Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 127/4715/20
провадження № 61-3326св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Державне підприємство "Сетам", приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В., Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсними результатів електронних торгів щодо права оренди земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 листопада 2012 року він є законним орендарем земельної ділянки, площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, власником якої є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
16 грудня 2019 року відповідачем призначено та проведено електронні торги щодо реалізації права оренди вказаної земельної ділянки
Під час проведення електронних торгів не було додержано вимог статей 203, 215 ЦК України, організація і проведення торгів здійснено з порушеннями: приватний виконавець Турський О. В. не повідомляв його про відкриття виконавчого провадження №60026733 і не направляв постанову про це, у переліку підстав для припинення права користування земельною ділянкою відсутня така підстава, як відчуження майнового права оренди ділянки, і останнє не може бути предметом арешту і відчуження, так як можливе лише щодо власника ділянки, а не орендаря.
З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, просив суд:
визнати недійсними результати електронних торгів, проведені організатором електронних торгів ДП "СЕТАМ" 16 грудня 2019 року о 09 год. 00 хв., призначені щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, цільове призначення - 01.02. для ведення фермерського господарства, оформлених Протоколом №453945;
визнати недійсним Акт про проведені електронні торги з реалізації права оренди земельної ділянки від 19 грудня 2019 року, складений приватним виконавцем Турським О. В.;
судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Погребищенського районного суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем підстави позову стосуються дій та рішень, вчинених приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію на електронних торгах, які в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та статей 447, 448 ЦПК України не визнавались неправомірними, а тому підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні.
Суд першої інстанції виходив з того, що порушення, допущені державним чи приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі, щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом та статтями 447-453 ЦПК України.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц.
Доводи позивача щодо підстав недійсності торгів стосуються порушень, допущених приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення електронних торгів, у тому числі, щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майнове право (право оренди земельної ділянки) боржника.
Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували оскарження ним означених рішень чи дій приватного виконавця в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та статей 447, 448 ЦПК України, та постановлення судом ухвали про визнання їх неправомірними.
Суд відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №904/968/18, оскільки він був висловлений у справі про оскарження дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника.
Суд відхилив аргументи позивача стосовно того, що самостійною підставою для визнання недійсними результатів електронних торгів та акту про проведені електронні торги є та обставина, що в Акті про проведені електронні торги від 19 грудня 2019 року вказано "Дані про правовстановлюючі документи, що підтверджують право боржника на майно" замість "Дані про правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності боржника на майно", як встановлено пунктом 5 розділу ХХ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, оскільки зазначення в Акті про проведений електронний аукціон відповідної інформації вочевидь є похідним від рішень та дій державного чи приватного виконавця, що передують призначенню електронних торгів, як-то відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та проведення його оцінки.
За відсутності доказів визнання протиправними рішень чи дій приватного виконавця, що мали місце до проведення електронних торгів, зокрема, щодо накладення арешту на майнове право, належне боржнику, невідповідність в Акті про проведені електронні торги наведеної вище інформації вимогам пункту 5 розділу ХХ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, сама по собі не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання недійсними результатів електронних торгів та акту про проведені електронні торги, в контексті статті 203 ЦК України.
Суд також вважав необґрунтованими посилання позивача на те, що арешт з подальшою реалізацією права оренди на електронних торгах не є необхідним у демократичному суспільстві, і що такі дії є надмірними та такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети (стягнення заборгованості), так як, ураховуючи обрання позивачем не правильного та неефективного способу захисту своїх прав та інтересів, надання оцінки співмірності застосування такого заходу переслідуваній меті, в аспекті встановлених судом обставин справи, є передчасним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Погребищенського районного суду від 06 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" 16 грудня 2019 року по реалізації права оренди земельної ділянки, площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, оформлені протоколом №453945 .
Визнано недійсним акт про проведені електронні торги з реалізації права оренди вказаної земельної ділянки від 19 грудня 2019 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що "для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів".
Отже, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними, суду необхідно встановити, чи мало місце порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 з урахуванням особливостей, що визначають умови і порядок проведення електронних торгів з продажу нерухомого арештованого майна, на яке звернено стягнення відповідно до законодавства (що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин); чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Разом із тим, ОСОБА_1 просив визнати електронні торги недійсними не тільки з підстав неправомірності дій приватного виконавця на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію на електронних торгах, а й того, що майнове (речове) право оренди земельної ділянки державної форми власності в принципі не може бути об`єктом примусових електронних торгів, оскільки право розпорядження майном (майновим правом) належить власнику - орендодавцю, а не орендарю (боржнику). Вважаючи, що електронні торги з примусової реалізації майнового права оренди третій особі були проведені з порушенням вимог законодавства щодо обмеженого оборотообігу такого майнового права і порушують його права і законні інтереси, просив визнати вказані торги недійсними .
Власником земельної ділянки, переданої в 2012 році в оренду ОСОБА_1, є держава в особі Погребищенської районної державної адміністрації (нині - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області).
У пунктах 6.13 - 6.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/1 зазначено, що відповідно до абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності. Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об`єкт. Адже наведені вище положення статті 18 Закону № 1404-VIII наділяють виконавця правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди як речового права.
Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди) і з приписів статті 56 Закону № 1404-VIII, оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення "майно (майнові права) боржника".
Тож визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону № 1404-VIII слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
У процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.
Оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, не може відчужуватися орендарем, так як таке право належить лише власнику земельної ділянки, то, відповідно, це право не може бути відчужене в процесі виконавчого провадження, де боржником є орендар, а тому продаж права орендаря на оренду земельної ділянки на електронних торгах в рамках виконавчого провадження, є таким, що не відповідає вимогам закону.
Отже, незважаючи на відсутність визнання за скаргою ОСОБА_1 неправомірності дій державного виконавця щодо підготовки та передачі на реалізацію належного йому права оренди земельної ділянки з електронних торгів в рамках виконавчого провадження № 60026733, боржником в якому є позивач, такі торги не можна визнати законними у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а самі торги підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають вимогам закону.
Відтак, підлягає визнанню недійсним і результат торгів у вигляді акту про проведені електронні торги з реалізації права оренди вказаної земельної ділянки від 19 грудня 2019 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку 02 квітня 2022 року подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року і залишити в силі рішення Погребищенського районного суду від 06 грудня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував висновків у подібних правовідносинах, в яких викладено висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, як наслідок зробив помилковий висновок про порушення прав саме фізичної особи ОСОБА_1, тоді як у даних правовідносинах лише фермерське господарство (далі - ФГ "Ланецького") може ставити вимоги про порушення його прав як землекористувача. У зазначеному спорі права ОСОБА_1 як фізичної особи не порушено, оскільки ним зареєстровано ФГ "Ланецького", яке як юридична особа набуло право користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. ФГ "Ланецького" до участі у справі не залучалося і позовних вимог не заявляло. Оскільки земельні спори пов`язані єдністю предмета, тому юрисдикційність спору має визначатися з урахуванням суб`єктного складу його сторін.
Крім того, апеляційний суд взагалі не повідомив представника відповідача про дату, час і місце судового засідання, чим позбавив його можливості здійснити захист інтересів довірителя.
Позиція інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити, постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним правочину купівлі-продажу, на підставі якого було відчужено майно, власником якого позивач як боржник у виконавчому провадженні не є, самостійно у добровільному порядку з метою виконання рішення суду про стягнення з нього коштів реалізувати не міг та щодо оборотоздатності якого законом встановлені певні обмеження.
При цьому, стороною договору оренди землі (орендарем), на підставі якого у позивача виникло речове право оренди спірної земельної ділянки, є саме ОСОБА_1 як фізична особа (тобто позивач), а також державна реєстрація речового права оренди на момент його відчуження була здійснена також за фізичною особою ОСОБА_1 (тобто за позивачем). Крім того, реалізація належного позивачеві права оренди спірною земельною ділянкою на електронних торгах відбулась в рамках виконавчого провадження, єдиним боржником у якому був фізична особа ОСОБА_1 (тобто позивач).
Тобто, відповідач ОСОБА_2 набув право оренди спірної земельної ділянки з електронних торгів в порядку переходу такого права саме від позивача ОСОБА_1 (а не від ФГ "Ланецького") як орендаря-боржника у виконавчому провадженні, право оренди землі якого було реалізоване на електронних торгах у виконавчому провадженні. Предметом позовних вимог у справі є оскарження таких електронних торгів. Зазначене в сукупності свідчить, що особою, права якої порушено за вказаних фактичних обставин, є саме ОСОБА_1 як фізична особа, оскільки саме він був стороною орендаря спірної земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі, саме за ним було зареєстровано речове право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, саме він є єдиним боржником у виконавчому провадженні, в ході якого його як фізичну особу було позбавлено права оренди спірної земельної ділянки з одночасним набуттям такого права відповідачем по справі ОСОБА_2 в результаті електронних торгів.
Таким чином, апеляційним судом правомірно здійснено захист прав ОСОБА_1 як фізичної особи, який незаконно був позбавлений належного йому права оренди спірної земельної ділянки.
При цьому, доводи скаржника про те, що отримавши право оренди спірної земельної ділянки позивачем було створено на підставі такого права юридичну особу ФГ "Ланецького", не підтверджені жодними наявними в матеріалах справи доказами та є виключно припущеннями скаржника.
3 відкритих та загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ФГ "ЛАНЕЦЬКОГО" (код ЄДРПОУ 36244177) як юридична особа було зареєстроване 01 квітня 2010 року, тоді як позивач уклав договір оренди землі на право користування спірною земельною ділянкою лише 29 листопада 2012 року.
Отже, договір оренди землі укладений позивачем фактично через 2 роки і 8 місяців після державної реєстрації юридичної особи ФГ "Ланецького", що апріорі унеможливлює використання спірної земельної ділянки для створення вказаного фермерського господарства. Однак у справі №922/989/18, на висновки Верховного Суду у якій посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, навпаки, особа спочатку отримала речове право на землю, а потім вже створила фермерське господарство, що й дало змогу Верховному Суду зробити вказані висновки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особами, які подали касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 13 квітня 2022 року указані недоліки усунуто.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/4715/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 127/4715/20надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року у задоволенні клопотанняОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року.