ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/10403/2020
адміністративне провадження № К/9901/29684/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника позивача - адвоката Макарової О.В.,
представника Офісу Генерального прокурора - Цимбалістого Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 520/10403/2020
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Сагайдаком В.В.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Присяжнюк О. В., суддів: П`янової Я.В., Спаскіна О.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора України (далі - відповідач 1), Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2, Кадрова комісія), Харківської обласної прокуратури (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року № 26 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Харківської області №1885к від 18 серпня 2020 року про звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області;
1.4. поновити позивачку на посаді заступника начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області або на рівнозначній посаді в Харківській обласній прокуратурі з 20 серпня 2020 року;
1.5. стягнути з Прокуратури Харківської області на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на незаконність її звільнення, позаяк, на її думку, Кадровою комісією не дотримано положень пунктів 12, 13 та 15 розділу IV Порядку № 221, що свідчить про порушення процедури атестації, висновки та мотиви, які покладені комісією в основу оскаржуваного рішення, уважає необгрунтованими та упередженими, а оскаржуване рішення за результатами третього етапу атестації (співбесіди) протиправним. На переконання позивачки, нею правильно, в повному обсязі виконано практичне письмове завдання, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням усіх можливих подій, що своєю чергою вказує на її відповідність вимогам професійної компетентності в частині рівня знань та практичного застосування законодавства. При цьому, під час проведення співбесіди Кадровою комісією питання виконаного позивачем практичного завдання взагалі не обговорювалось, будь-які інші результати дослідження матеріалів атестації також не обговорювалися, що свідчить про порушення самої процедури третього етапу атестації.
2.1. Позивачка наголошує, що за час роботи успішно проходила перевірки, передбачені статтею 5 Закону України "Про очищення влади", зокрема достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 цього Закону, а також щорічні таємні перевірки доброчесності згідно частини п`ятої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" та Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 875/29005. Так, згідно висновків компетентних органів, останніми встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел. Ці матеріали та інформація перебували у розпорядженні Кадрової комісії, проте в порушення вимог щодо дослідження членами комісії матеріалів атестації протягом співбесіди до уваги їх не взято та вони не обговорювалися, як це передбачено пунктом 13 розділу II Закону № 113-ІХ та Порядком № 221.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури України з 09 вересня 1998 року, обіймаючи посади стажиста, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, прокурора відділу прокуратури області, старшого прокурора відділу прокуратури області, заступника прокурора району у м. Харкові, начальника відділу прокуратури області, начальника управління прокуратури області, заступника прокурора міста Харкова.
4. Згідно з наказом Прокуратури Харківської області від 23 липня 2018 року №1395к заступника начальника відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання державного обвинувачення в суді Прокуратури Харківської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Харківської області.
5. У зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури, позивачка на підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" вказаного Закону подала заяву на ім`я Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію.
6. Наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221, затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
7. У процедурі атестації позивачка успішно пройшла два етапи атестації та отримала 88 балів за іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та 97 балів за іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, внаслідок чого позивачку було допущено до етапу співбесіди.
8. За наслідками третього етапу атестації (співбесіди) за рішенням Кадрової комісії № 26 від 20 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" позивачка не відповідає вимогам професійної компетенції та доброчесності, у зв`язку з чим неуспішно пройшла атестацію.
9. На підставі вказаного рішення наказом Прокуратури Харківської області № 1885к від 18 серпня 2020 року, який винесено відповідно до статті 9, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, позивачку звільнено з 20 серпня 2020 року із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
10. Уважаючи рішення про неуспішне проходження нею атестації та наказ про звільнення протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені:
11.1. визнане протиправним та скасоване рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 26 від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
11.2. визнаний протиправним та скасований наказ Прокурора Харківської області від 18 серпня 2020 року № 1885 к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області;
11.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Харківської області з 20 серпня 2020 року;
11.4. стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Кадрової комісії про не успішне проходження позивачкою етапу атестації співбесіди є необґрунтованим. Суди попередніх інстанцій зауважили, що у спірному рішенні комісією не зазначено, а до справи не долучено доказів наявності у комісії інформації, одержаної в порядку підпунктів 9, 10 розділу IV Порядку № 221, яка покладена в основу негативного висновку щодо рівня професійної компетентності та доброчесності прокурора. Тож наявність "обґрунтованого сумніву", на думку суду, нічим не вмотивована.
12.1. Суд першої інстанції також врахував, що згідно повідомлення, розміщеного на сайті Офісу Генерального прокурора 20 липня 2020 року, у відповідному додатку "четверта кадрова комісія (СПИСОК)", комісією розміщено рішення про успішне проходження позивачем атестації, але того ж дня на сайті Офісу у відповідному додатку "четверта кадрова комісія (СПИСОК)" комісією розміщено рішення про неуспішне проходження позивачем. Оскільки підстав відновлення процедури атестації відповідачі не обґрунтували в ході судового розгляду, то суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності.
12.2. Поряд із цим, суд першої інстанції, з урахуванням правового висновку щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, викладеного Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, дійшов висновку, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
13. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року відмовлено Харківській обласній прокуратурі у відкритті касаційного провадження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у зв`язку із пропуском строку на касаційне оскарження.
15. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
15.1. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції як в частині застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII щодо обов`язкової умови наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення для звільнення прокурора з цієї підстави, так і в частині оцінки оскаржуваного рішення Кадрової комісії як такого, що не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. За висновком суду апеляційної інстанції, відсутність у рішенні за наслідками атестації мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його скасування. Своєю чергою, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
16. 11 серпня 2021 року до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, де скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі.
17. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цією підставою скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 15 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ та пункту 9 розділу IV Порядку № 221, якими визначені джерела отримання інформації про прокурора для забезпечення цілей атестації, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 223 (далі - Порядок № 223), пункту 10 розділу V Порядку № 221 про право фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування подавати інформацію про прокурора кадровій комісії, та дискрецію кадрових комісій приймати рішення без додаткового офіційного підтвердження відомостей, отриманих від фізичних осіб.
17.2. Зокрема, скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку наданих відповідачем матеріалів атестастації та не наведено мотивів їх відхилення.
17.3. Також скаржник зазначає, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII цьому випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури. Таким чином, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин неправильно застосовано пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у взаємозв`зку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження №К/9901/29684/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
20. У судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора підтримав вимоги своєї касаційної скарги з підстав, викладених у ній та просив їх задовольнити. Представник позивачки проти задоволення вимог касаційної скарги заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.
Позиція інших учасників справи
21. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, де остання не погоджуючись із доводами касації просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
22. Також від позивачки 06 грудня 2021 року надійшла заява, де просить врахувати, що 25 листопада 2021 року її переведено на посаду першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримки публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Харківської обласної прокуратури. Підставою для призначення є рішення № 1 від 06 жовтня 2021 року про успішне проходження позивачкою атестації.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивачки з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII).
28. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судоми попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі № 640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі № 420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.
29. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
30. 19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.
31. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
32. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
33. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
34. Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
35. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
36. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
37. Оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
38. Отже, юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у цьому випадку є рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
39. Такий висновок відповідає усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у цій категорії спорів щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.
40. Підсумовуючи судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у зв`язку з відсутністю ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, відсутні і підстави для звільнення відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
41. При цьому, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на практику суду касаційної інстанції, викладену у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17 є безпідставними, оскільки вказані постанови були прийняті в часі раніше, до запровадження Законом № 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора, а отже у вказаних справах Верховним Судом не досліджувалося питання застосування до правовідносин, пов`язаних з проведенням атестації прокурорів, положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у їх взаємозв`язку з положеннями Закону №113-ІХ, тобто висновки Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин.
42. З моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестацій, у керівника прокуратури виникає обов`язок, звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
43. У аспекті спірних правовідносин необхідно виходити з того, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
44. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора щодо незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями в частині визнання необґрунтованим та немотивованим рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, в основу яких скаржник покладає посилання на дискреційність повноважень кадрових комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах їх компетенції, колегія суддів виходить з такого.
45. У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.