ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа №813/1263/18
адміністративне провадження № К/9901/63914/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя Сакалош В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 (колегія у складі суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О., Пліша М.А.)
у справі № 813/1263/18
за позовом ОСОБА_1
до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про зобов`язання вчинення дій.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувати необхідні документи та направити їх у порядку встановленому законодавством України до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за вислугу років з дати його звернення, тобто з 06.03.2018.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.
3. 16.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 12.11.1999 прийнятий на службу в органи Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме до Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)".
6. Наказом Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" від 20.02.2018 №14/ОС/ВП-18 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" майора внутрішніх справ ОСОБА_1 20.02.2018 звільнено у запас Збройних сил України за п.1 пп.4 ст.77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні 25 років 11 місяців 07 днів.
7. 22.02.2018 Державна установа "Львівська виправна колонія № 48" звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із поданням та необхідними документами про призначення позивачу пенсії за вислугою років.
8. Листом від 01.03.2018 № 4/105 Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повідомило про те, що згідно з розрахунком вислуги років для призначення пенсії та витягу з наказу про звільнення від 20.02.2018 № 14/ОС/ВП-18, вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 05 днів, а тому відсутні підстави для направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років та у зв`язку з чим документи для призначення пенсії залишаються без виконання.
9. 06.03.2018 ОСОБА_1 супровідним листом скерував у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про призначення пенсії за вислугу років від 28.02.2018.
10. Листом Управління від 30.03.2018 №1362/К-20/07.05-06 ОСОБА_1 повідомлено, що розрахунок вислуги років належить до компетенції силових структур. Відповідно до витягу з Наказу Державної установи "Львівська виправна колонія (№48) Міністерства юстиції України від 20.02.2018 №14/ОС/ВП-18 (доданого до заяви) вислуга років на день звільнення (20.02.2018) у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 05 днів, а тому немає підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262). Враховуючи вищезазначене, повернуто заяву від 06.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років та пакет документів без виконання.
11. Вважаючи відмову в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
13. З урахуванням зазначених правових норм, його вислуга років на день звільнення становила 27 років 07 місяців 20 днів, що дає підстави для призначення пенсії за вислугою років.
14. Також, посилався на те, що відмова у направленні матеріалів до органів Пенсійного фонду України є перевищенням повноважень відповідачем-1, що порушує його права.
15. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення позивачем положень Закону № 2262 та Порядку № 3-1, оскільки уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія і направляється до органу, що призначає пенсію (п.12 Порядку № 3-1), однак позивач самостійно подав заяву про призначення йому пенсії.
16. Крім того, рішення про відмову у призначенні йому пенсії органи Пенсійного фонду не приймали, а тому вимога позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є передчасною.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява позивача від 06.03.2018 була розглянута не в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а в порядку Закону України "Про звернення громадян".
У зв`язку з цим, жодного рішення у формі розпорядження відповідачем щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років не приймалося, а позивачу у відповідь на його заяву було скеровано листа від 30.03.2018 №1362/К-20/07.05-06, який має виключно інформаційний характер та не породжує для позивача жодних правових наслідків.
Суд першої інстанції наголосив, що відповідно до п. 12 Порядку №3-1 позивачу з метою призначення пенсії необхідно звернутися із відповідною заявою до уповноваженого структурного підрозділу, яким є відповідач-1 - Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що норми Закону №2262 виникнення права на пенсію за вислугою років пов`язують з наявністю саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі до якої, як виняток, передбачено зарахування періоду, зазначеного у частині 2 статті 17 Закону №2262. При цьому, до загальної вислуги років підлягає зарахуванню і стаж роботи у пільговому обчисленні, який теж враховується при призначенні пенсії, однак за умови наявності в особи першочергово календарної вислуги років, передбаченої ст.12 Закону №2262.
У документах, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, вказано, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 20.02.2018 (дату звільнення) для призначення пенсії складає 19 років 10 місяців 05 днів, у пільговому розрахунку 25 років 11 місяців 07 днів. Враховуючи законодавчі положення станом на день звільнення зі служби, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Також суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості оскарження в судовому порядку відмови у не направленні до Управління заяви про призначення пенсії за вислугу років та передчасність вимоги про призначення пенсії, оскільки таке оскарження не є ефективним у розумінні ст. 2 КАС України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
20. Скаржник зазначає, що положення статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислугу років на пільгових умовах.
Згідно положень Порядку № 393 та Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських".
Закон не ставить набуття права на пенсію за вислугою років в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлює, що вислуга років у пільговому обрахуванні не може зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Крім того, вимога до відповідача-2 не є передчасною, а отримання письмової відмови від 30.03.2018 є лише свідченням надмірного формалізму та неефективності поновлення порушеного права.
21. У відзиві Відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.