правочин за відсутності встановленого законом дозволу, до видів яких відноситься і ліцензія, цей правочин може бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 ЦК України, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.
Висновки господарських судів, що ст. 227 ЦК України не поширюються на правовідносини із вчинення правочинів щодо яких необхідно мати інші дозволи, зокрема дозвіл на концентрацію, а не ліцензію, є помилковими.
Правовідносини щодо надання дозволу на концентрацію регулюються, серед іншого, Законом України "Про захист економічної конкуренції".
У преамбулі Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що він визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1 ст. 3 вказаного Закону).
Закон України "Про захист економічної конкуренції" є нормативно-правовим актом (законом), який ґрунтується на нормах Конституції України, а тому невідповідність правочину цьому Закону може бути підставою для визнання його недійсним згідно з ст. 203 ЦК України, ст. 227 ЦК України (зокрема, у випадку неотримання необхідного дозволу на концентрацію), а тому помилковим є висновок судів попередніх інстанції що невідповідність спірного правочину вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є правовою підставою для визнання договору недійсним.
Зробивши такі висновки, суди попередніх інстанцій нівелювали роль Закону України "Про захист економічної конкуренції" і фактично допустили можливість укладення суб`єктами господарювання того чи іншого правочину без дотримання вимог законодавства, яке регулює правовідносини, пов`язані з економічною конкуренцією, що не відповідає вимогам Основного Закону - ст. 8 Конституції України.
Щодо необхідності отримання Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД відповідного дозволу на концентрацію та правомірність укладення оспорюваного договору, необхідно зазначити таке.
Розділ V Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює контроль за концентрацією суб`єктів господарювання.
Відповідно до ст. 22 Закон України "Про захист економічної конкуренції" з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб`єктів господарювання (концентрація).
Концентрацією визнається, серед іншого, безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб`єкта господарювання (п. 4 ч. 2 ст. 22 вказаного Закону).
Аналогічне визначення концентрації міститься і в Положенні про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб`єктів господарювання (Положення про концентрацію), затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України № 33-р від 19.02.2002.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо: сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб`єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб`єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб`єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.
Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов`язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану (ч. 5 ст. 24 вказаного Закону).