ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 918/753/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Геращенко О. М. (адвоката),
відповідача - Паски В. В. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Миханюк М. В. - головуючий, Коломис В. В., Саврій В. А.), рішення Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 (суддя Торчинюк В. Г.) і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 (суддя Торчинюк В. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд"
до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (далі - ТОВ "Лебединий-Буд") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області (далі - Регіональне відділення ФДМ), в якому просило суд визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Регіонального відділення ФДМ від 09.04.2021 № 239 "Про відмову у погодженні на здійснення невід`ємних поліпшень" (далі - спірний наказ), а також зобов`язати Регіональне відділення ФДМ внести до бази даних інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст внесених ТОВ "Лебединий-Буд" невід`ємних поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем як орендарем та відповідачем як орендодавцем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Позивач, враховуючи, що стан орендованого державного майна потребував поліпшень, звернувся у лютому 2020 року до орендодавця для отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Листом від 23.04.2020 № 11-02-1258 Регіональне відділення ФДМ надало згоду на проведення невід`ємних поліпшень. У липні 2021 року ТОВ "Лебединий-Буд" дізналося про спірний наказ Регіонального відділення ФДМ про відмову у погодженні на здійснення невід`ємних поліпшень. Як стверджує позивач, на момент отримання спірного наказу, ТОВ "Лебединий-Буд" вже здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна. Крім того, як зауважував позивач, після надання згоди на здійснення поліпшень, прийняття рішення щодо відмови у погодженні на їх здійснення виходить за межі повноважень відповідача, тому спірний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права орендаря. Позивач зауважував, що відповідач порушив пункт 10 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України 25.05.2018 № 686, оскільки не вніс до інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст внесених ТОВ "Лебединий-Буд" невід`ємних поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області позов ТОВ "Лебединий-Буд" задоволено. Визнано протиправним (незаконним) та скасовано спірний наказ Регіонального відділення ФДМ від 09.04.2021 № 239 "Про відмову у погодженні на здійснення невід`ємних поліпшень". Зобов`язано Регіональне відділення ФДМ внести до бази даних інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст внесених ТОВ "Лебединий-Буд" невід`ємних поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування. Вирішено стягнути з Регіонального відділення ФДМ на користь ТОВ "Лебединий-Буд" 4540,00 грн судового збору.
2.2. Обґрунтовуючи рішення, суд послався на положення статей 2, 21 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Закону України "Про Фонд державного майна", Положення "Про Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях", затвердженого Наказом ФДМУ від 22.04.2019 № 402, рішення Європейського суду з прав людини, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 19 Конституції України, абзацу 3 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019, частини 6 статті 283, статті 284 Господарського кодексу України. Суд зазначив, що оскільки орендодавець надав згоду позивачеві на проведення невід`ємних поліпшень орендованого ним майна, і матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив невід`ємні поліпшення, тому орендодавець не мав права приймати рішення про відмову у наданні такої згоди у формі спірного наказу. Крім того, суд зазначив, що позивачем дотримано вимоги законодавства та умови договору оренди щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Відтак Регіональне відділення ФДМ було зобов`язане внести до бази даних інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст поліпшень, витрати на поліпшення та джерело їх фінансування, оскільки згода на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна була надана відповідачем 23.04.2020 № 11-02-1258 у формі листа, а спірний наказ відповідача та невнесення відповідачем до ІПС "Етап-Оренда" інформації порушує права за охоронювані законом інтереси орендаря.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 у справі № 918/753/21 заяву ТОВ "Лебединий-Буд" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Вирішено стягнути з Регіонального відділення ФДМ на користь ТОВ "Лебединий-Буд" 8000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Лебединий-Буд" про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
2.4. Суд першої інстанції, мотивуючи додаткове рішення, послався на положення статей 123, 126, 244 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 рішення Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 у справі № 918/753/21 залишено без змін.
2.6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, визнав доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Регіональне відділення ФДМ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, рішення Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовної заяви ТОВ "Лебединий-Буд" відмовити в повному обсязі. Скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 у справі № 918/753/21 в частині задоволення вимог; прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ "Лебединий-Буд" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити, судові витрати у справі покласти на ТОВ "Лебединий-Буд".
3.2. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ, який втратив чинність та не поширював свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами, та порушили норми процесуального права, зокрема положення статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Регіональне відділення ФДМ вважає, що суди застосували зазначені норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18 (пункти 7.8 та 7.9 постанови), від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16 (щодо способу захисту), від 26.05.2021 у справі № 918/977/20 (щодо застосування статті 58 Конституції України), від 16.02.2021 у справі № 927/645/19 (пункти 7.37 - 7.48, 7.57 постанови), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандарту доказування); від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18 (пункти 14 та 23 постанови), від 10.02.2021 у справі № 817/777/16 (щодо помилки технічного характеру).
Регіональне відділення ФДМ зазначає, що додаткове рішення від 13.10.2021 та постанова від 07.12.2021 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухвалені без врахування правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у випадках, коли погодження на здійснення невід`ємних поліпшень було надано помилково, а в подальшому Регіональним відділенням ФДМ прийнято рішення про відкликання такого дозволу з метою виправлення допущеної помилки з огляду на те, що орендар не мав права отримувати дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень, оскільки договір оренди було укладено на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 2269-ХІІ) без проведення аукціону, а на момент погодження здійснення невід`ємних поліпшень набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким передбачено, що підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу.
Регіональне відділення ФДМ зауважує про ненадання судами правової оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема, листу Фонду державного майна України від 03.11.2020 № 10-46-22250 та протоколу комісії для розгляду питань про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна від 18.03.2020.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.12.2018 між Регіональним відділенням ФДМ (орендодавець) та ТОВ "Лебединий-Буд" (орендар), було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1661 (далі - договір оренди), предметом якого є нерухоме майно: вбудовані приміщення, № 14, 15, 16, площею 33,7 м2 та коридор № 1, площею 14,58 м2, реєстраційний помер 21085555.328.АААБДЛ831, розміщене за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Романа, 9 (далі - нерухоме майно), та перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області (далі - Балансоутримувач).
4.2. Факт приймання-передачі нерухомого майна в оренду підтверджується актом приймання-передавання майна від 18.12.2018.
4.3. 10.09.2019 між орендодавцем та орендарем було укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до пунктів 2.2 та 10.7 договору, зокрема зазначено, що майно залишається у власності держави, а також, що поліпшення не компенсуються, крім випадків приватизації майна.
4.4. 26.12.2019 між орендодавцем та орендарем було укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до пункту 1.1 договору оренди, зокрема передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудовані приміщення, № 14, 15, 16, площею 33,7 м2 та коридор № 1, площею 14.58 м2, реєстровий номер 21085555.328.АААБДЛ83 І, розміщене за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Романа, 9, що перебуває на балансі Балансоутримувача, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2018 і становить 342790,00 грн без ПДВ.
4.5. 10.03.2020 між орендодавцем та орендарем було укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до пункту 1.1 договору оренди щодо Балансоутримувача, котрим зазначено Південне міжрайонне управління водного господарства .
4.6. Згідно з пунктом 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
4.7. Відповідно до пункту 10.1 договору оренди договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 18 грудня 2018 року до 18 листопада 2021 року включно.
4.8. Пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
4.9. Пунктом 4.4 договору оренди визначено, що для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 686 від 25.05.2018, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №711/32163 (далі - Порядок № 686).
4.10. Пунктом 5.7 договору оренди встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.
4.11. Пунктом 7.2 договору оренди на орендодавця покладений обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього Договору.
4.12. Суди зазначили, що ТОВ "Лебединий-Буд" на дату подання заяви про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень керувалося пунктом 4.4 договору оренди та Порядком № 686.
4.13. Листом від 21.12.2019 № 21-12/2019 щодо доцільності здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна Державне агентство водних ресурсів України зазначило, що вважає за доцільне підтримати пропозицію орендаря щодо здійснення невід`ємних поліпшень (проведення капітального ремонту) орендованого державного майна.
4.14. Крім того, на підставі пункту 3 Порядку № 686 ТОВ "Лебединий-Буд" звернулося до Регіонального відділення ФДМ з проханням надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нерухомого майна.
4.15. Суди зазначили, що Регіональним відділенням ФДМ на засіданні комісії по розгляду питань про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна було розглянуто заяву ТОВ "Лебединий-Буд" та пакет відповідних документів.
4.16. Судами встановлено, що Регіональне відділення ФДМ надало згоду на проведення невід`ємних поліпшень (капітального ремонту - заміна існуючих віконних та дверних блоків, ремонт опорядження) орендованого нерухомого майна, про що повідомило позивача листом від 23.04.2020 № 11-02-1258.
4.17. 09.07.2021 ТОВ "Лебединий-Буд" повідомило Регіональне відділення ФДМ про завершення виконання робіт зі здійснення невід`ємних поліпшень, а також надіслало копії підписаних актів приймання виконаних робіт.
4.18. 27.07.2021 адвокатом Адвокатського бюро "Терещенко і партнери" Король В. В. було подано до відповідача адвокатський запит стосовно надання належним чином засвідчених копій документів, а саме спірного наказу та листа від 29.04.2021 № 11-02-1406 з доказами направлення його ТОВ "Лебединий-Буд".
4.19. Судами з`ясовано, що листом про прийняте рішення щодо відмови у погодженні клопотання про здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна від 29.04.2021 року № 11-02-1406 відповідач повідомив позивача, що спірним наказом вирішено відмовити у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.
4.20. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду про визнання протиправним та скасування спірного наказу та зобов`язання відповідача вчинити дії.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним (незаконним) спірного наказу Регіонального відділення ФДМ про відмову у погодженні на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна та зобов`язання Регіонального відділення ФДМ внести до бази даних інформацію про зміст здійснених позивачем поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування.
5.3. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20.
5.4. Позовні вимоги у справі № 918/753/21, яка розглядається, мотивовані незаконністю спірного наказу та порушенням майнових прав позивача. Зокрема, позивач зазначав, що він отримав згоду орендодавця на здійснення поліпшень орендованого майна та здійснив ремонт орендованого майна. Проте у подальшому спірним наказом було фактично відкликано попереднє рішення відповідача про надання згоди на здійснення поліпшень орендованого майна та надано відмову щодо їх проведення, а також відмовлено у внесенні до бази даних інформації про зміст вже здійснених позивачем поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування.
Оскільки спірний наказ створює для позивача негативні наслідки у вигляді невнесення до бази даних інформації про зміст вже здійснених позивачем поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування, на що позивач розраховував, то обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам пунктів 5, 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
5.5. За змістом частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, підставою для визнання незаконним оспорюваного акта є його невідповідність актам цивільного законодавства та порушення ним цивільних прав або інтересів позивача.
5.6. За змістом частин 1, 3 статті 778 Цивільного кодексу України (тут і далі у редакції станом на момент отримання згоди Регіонального відділення ФДМ про здійснення поліпшень) наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону 2269-XII від 04.11.2018, станом на момент укладення договору оренди) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
За змістом частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону № 157-ІХ від 03.10.2019) орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.
Відповідно до положень частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ) рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону № 157-ІХ від 03.10.2019) підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною 5 цієї статті .
5.7. Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства, поліпшення орендованого майна могли бути здійснені лише за згодою орендодавця. Відповідно, орендодавець у межах своїх повноважень може прийняти рішення про надання згоди на проведення таких поліпшень або відмовити у наданні такої згоди з підстав, передбачених законодавством.
5.8. У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Верховний Суд зазначає, що ненормативні правові акти як органів місцевого самоврядування, так і органів державної виконавчої влади, є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені відповідним органом після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 (№ 21-64а13) та 25.05.2016 (№ 21-5459а15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а.
5.9. Відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).
Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (частина 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України").
Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України (частини 1, 3 статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України").
Регіональне відділення ФДМ є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. (пункт 1 Положення "Про Регіональне відділення Фонду державного майна України
по Рівненській та Житомирській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.04.2019 № 402).
Отже, Регіональне відділення ФДМ відповідно до положень законодавства зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, Регіональне відділення ФДМ не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до них виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
5.10. Як установили суди, відповідно до пункту 4.4 договору оренди та керуючись положеннями Порядку № 686, ТОВ "Лебединий-Буд" звернулося до Регіонального відділення ФДМ з проханням надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нерухомого майна. Крім того, позивач звернувся до балансоутримувача - Державного агентства водних ресурсів України, яке листом від 21.12.2019 № 21-12/2019 зазначило, що вважає за доцільне підтримати пропозицію орендаря щодо здійснення невід`ємних поліпшень (проведення капітального ремонту) орендованого державного майна. Розглянувши заяву ТОВ "Лебединий-Буд" та пакет відповідних документів, Регіональне відділення ФДМ, надало згоду на здійснення невід`ємних поліпшень 23.04.2020 (лист № 11-02-1258). ТОВ "Лебединий-Буд" здійснило поліпшення орендованого майна та повідомило Регіональне відділення ФДМ про завершення виконання робіт, надіслало копії підписаних актів приймання виконаних робіт. Проте спірним наказом (через рік після надання згоди на проведення поліпшень) Регіональне відділення ФДМ прийняло рішення щодо відмови у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, посилаючись на частину 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункт 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
5.11. Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що орендар вже здійснив поліпшення орендованого майна на підставі наданої орендодавцем згоди, дійшов висновку про те, що відповідач діяв усупереч наданих йому повноважень, така відмова відбулася без належного обґрунтування та з порушенням принципу "належного урядування", оскільки спірний наказ є таким, що порушує майнові права та охоронювані інтереси позивача.
5.12. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
5.13. З урахуванням обставин, установлених судами у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо незаконності спірного наказу Регіонального відділення ФДМ, оскільки на підставі рішення Регіонального відділення ФДМ про надання згоди на здійснення поліпшень орендованого майна виникли права та обов`язки у сторін, ремонтні роботи було проведено, тому рішення у формі спірного наказу, яким фактично було відкликано рішення про надання згоди, було непослідовним та таким, що зумовило порушення прав позивача, на які він посилається.
5.14. Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 686 після здійснення дозволених орендарю невід`ємних поліпшень орендар надає орендодавцю інформацію про завершення виконання робіт з поданням копій підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт. Орендодавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів після отримання інформації про здійснені поліпшення внести до бази даних інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст поліпшень, витрати на поліпшення та джерело їх фінансування.
Оскільки суди у цій справі установили, що 09.07.2021 ТОВ "Лебединий-Буд" повідомило Регіональне відділення ФДМ про завершення виконання робіт зі здійснення невід`ємних поліпшень, а також надіслало копії підписаних актів приймання виконаних робіт, то з урахуванням положень пунктів 9-10 Порядку № 686 дійшли правильного висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання Регіонального відділення ФДМ внести до бази даних інформаційно-пошукової підсистеми Фонду державного майна України "Етап - Оренда" інформацію про зміст внесених ТОВ "Лебединий-Буд" невід`ємних поліпшень, витрат на поліпшення та джерело їх фінансування.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18 (пункти 7.8 та 7.9 постанови), від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16 (щодо способу захисту), від 26.05.2021 у справі № 918/977/20 (щодо застосування статті 58 Конституції України), від 16.02.2021 у справі № 927/645/19 (пункти 7.37 - 7.48, 7.57 постанови), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандарту доказування); від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18 (пункти 14 та 23 постанови); від 10.02.2021 у справі № 817/777/16 (щодо помилки технічного характеру). Крім того, Регіональне відділення зазначає, що судами було винесене додаткове рішення від 13.10.2021 та постанова від 07.12.2021 в частині витрат на професійну правничу допомогу без врахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: постанов Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.17. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.18. У постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18 (про зобов`язання укласти договір та стягнення коштів) викладено висновок, який, як зазначає Регіональне відділення ФДМ, суди не врахували під час ухвалення судових рішень, а саме:
"7.8 Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16.
7.9 Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи свій висновок, судам слід виходити зі змісту відповідності суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення, має містити конкретний перелік дій, які можуть бути використані у примусовому порядку та поновити порушене право позивача.
Спосіб захисту, який нерозривно пов`язаний із предметом позову, визначає і коло обставин, які мають значення для вирішення спору та є достатніми доказами у розумінні статті 79 ГПК України, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування."