ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/5187/19
касаційне провадження № К/9901/36549/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (суддя-доповідач - Горяйнов А.М., судді: Кучма А.Ю., Файдюк В.В.)
у справі №640/5187/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.10.2017 №100688-13;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 07.11.2017 № 12520-17;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 № 218/06-30-53-17-07;
- визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 06.11.2018 № 231/06-30-53-17-04, складений Головним управлінням ДФС у Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було порушено строк надсилання податкового повідомлення - рішення, при цьому вказане рішення було направлено позивачу без розрахунку податкового зобов`язання. Також, позивач зазначив, що належний йому нежитловий комплекс, за яким оскаржуваним рішенням нараховано податкове зобов`язання, є будівлею, спорудою сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу, а тому згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), він не є об`єктом оподаткування. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення - рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку, внаслідок чого податковим органом його було двічі відкликано, а тому в порядку пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов`язання у позивача відсутнє.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 вказаний адміністративний позов було задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. Суд встановив, що ОСОБА_1 передав належний йому комплекс будівель і споруд у строкове та безоплатне користування ТОВ "Гранум Плюс", яке займається тваринництвом. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що комплекс будівель та споруд, що належить на праві власності позивачу, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.10.2017 №100688-13, рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 № 218/06-30-53-17-07 та акту опису майна від 06.11.2018 № 231/06-30-53-17-04, складеного Головним управлінням ДФС у Житомирській області, скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 станом на 2016 рік не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська, був переданий ТОВ "Гранум Плюс" згідно з договором позички нежилого приміщення № 12/01-2015 від 12.01.2015. Отже, належний ОСОБА_1 на праві власності комплекс будівель та споруд не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Водночас, суд встановив, що податкова вимога № 12520-17 була складена 07.11.2017, тобто до закінчення строку, передбаченого підпунктом "а" підпункту 266.10.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, що є порушенням пункту 59.3 статті 59 цього Кодексу, у зв`язку з чим, вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 передав належний йому комплекс будівель і споруд у строкове та безоплатне користування ТОВ "Гранум Плюс", яке займається тваринництвом. У зв`язку з цим, комплекс будівель та споруд, що належить на праві власності позивачу, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №640/5187/19.
Головним управлінням ДФС у м. Києві та Головним управлінням ДФС у Житомирській області подано відзиви на касаційну скаргу, в якому вони просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Зазначили, що позивач не є сільськогосподарським виробником та основним видом його діяльності зазначено 55.30.2 - діяльність кафе. Станом на 05.05.2019 стан платника - "припинено", дата зняття з обліку - 16.11.2019. Отже, належний ОСОБА_1 на праві власності комплекс будівель та споруд не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не було відкликано, а в індивідуальній картці платника обліковується заборгованість у сумі 51224,39 грн, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2017 №100688-13, рішення про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 № 218/06-30-53-17-07 та акту опису майна від 06.11.2018 № 231/06-30-53-17-04. Просили залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25651943 від 23.03.2010, виданим Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради.
03.10.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №100688-13, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 51224,39 грн за 2016 рік.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, 23.10.2017 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Також, 23.10.2017 позивачем було направлено до Головного управління ДФС у м. Києві повідомлення про оскарження податкового повідомлення - рішення від 03.10.2017 №100688-13.
Листом Державної фіскальної служби України від 26.11.2017 №15358/Г/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без розгляду на підставі пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, у зв`язку з тим, що платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.
Враховуючи те, що скарга позивача від 23.10.2017 залишена Державною фіскальною службою України без розгляду, 07.11.2017 Малинським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області було сформовано податкову вимогу форми "Ф" №12520-17, згідно з якою станом на 06.11.2017 позивачу визначено податковий борг у розмірі 51224,39 грн.