ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 1340/4585/18
адміністративне провадження № К/9901/8518/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Військової прокуратури Західного регіону України (далі - відповідач, ВП Західного регіону України), в якому просив:
1) визнати протиправним рішення та дії військової прокуратури Західного регіону України про нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірах, менших ніж грошове забезпечення за грудень 2014 року;
2) зобов`язати військову прокуратуру Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року;
3) зобов`язати військову прокуратуру Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року;
4) визнати протиправним бездіяльність та рішення військової прокуратури Західного регіону України про не нарахування і невиплату позивачу в грудні 2015 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;
5) зобов`язати військову прокуратуру Західного регіону України нарахувати і виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2014 року позивач проходив військову службу у Військовій прокуратурі Західного регіону України.
У грудні 2014 року та грудні 2015 року Військовою прокуратурою Західного регіону України позивачу як військовослужбовцю надавались щорічні відпустки за 2014 та 2015 роки, у зв`язку з чим позивачу повинні були бути надані матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань в розмірі грошового забезпечення відповідно за грудень 2014 року та грудень 2015 року.
23 липня 2018 року позивач звернувся до керівництва Військової прокуратури Західного регіону України із зверненням щодо надання інформації про нараховані та виплачені йому матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
У середині вересня позивач отримав відповідь Військової прокуратури регіону від 06 вересня 2018 року за вих. № 18/2-183вих18, про нараховані та виплачені кошти: матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Позивач зазначає, що у 2014 році Військовою прокуратурою Західного регіону України йому нараховані та виплачені матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірах, значно менших ніж грошове забезпечення відповідно за грудень 2014 року, а у 2015 році взагалі не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 83 Закону України "Про прокуратуру", прокурору надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Також виплата матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань передбачалась підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідачем проведено нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік у вказаних вище розмірах. При цьому, позивачем не наведено обґрунтувань і в матеріалах справи відсутні докази того, що отримані позивачем розміри матеріальних допомог не відповідають тим, які визначені нормами чинного на той час законодавства.
Які саме грошові розміри розглядуваних видів матеріальних допомог за 2014 рік необхідно доплатити позивачеві не зазначено в позовній заяві, в апеляційній скарзі і не обґрунтовано апелянтом (позивачем) в засіданні суду апеляційної інстанції.
Відносно питання щодо нарахування і виплати позивачу за грудень 2015 року матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд апеляційної інстанції указав, що матеріалами справи підтверджується у січні 2015 року позивачу нараховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 26176,32 грн, а у грудні 2015 року нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 43976,21 грн, виплата проведена із заробітною платою за другу половину грудня 2015 року.
В матеріалах справи немає доказів (як-то рапортів (заяв) позивача чи наказів відповідача, які б стосувались питання щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових за грудень 2015 року) щодо наявності факту нереалізованого права позивача на отримання за грудень 2015 року - матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових.
Крім цього, довідкою військової прокуратури Західного регіону України №92 від 10 квітня 2019 року підтверджується що ОСОБА_1 у грудні 2014 року та у грудні 2015 року в щорічній основній відпустці чи додаткових відпустках не перебував (а.с. 129, т.1).
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ОСОБА_1 зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо застосування пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" у поєднанні з положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (чинної станом на 2014-2015 роки), щодо порядку виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань у разі отримання таких соціальних виплат до прийняття (призову) на військову службу.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 вересня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач ОСОБА_1 із вересня 2014 року проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України. Наказом Міністра оборони України №408 від 24 липня 2019 року ОСОБА_1 - полковника юстиції, який перебуває у розпорядженні військового прокуратора Західного регіону України, колишнього першого заступника військового прокуратора Західного регіону України, - звільнено з військової служби у запас за п.п. "і" пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"). Наказом військового прокуратора Західного регіону України №577к від 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 виключено з 09 серпня 2019 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення. Цим же наказом №577к від 08 серпня 2019 року наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури провести із ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України (а.с. 201, 188, 189 Т.1).
В період проходження військової служби ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовим зверненням від 23 липня 2018 року щодо надання інформації про виплату йому як військовослужбовцю в період 2014-2017 років матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, одночасно надавши повний розрахунок виплат (матеріальних допомог) з викладенням їх складових. Також позивач просив у разі невиплати чи неправильного нарахування (обчислення) у вказаний період матеріальних допомог здійснити перерахунок і виплату заборгованості відповідно до чинного законодавства (а.с. 6 Т.1).
За результатами розгляду вказаного письмового звернення позивача від 23 липня 2018 року відповідачем надано відповідь за вих. №18/2-183 вих18 від 06 вересня 2018 року, де вказано, зокрема, що прокуратурою регіону проведено позивачу такі нарахування та виплати матеріальних допомог в період 2014-2017 років: - в серпні 2014 року нараховані матеріальна допомоги на оздоровлення на суму 9092,58 грн та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань на суму 9092,58 грн, виплата проведена в серпні 2018 року; - у грудні 2014 року нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 15714 грн, виплата проведена разом із заробітною платою за другу половину грудня 2014 року; - у січні 2015 року нарахована матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 26176,32 грн, виплата проведена у міжрозрахунковий період; - у грудні 2015 року нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 43976,21 грн, виплата проведена із заробітною платою за другу половину грудня 2015 року (а.с. 7-8 Т.1).
Позивач уважає, що має право на матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань в розмірі грошового забезпечення відповідно за грудень 2014 року та грудень 2015 року.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частинами третьою, четвертою статті 83 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час спірних правовідносин), прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. На військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Складові грошового забезпечення визначені також Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 30.1 - 30.3 розділу XXX Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника), із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Випускникам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
Відповідно до пункту 30.4 розділу XXX Інструкції, військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, грошова допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов`язків за посадами, на які призначені.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної чи додаткової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, грошова допомога для оздоровлення в новому році не надається (пункт 30.5 розділу XXX Інструкції).