Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 161/21587/20
провадження № 61-16069св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. Хопти С. Ф.
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління Служби безпеки України у Волинській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Ковельської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, Служба безпеки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Леонтьєв Олег Валентинович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Крупінської С. С., від 12 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я., від 25 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень житлово-побутової комісії, поновлення на квартирній черзі та зобов`язання житлово-побутову комісію вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є ветераном військової служби, яку проходив 28 років з 1990 року по 2019 рік у складі Збройних сил України, Служби безпеки України та Управлінні державної охорони України, має військове звання - полковник запасу.
Під час проходження військової служби перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як першочерговий.
19 жовтня 2001 року на засіданні житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області прийнято рішення розподілити службову квартиру АДРЕСА_1 та надати її для проживання до отримання постійного житла позивачу та його сім`ї.
Із 11 грудня 2001 року він зареєстрований та проживає у вказаній квартирі, сплачує комунальні послуги. Однак після надання службового приміщення його, із незрозумілих причин, було знято з квартирного обліку.
Протягом 2020 року він неодноразово звертався до відповідача з приводу поновлення на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та виключення житла з числа службового і надання для постійного проживання.
15 вересня 2020 року на засіданні комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача про виведення квартири АДРЕСА_1 з числа службового. Зазначене рішення, як і рішення про зняття з черги осіб, які потребують покращення житлових умов, вважав такими, що порушує його житлові права.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області, що викладене в протоколі № 79 від 19 жовтня 2001 року, в частині зняття його з квартирного обліку в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області, де він перебував в позачерговій черзі;
- поновити його на позачерговій квартирній черзі, де він перебував на обліку в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області з 2000 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області, що викладене в протоколі № 163 від 15 вересня 2020 року, про відсутність підстав для виведення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла та відмови в погодженні питання щодо виключення житлового приміщення з числа службових, визнання права на користування житловим приміщенням на правах постійного проживання у цій квартирі;
- зобов`язати житлово-побутову комісію Управління Служби безпеки України у Волинській області належним чином підготувати документи про виключення житлового приміщення - квартири
АДРЕСА_1 з числа службових, направити їх на погодження у відповідності до Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України № 792 від 06 листопада 2007 року, та погодженні документи подати до виконкому Ковальської міської ради Волинської області з пропозицією про виключення цієї квартири з числа службових.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у позивача відсутні підстави для перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області після звільнення з військової служби, а спірне житло є службовим та у відповідача не відпала потреба у його використанні, як службового житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Леонтьєв О. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Леонтьєв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права, вважаючи, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано як доказ рішення засідання житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області, викладене в протоколі № 164
від 07 квітня 2021 року, яким оскаржуваний протокол № 79 від 19 жовтня 2001 року переглянутий в частині виключення ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку і змінено дату виключення на 26 жовтня
2009 року.
Із вказаним рішенням житлово-побутової комісії до 08 квітня 2021 року позивач не був ознайомлений, рішення до відзиву не долучалось, клопотання про поновлення строку на його долучення до матеріалів справи не заявлено. При подані вказаного доказу в судовому засіданні 08 квітня 2021 року судом не було надано можливості належним чином ознайомитись зі змістом цього рішення та подати свої заперечення.
Вважає, що зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 через 12 років унеможливлює питання забезпечення житлом відповідно до норм діючого законодавства та свідчить про незаконне позбавлення гарантованого права на житло.
Наголошує, що основною підставою для зняття з квартирного обліку є покращення житлових умов, проте такі умови у позивача не змінились.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 має загальний період проходження військової служби більше 28 років та відповідно спірне житлове приміщення може бути надане йому для постійного проживання шляхом виключення з числа службових.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України у Волинській області подали до Верховного Суду відзиви,
в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказують, що рішення житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Волинській області, оформлене протоколом № 164, прийнято 07 квітня 2021 року, а тому раніше не могло бути подане до суду, на чому і наголошував представник відповідача в судовому засіданні
08 квітня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області із 13 грудня 1996 року по 18 травня 2009 року.
Рішенням Управління Служби безпеки України у Волинській області, оформленим протоколом № 79 від 19 жовтня 2001 року, надано
ОСОБА_1, сім`я якого складається з трьох осіб, службову квартири
АДРЕСА_1 із зняттям його з квартирного обліку в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області, де він перебував в позачерговій черзі з 2000 року.
Рішенням Управління Служби безпеки України у Волинській області, оформленим протоколом № 164 від 07 квітня 2021 року, протокол № 79
від 19 жовтня 2001 року переглянуто та вирішено вважати ОСОБА_1 разом із членами сім`ї такими, що виключені з квартирного обліку в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області із 26 жовтня
2009 року, як виключеного зі списків особового складу Управління.
Рішенням Управління Служби безпеки України у Волинській області, оформленим протоколом № 163 від 19 жовтня 2001 року, вирішено вважати неможливим виведення зі складу службового житла Управління Служби безпеки України у Волинській області службової квартири
АДРЕСА_1, з огляду на те, що не відпала потреба в його використанні як службового для проживання військовослужбовців, оскільки житлом не забезпечено сім`ї п`яти співробітників, ОСОБА_1 не перебував на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області, а крім того відповідно до довідки Управління державної охорони № 7 від 18 липня
2020 року отримав службове житло як член сім`ї своєї дружини
ОСОБА_2 в м. Києві.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.