ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/6558/20
адміністративне провадження № К/9901/13047/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/6558/20
за позовом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців України про визнання протиправними і скасування рішення та наказу
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович (далі - позивач, приватний виконавець Маковецький З.В.) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, МЮ України), Дисциплінарної комісії приватних виконавців України (далі - відповідач 2, Дисциплінарна комісія), де просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії від 12.06.2020, оформлене протоколом (далі - рішення Дисциплінарної комісії);
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України від 25.06.2020 № 2197/5 (далі - наказ № 2197/5).
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення. Наголошує, що жодні права боржника у виконавчому провадженні та інших осіб приватним виконавцем не порушено, всі виконавчі дії відповідають вимогам чинного законодавства та спрямовані на повне фактичне виконання рішення суду.
2.1. Позивач уважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки згідно судової практики при зверненні стягнення на частку боржника в об`єкті житлової нерухомості право користування яким мають неповнолітні особи, виконавцю не потрібен дозвіл органів опіки і піклування на реалізацію такого об`єкту нерухомості, оскільки діти, що мають право користування таким об`єктом, не втрачають право на користування іншою частиною об`єкту, яка на реалізацію не передається.
2.2. На думку позивача, Дисциплінарна комісія не вправі давати оцінку процесуальним діям приватного виконавця щодо виконання судових рішень, зокрема, стосовно процесуальних дій в ході виконавчого провадження по передачі на реалізацію майна, оскільки Дисциплінарна комісія та МЮ України наділені повноваженнями здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, однак лише тих, які не стосуються процесу виконання судового рішення. Цей контроль не може підміняти встановлений законом порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця щодо виконання судового рішення.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. На виконанні у приватного виконавця Маковецького З.В. перебуває зведене виконавче провадження № 56675407, до складу якого входили наступні виконавчі провадження:
- 56675262 з примусового виконання виконавчого листа № 456/881/17, що виданий 05.06.2018 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000,00грн;
- 56674150 з примусового виконання виконавчого листа № 456/881/17, що виданий 05.06.2018 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 150 000,00грн;
- 61035288 з примусового виконання виконавчого листа № 456/881/17, що виданий 16.01.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди у сумі 85 642,70грн.
4. У процесі виконання цього зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем установлено, що у боржника відсутні кошти, на які можна звернути стягнення, а тому останнім звернуто стягнення на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме:
1/3 частку квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 435092146112, загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 42,7кв.м., що складається з двох житлових кімнат та кухні;
1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 199,7 кв.м., житловою площею 118,7 кв.м., ворота 1, огорожа 2, реєстраційний номер майна 2923024.
5. На виконання вимог частини п`ятої статті 56 Закону № 1404-VIII постановою про опис та арешт майна боржника від 17.09.2018 позивачем описане вищевказане майно, в тому числі 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 199,7 кв.м., житловою площею 118,7 кв.м., ворота 1, огорожа 2, реєстраційний номер майна 2923024.
6. У подальшому це майно оцінене у встановленому законом порядку та передане на реалізацію в ДП "СЕТАМ".
7. На підставі скарги ОСОБА_1 . Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Маковецького З.В. щодо виконання зведеного виконавчого провадження № 56675407.
8. За результатами цієї перевірки складено довідку від 27.04.2020, у якій зазначено, що приватним виконавцем неправомірно звернуто стягнення на майно боржника - 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2, право користування яким мають неповнолітні особи (діти) без дозволу органу опіки і піклування щодо реалізації такого майна.
9. Зі змісту цієї довідки слідує, що позивачем було передано на реалізацію майно боржника (частки будинку) за наявності відомостей про зареєстрованих дітей без звернення до органів опіки і піклування, чим порушено вимоги статті 18 Закону №1404-VIII, пункту 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, абзацу 7 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна).
10. Рішенням Дисциплінарної комісії від 12.06.2020 у формі протоколу № 33 задоволено подання МЮ України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання (неналежне виконання) приватним виконавцем своїх обов`язків на підставі частини першої статті 41 Закону № 1403-VIII та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
11. МЮ України відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої та третьої статті 41 Закону № 1403-VIII наказом від 25.06.2020 № 2197/5 уведено в дію зазначене вище рішення Дисциплінарної комісії від 12.06.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 позов задоволено повністю, визнане протиправним та скасоване рішення Дисциплінарної комісії від 12.06.2020, оформлене протоколом № 33, а також визнаний протиправним та скасований наказ МЮ України від 25.06.2020 № 2197/5.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі аналізу положень статті 36, частини другої статті 40 Закону № 1403-VIII та частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII дійшов висновку, що Дисциплінарною комісією розглядалися та оцінювалися винятково процесуальні виконавчі дії приватного виконавця щодо примусового виконання рішень суду стосовно передачі на примусову реалізацію майна боржника, у якому зареєстровані діти, а отже оскаржувані дії приватного виконавця не мають ознак дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції наголосив, що лише суди наділені повноваженнями приймати рішення про законність та правомірність рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в ході виконання судового рішення.
13.1. На думку суду першої інстанції, в оскаржуваному рішенні МЮ України відсутні мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів приватного виконавця, дисциплінарного уповноваженого та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду подання. Судом першої інстанції враховано, що арештоване майно у зведеному виконавчому провадженні № 56675407 не було реалізоване на електронних торгах, що, на думку суду свідчить про відсутність факту негативних наслідків для прав стягувача.
13.2. Поряд із цим суд першої інстанції погодився із доводами приватного виконавця про те, що існує законодавча невизначеність стосовно порядку передачі на реалізацію частки майна боржника, а нечіткість (прогалина) закону не може бути підставою для дисциплінарної відповідності приватного виконавця.
14. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 апеляційну скаргу МЮ України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 380/6558/20 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
14.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновку суду першої інстанції про те, що МЮ України та Дисциплінарна комісія позбавлені права на оцінку діяльності приватного виконавця, оскільки нормами Закону № 1403-VIII встановлено, що МЮ України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання МЮ України та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, а отже суб`єкт владних повноважень наділений компетенцією перевіряти дотримання приватним виконавцем вимог Закону №1404-VIII та в разі необхідності застосовувати відповідні заходи впливу.
14.2. Суд апеляційної інстанції указав, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців ґрунтується на дискреційних повноваженнях, а суд не може втручатися у внутрішню компетенцію відповідної комісії.
14.3. Поряд із цим колегія суддів апеляційної інстанції уважала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності законодавчої невизначеності стосовно порядку передачі на реалізацію майна боржника без дозволу органу опіки та піклування, а також відповідне право виконавця не звертатися до уповноваженого органу за вказаним дозволом.
14.4. Суд апеляційної інстанції уважав, що рішення Дисциплінарної комісії оформлено у відповідності вимог частини п`ятої статті 40 Закону № 1403-VIII, а протилежні висновки суду першої інстанції у цій частині помилковими.
14.5. Поряд із цим суд апеляційної інстанції погодився із висновком Дисциплінарної комісії відповідно до якого при виконанні зведеного виконавчого провадження №56675407, позивачем порушено вимоги статті 18 Закону № 1404-VIII, пункту 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, абзацу 7 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, та зазначив, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення не надано належної правової оцінки факту не дотримання приватним виконавцем вказаних норм чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
15. 13 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного виконавця Маковецького З.В., у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 залишити без змін.
16. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 34 Закону № 1403-VIII, якою встановлено порядок здійснення контролю Мін`юстом за діяльністю приватних виконавців, та статті 74 Закону № 1404-VIII, яка визначає порядок оскарження дій та рішень приватних виконавців.
16.1. У касаційній скарзі скаржник зауважує, що спірні правовідносини, які стали предметом судового спору у даній справі, стосуються повноважень МЮ України щодо перевірки діяльності приватних виконавців.
16.2. На думку скаржника приписами статті 34 Закону № 1403-VIII МЮ України наділено повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, однак лише тих, які не стосуються процесу виконання судового рішення. Цей контроль, на його переконання, не може підміняти установлений законом порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця щодо виконання судового рішення.
16.3. Скаржник наголошує, що дії приватного виконавця Маковецького З.В. під час здійснення виконавчого провадження № 56675407 мають бути оцінені виключно судом у порядок і спосіб, що передбачені процесуальним законодавством та на підставі скарг сторін виконавчого провадження. Водночас Дисциплінарна комісія, на його думку, не вправі давати оцінку процесуальним діям приватного виконавця щодо виконання судових рішень, зокрема, щодо процесуальних дій в ході виконавчого провадження по передачі на реалізацію майна.
16.4. Скаржник уважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки існує законодавча невизначеність щодо порядку передачі на реалізацію частки майна боржника. Нечіткість, прогалинність закону, на переконання скаржника, не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності приватного виконавця. Наполягає, що на користь правомірності його дій свідчить судова практика, зокрема, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2017 та вказує, що при зверненні стягнення на частку боржника в об`єкті житлової нерухомості, право користування яким мають неповнолітні особи, виконавцю не потрібен дозвіл органів опіки і піклування на реалізацію такого об`єкту нерухомості, оскільки діти, що мають право користування таким об`єктом, не втрачають право на користування іншою частиною об`єкту, яка на реалізацію не передається.
16.5. Поряд із цим, скаржник зазначає, що Дисциплінарною комісією не дотримано встановленого порядку прийняття рішень, оскільки останньою не враховано обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.05.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
19. 10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов від МЮ України відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
19.1. Відповідач уважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та безпідставними. МЮ України наполягає, що приватний виконавець Маковецький З.В. при вчиненні виконавчих дій щодо передачі на реалізацію належної боржнику 1/2 частини вищевказаного житлового будинку без перевірки інформації щодо зареєстрованих у зазначеному будинку осіб порушив вимоги статті 18 Закону №1404-VIII, пункту 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, абзацу 7 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна. Суть цього порушення полягає у тому, що у цьому будинку була зареєстрована неповнолітня дитина, у зв`язку з чим існувала необхідність отримання попереднього дозволу органів опіки і піклування, чого приватним виконавцем не було зроблено.
Нормативне регулювання
20. За змістом статті 1 та частини першої статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII).
21. Державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснюється МЮ України, до повноважень якого стаття 17 Закону №1403-VIII, зокрема, відносить: здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців та визначення порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупинення та припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.
22. За приписами частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється МЮ України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому МЮ України.
23. Частиною третьою цієї статті врегульовано, що позапланові перевірки проводяться, зокрема, на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
24. Наказом МЮ України від 22.10.2018 № 3284/5 затверджений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі - Порядок № 3284/5), який визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МЮ України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
25. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №3284/5 перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
26. Згідно з пунктом 19 розділу III Порядку № 3284/5 позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі заяви приватного виконавця про проведення перевірки, письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
27. Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
28. Про результати позапланової невиїзної перевірки складається довідка (пункт 29 розділу III Порядку № 3284/5).
29. Згідно частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідаль ності.
30. Відповідно до частини першої і пункту 4 частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, визначено невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.
31. Відповідно до положень статті 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків (частина перша); рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.
32. Згідно з частиною четвертою статті 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, може прийняти, зокрема, рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
33. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року (частина п`ята статті 40 Закону № 1403-VIII).
34. Частиною першою статті 41 Закону № 1403-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
35. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України (частина друга статті 41 Закону № 1403-VIII).
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи