ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа №826/655/17
адміністративне провадження № К/9901/26612/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (колегія суддів: Пилипенко О.Є., Бєлова Л.В., Костюк Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві, Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України, Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття Порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно прийняти рішення про встановлення і затвердження Порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури;
- стягнути з Державного бюджету понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття Порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру". В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року скасовано.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття Порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки судів попередніх інстанцій про допущену Кабінетом Міністрів України бездіяльність, в частині неприйняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури є передчасними та безпідставними.
Зокрема скаржник зазначає, що Міністерством соціальної політики України відповідно до вимог ст. 86 Закону № 1697-VII розроблено проект постанови "Про затвердження Порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури", який за результатами правової експертизи Міністерством юстиції України визнано таким, що відповідає Конституції України, а також актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили.
У подальшому проект постанови було подано на погодження Міністерству фінансів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Пенсійному фонду України, Спільному представницькому органу сторони роботодавців на національному рівні, Спільному представницькому органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань професійних спілок на національному рівні, Генеральній прокуратурі України.
Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Пенсійним фондом України були надіслані листи, в яких висловлено зауваження до зазначеного проекту постанови. Зокрема зазначено, що реалізація запропонованих проектом постанови змін потребуватиме додаткових витрат з бюджету Пенсійного фонду, збільшуючи його дефіцит.
Скаржник зазначає, що зазначене свідчить про те, що Кабінетом Міністрів України були здійснені дії, спрямовані на затвердження проекту постанови "Про затвердження Порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури", у зв`язку з чим судами попередніх інстанцій було зроблено необґрунтовані висновки про бездіяльність відповідача щодо затвердження зазначеної вище постанови.
Водночас, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було прийнято до уваги, що непогодження проекту нормативно-правового акту з Міністерством фінансів та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України унеможливлює подання його на розгляд Кабінету Міністрів України.
Також скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції приймаючи рішення в частині зобов`язання Кабінету Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вжити заходів щодо прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури фактично втрутився в дискреційні повноваження відповідача та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа - Мінсоцполітики доводи та вимоги касаційної скарги підтримало, просить її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року по 2014 рік працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
У лютому 2014 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції закону, чинній на час призначення пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. ОСОБА_1 продовжував працювати на посаді старшого прокурора відділу прокуратури області. Наказом прокурора області від 27 березня 2014 року позивача було звільнено за власним бажанням з посади старшого прокурора на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
У лютому 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90% від суми місячного заробітку у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Житомирської області від 15 лютого 2016 року №18/93.
Органом пенсійного фонду України відмовлено у проведенні цього перерахунку, що оскаржено позивачем в судовому порядку.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Підставою для відмови в задоволенні позову стала втрата чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам. Не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №296/4511/16-а (провадження №К/9901/16299/18) Верховний Суд констатує, що тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог пункту 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII. Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій відповідачем.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у місячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, а саме з 01 січня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов`язаний був, зокрема, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, натомість Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено, у зв`язку з чим позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України є законною та обґрунтованою.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частини перша, третя статті 113); в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117); здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10 статті 116); організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією і законами України (частина друга статті 120).
За юридичною позицією Конституційного Суду України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами (указами Президента України, постановами Верховної Ради України, власними актами) (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.11.2008 № 25-рп/2008).
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Основного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй дальності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За змістом статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України.
Статтею 2 Закону України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України віднесено виконання законів України.