ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17103/18
адміністративне провадження № К/9901/14763/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17103/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - відповідач, Нацкомфінпослуг), у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 11.04.2018 № 509 "Про усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" порушень ліцензійних умов".
Позов обґрунтовано, зокрема, тим, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням порядку застосування такого заходу впливу. Так, як вказує позивач, не складено акт про правопорушення, не розпочато провадження у справі про правопорушення щодо Товариства, захід впливу застосовано без обов`язкової передумови - провадження у справі про правопорушення, не повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що у період з 02.04.2018 по 06.04.2018 посадовими особами Нацкомфінпослуг проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ "Споживчий центр" з питань дотримання вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, за результатами якого складено акт від 06.04.2018 № 203/13-3/2.
Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ "Споживчий центр" статті 526 Цивільного кодексу України; частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"; пункту 35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913.
На підставі висновків зазначеного акта позапланового заходу відповідачем винесено розпорядження від 11.04.2018 № 509 "Про усунення ТОВ "Споживчий центр" порушень ліцензійних умов", яким зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 03.05.2018.
Вважаючи протиправним розпорядження відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що, приймаючи оскаржуване розпорядження, Нацкомфінпослуг не дотримано вимоги щодо процедури застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, оскільки не здійснювався розгляд справи про правопорушення відносно позивача, останній не повідомлявся про такий розгляд, відповідно, не направлялися акт та рішення, складені за результатами перевірки та розгляду справи про правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі також - Положення № 2319), не застосовуються до правовідносин, що виникають відповідно до законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Товариство у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди мали перевірити, чи прийняте оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг, зокрема, у межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" №2664-III від 12.07.2001 (далі - Закон №2664-III).
Статтею 21 Закону №2664-III встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
- щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України;
- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
- щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 27 Закону №2664-III одним із основних завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
За вимогами пункту 10 частини першої статті 28 Закону №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Статтею 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон №222-VIII) передбачено підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії.
Крім того, за вимогами статті 39 Закону №2664-IIІ у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Частиною першою статті 40 Закону №2664-III визначено перелік заходів впливу, які може застосовувати національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серед яких тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг (п.4).