ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/10784/16
Провадження № 12-30гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Рогач Л. І.
судді-доповідача Власова Ю. Л.
суддів: Британчука В. В., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
cекретаря судового засiдання Бутенко А. О.
за участю:
представника позивача - Жегуліна А. С.
представника відповідача - Васильєва Н. О.
третьої особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Національний Банк України; Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна; Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" ОСОБА_5 (далі - Фонд) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Аурум фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Аурум фінанс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" (далі - ТОВ "Гурман 2014"), в якому просило: 1) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2015 року, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Аурум фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. (далі - спірний договір); 2) зобов`язати відповідачів повернути на користь ПАТ "УПБ" права майнової вимоги, отримані за спірним договором, та оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27 травня 2015 року; 3) внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни іпотекодержателя з ТОВ "Гурман 2014" на позивача; 4) внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зміни обтяжувача з ТОВ "Гурман 2014" на позивача; 5) внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зміни обтяжувача з ТОВ "ФК "Аурум фінанс" на ПАТ "УПБ".
1.2. Позовні вимоги з посиланням на пункти 3 та 7 частини третьої статті 38 Закону України № 4452-VI від 23 лютого 2012 року "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) обґрунтовані тим, що Фонд прийняв рішення від 28 травня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк". У подальшому, під час перевірки правочинів, укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, комісія з перевірки договорів виявила правочин про відступлення прав вимоги від 27 травня 2015 року, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Аурум фінанс", який відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI відповідає ознакам нікчемного правочину. Так, ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Аурум фінанс" провели розрахунки за спірним договором через внутрішні рахунки банку, а не через кореспондентський рахунок позивача, відкритий у Національному банку України (далі- НБУ), чим порушили вимоги постанови НБУ № 293/БТ від 30 квітня 2015 року (далі - постанови НБУ № 293/БТ), що зробило можливим здійснення операцій з незаконного виведення активів банку шляхом проведення штучних внутрішніх трансакцій. Крім того, ПАТ "УПБ" за спірним договором здійснило відчуження майна за ціною, нижчою (більше ніж на 20 відсотків) від звичайної, внаслідок чого банк зазнав збитків, що є ознакою нікчемності правочину, яка передбачена пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Також ПАТ "УПБ", передавши майнові права ТОВ "ФК "Аурум фінанс", яке є кредитором позивача, надало останньому переваги перед іншими кредиторами, що свідчать про нікчемність спірного правочину відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
1.3. Уточнюючи позовні вимоги при розгляді справи, позивач також посилався на нікчемність правочину у зв`язку з пунктами 1 та 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1). Крім того, банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
1.4. Посилаючись на статті 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме зобов`язати відповідача повернути ПАТ "УПБ" права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги, та повернути оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27 травня 2015 року за зобов`язаннями боржника. Просив внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів (запис про іпотеку № 402883; запис про обтяження № 402794) та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо обтяжувача.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Справа судами розглядалася неодноразово.
2.2. Господарський суд міста Києва рішенням від 13 вересня 2016 року позов задовольнив частково: зобов`язав ТОВ "ФК "Аурум фінанс" повернути ПАТ "УПБ" право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги; зобов`язав ТОВ "ФК "Аурум фінанс" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27 травня 2015 року; зобов`язав ТОВ "Гурман 2014" повернути ПАТ "УПБ" право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги; зобов`язав ТОВ "Гурман 2014" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27 травня 2015 року; в іншій частині позову відмовив.
2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Аурум фінанс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2016 року залишено без змін.
2.4. Вищий господарський суд України постановою від 16 травня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції
2.5. Господарський суд міста Києва рішенням від 20 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовив.
2.6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на пункти 2, 3 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI виходив з того, що позивач не довів того факту, що укладення спірного правочину призвело до визнання ПАТ "УПБ" неплатоспроможним (пункт 2); не довів, що ціна відступленого права вимоги є на 20 чи більше відсотків заниженою порівняно з ринковою вартістю (пункт 3); позивач не зазначив, які саме переваги отримав набувач права вимоги при укладенні оспорюваного договору та не надав жодних доказів отримання таких переваг.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "УПБ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2019 року залишено без змін.
2.8. Апеляційний суд з посиланням на пункти 1, 2, 3, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI зазначив, що посилання позивача на обґрунтування позову на пункт 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI відхиляються у зв`язку з тим, що спірний договір не передбачав безоплатної передачі права вимоги і банк, передавши у власність нерухоме майно, отримав за нього плату, що виключає безоплатність договору. Саме по собі зарахування коштів внутрішньобанківським переказом, на думку суду, не свідчить про безоплатність договору.
2.9. Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, суд виходив з того, що укладення спірного договору не могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, оскільки такого причинно-наслідкового зв`язку позивачем не доведено. Суд також погодився з висновками місцевого суду щодо нікчемності правочину з підстав пункту 3 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки позивачем не доведено, що ціна відступленого права вимоги є на 20 чи більше відсотків заниженою порівняно з ринковою вартістю. Не вбачав суд апеляційної інстанції також підстав для задоволення позову за пунктом 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки набувач майна у встановленому Положенням про визначення пов`язаних із банком осіб, що затверджено постановою НБУ від 12 травня 2015 року № 315 (далі - постанова НБУ № 315), пов`язаною з банком особою не визнавався. Також апеляційний суд погодився з недоведеністю підстав для нікчемності спірного правочину за пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, однак мотивів та доводів на підтвердження цього у своєму рішенні не навів.
2.10. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що ПАТ "УПБ" не довів, що спірний договір про відступлення права вимоги є нікчемним відповідно до пунктів 2, 3 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, а тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності спірного правочину.
3. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
3.1. 29 березня 2021 року ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особі Фонду подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. На обґрунтування своєї позиції ПАТ "УПБ" відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 910/12028/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/10371/16 та від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, щодо здійснення розрахунків за подібними спірними правочинами кредиторами банку та вирішення питання щодо наявності/відсутності оплати за такими правочинами у кореляції з положеннями частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
3.3. ПАТ "УПБ", не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, з посиланням на нікчемність спірного правочину відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38Закону № 4452-VI зазначив, що корегування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань свідчить про безоплатність такого правочину (пункт 1); уклавши спірний договір, банк фактично зробив неможливим виконання договірних зобов`язань перед іншими кредиторами (пункт 2); оскільки ціна, визначена умовами договору, не відповідає рівню ринкових цін, отже, не є звичайною, то банк відчужив майно за ціною значно нижчою за звичайну (пункт 3); спірний правочин фактично спрямований на зміну черговості задоволення банком кредиторських вимог набувача права вимоги (пункт 7). Суди правильно встановили фактичні обставини справи, однак, оцінюючи надані банком докази, фактично зробили висновки, які з наданих доказів не випливають та з якими заявник не погоджується і на підтвердження цього наводить свої мотиви.
3.4. 16 березня 2021 року ТОВ"ФК "Інвестохіллс Веста" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненьпосилалось на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.5. Мотивуючи свої вимоги, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зазначає, щосуди першої та апеляційної інстанцій на порушення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК Українипід час вирішення спору в подібних правовідносинах не враховували останню правову позицію, яка викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17 та від 18 листопада 2020 року у справі № 359/4886/15-ц. Суд апеляційної інстанції помилково посилався на висновки, які викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 920/653/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16, оскільки обставини справи у вищевказаних справах та у справі, що розглядається, є відмінними.
3.6. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог пунктів 1, 2, 3, 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, заявник погоджується з доводами банку про докази, які свідчать про нікчемність спірного правочину відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Крім того, зазначає, що спірний правочин також є нікчемним за пунктом 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки судом помилково застосовано Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, що затверджене постановою НБУ № 315, бо пов`язаних з банком осіб визначає сам банк, а НБУ може скористатись своїм правом на їх визначення, а може не скористатись.
4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
4.1. У травні 2021 року ТОВ "Гурман 2014" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. При цьому зазначило, що стаття 38 Закону № 4452-VI не передбачає заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, та зобов`язує здійснювати оплату лише міжбанківських переказів через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ. Недотримання вимог постанови НБУ № 293/БТ не може бути підставою нікчемності договору про відступлення права вимоги, оскільки вказана постанова є актом індивідуальної дії, а не законом.
4.2. Крім того, ТОВ "Гурман 2014" зазначає, що проведення банком платіжної операції щодо перерахування коштів з поточного рахунку особи, яка здійснює оплату в ПАТ "УПБ", не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК України та Закону № 4452-VI, а є його виконанням. Суди дійшли правильного висновку про те, що у цій справі відсутні підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги містить ознаки нікчемності, та обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог позивача про застосування наслідків недійсного правочину, зобов`язанні повернути право майнової вимоги та внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
5. Рух справи у суді касаційної інстанції
5.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) ухвалами від 26 квітня 2021 року поновив скаржникам пропущений строк на подання касаційної скарги, відкрив касаційне провадження за їх касаційними скаргами, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги, призначив справу до розгляду .
5.2. 27 травня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.
5.3. Обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд зазначив про різну практику касаційних судів щодо застосування норм права, які регулюють здійснення розрахунків та проведення оплати за правочинами, які мають ознаки нікчемності відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, не через кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ.
5.4. Так, у постановах від 05 червня 2020 року у справі № 920/653/18, від 18 серпня 2020 року у справі № 915/494/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 904/1939/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20 Касаційний господарський суд здійснив аналіз норм статей 7, 16, 22, 27, 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346-III), пунктів 2.22, 2.25, 3.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, та дійшов висновку, що оскільки платежі в оплату за спірним договором відбувались у середині ПАТ "УПБ" за допомогою відповідного розрахункового документа - платіжного доручення (не міжбанківський, а внутрішньобанківський переказ), то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку банку, відкритому в іншому банку (НБУ), який призначений для проведення міжбанківських розрахунків. Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" у НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку, на інший рахунок, також відкритий у цьому банку.
5.5. Крім того, проведення банком платіжної операції щодо перерахування коштів з поточного рахунку особи, яка здійснює оплату в ПАТ "УПБ", не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК України та Закону № 4452-VI, а є його виконанням, оскільки, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ), Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493.
5.6. Установивши, що спірні договори укладені банком після включення його до проблемних банків, однак до введення в нього тимчасової адміністрації, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, різниться. При цьому ні Законом № 2121-ІІІ, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902 (далі - Положення № 346), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.
5.7. Водночас Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 203/4466/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 359/4886/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, вирішуючи питання щодо здійснення розрахунків за спірними правочинами кредиторами банку шляхом перерахування коштів, які знаходилися на рахунку в тому ж банку, застосовував інший підхід, відповідно до якого при здійсненні такої операції відбувається лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошового зобов`язання без реального зовнішнього надходження коштів на рахунок банку. На підставі викладеного Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що спірні договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки, уклавши їх, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою, яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ "УПБ", шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок банку. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилася (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами.
5.8. Наведена непослідовна та суперечлива практика, що складалася протягом тривалого часу, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, свідчить про існування виключної правової проблеми, яка підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної судової практики щодо здійснення розрахунків та проведення оплати за правочинами, які мають ознаки нікчемності відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
5.9. Касаційний господарський суд також вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 203/4466/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 359/4886/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17.
5.10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року справа прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначена до розгляду.
6. Фактичні обставини справи, встановлені судами
6.1. Постановою Правління НБУ від 30 січня 2015 року № 73/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Український професійний банк" та призначення куратора" (далі - постанова НБУ № 73/БТ) запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку до повного виконання зобов`язань перед НБУ за кредитним договором.
6.2. Постановою НБУ № 293/БТ установлено обмеження ПАТ "УПБ" у діяльності як юридичної особи, що входить до банківської системи України. Зокрема, банку було заборонено: передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку; використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.
6.3. 27 травня 2015 року між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Аурум фінанс", яке є також фінансовою установою, укладено договір відступлення права вимоги, згідно з пунктом 1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (далі - ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий", боржник), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" (далі - ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий"), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, визначеній пунктом 5 договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за договорами, укладеними між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", а саме:
- договором про відкриття кредитної лінії від 04 квітня 2006 року № 130 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;
- іпотечним договором від 04 квітня 2006 року, посвідченим державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т. за реєстровимномером 1-1897, предметом якого є іпотека належного боржнику нерухомого майна - комплексу, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 3, згідно з переліком, вказаним у пункті 6 іпотечного договору, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;
- договором застави майна від 25 квітня 2006 року № 130-1, згідно з яким у заставу передані основні засоби, перелік яких викладено в цьому ж договорі, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;
- договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 04 червня 2009 року № 42 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;
- договором застави майна від 04 червня 2009 року № 42-1 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, згідно з яким у заставу передано майно;
- договором поруки від 26 вересня 2011 року № 130-3 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ПАТ "УПБ", ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські меблі" (далі - ТОВ "ТД "Українські меблі").
6.4. Відповідно до пункту 2 договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитними договорами, у тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний у пункті 3 цього договору, всі права заставодержателя за договорами застави та договором поруки, а також усі права іпотекодержателя за іпотечним договором.
6.5. Заборгованість за кредитним договором № 130 від 04 квітня 2006 року становить 2 280 086,28 дол. США та 1 800 396,40 євро. Заборгованість за кредитним договором № 42 від 04 червня 2009 року становить 1 668 98,24 грн (пункт 3 договору).
6.6. Пунктом 5 договору про відступлення прав вимоги визначено, що за відступлення права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях у розмірі 4 600 000 грн, без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора.
6.7. Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (пункт 6 договору).
6.8. Згідно з актом приймання-передачі від 27 травня 2015 року ПАТ "УПБ" передало, а ТОВ "ФК Аурум фінанс" прийняло права вимоги за зобов`язаннями та такі документи: кредитний договір № 130 від 04 квітня 2006 року; іпотечний договір від 04 квітня 2006 року; договір застави № 130-1 від 25 квітня 2006 року; договір поруки; кредитний договір № 42 від 04 червня 2009 року; договір застави № 42-1 від 04 червня 2009 року.
6.9. Платежі за спірним договором відбувались усередині ПАТ "УПБ" шляхом здійснення внутрішньобанківського переказу, внаслідок якого кошти з поточного рахунку відповідача були перераховані на рахунок банку, який став власником цих коштів.
6.10. На підставі постанови Правління НБУ від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 28 травня 2015 року № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 29 травня по 28 серпня 2015 року.
6.11. ТОВ "ФК "Аурум фінанс" відступило отримані від позивача права вимоги на користь ТОВ "Гурман 2014" згідно з договором про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року та договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 20 липня 2015 року.
6.12. На підставі постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" виконавча дирекція Фонду 28 серпня 2015 року прийняла рішення № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" і призначено уповноважену особу ОСОБА_5 строком на один рік - з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року.
6.13. Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) від 30 червня 2015 року № 3 на виконання наказу уповноваженої особи від 29 травня 2015 року № 26/ТА виявлено порушення норм законодавства, зокрема при укладенні договору про відступлення права вимоги, та вирішено, що вищевказаний договір є нікчемним згідно з пунктами 3, 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. При цьому комісією було встановлено, що на порушення постанови НБУ № 293/БТ розрахунки за цим договором було проведено без відображення та не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у НБУ, а шляхом взаємозаліку зобов`язань банку перед набувачем права вимоги з повернення коштів з його банківського рахунку та його зобов`язань зі сплати сум за договором відступлення права вимоги у сумі, передбаченій як оплата за договором, що позбавило НБУ можливості здійснити контроль за проведеною операцією.
6.14. Листом уповноваженої особи від 21 липня 2015 року № 01-10/2846 ТОВ "ФК "Аурум фінанс" повідомлено про нікчемність договору про відступлення прав вимоги згідно з пунктами 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI та застосування наслідків їх нікчемності. Також повідомлено про необхідність повернення всіх отриманих згідно з умовами договору оригіналів документів.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалась з приводу процедур визнання укладених банком договорів нікчемними та оскарження наказів, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
7.2. Разом з тим Касаційний господарський суд, направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, виходив з того, що існує виключна правова проблема, яка полягає у наявності різної практики щодо застосування норм права Касаційним господарським судом та Касаційним цивільним судом у частині здійснення розрахунків за подібними спірними правочинами та вирішення питання щодо наявності/відсутності оплати спірних правочинів у поєднані з положеннями частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Колегія суддів зазначила, що відсутність доступного і розумно передбачуваного судового тлумачення цих норм призводить до різного застосування частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI у системному зв`язку з нормами інших законодавчих актів.
7.3. Вирішуючи виключну правову проблему в цій справі, з урахуванням її обставин та законодавства на час початку та тривалості процедури виведення банку з ринку банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
7.4. Згідно із частинами першою - третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
7.5. Відповідно до частин першої - третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
7.6. Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
7.7. Відповідно до пункту 22.9 статті 22 Закону № 2346-ІІІ банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється НБУ. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.
7.8. Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 2346-ІІІ банки мають право відкривати своїм клієнтам: 1) вкладні (депозитні), 2) поточні та 3) кореспондентські рахунки. При цьому поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України; кореспондентським рахунком є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору.