Постанова
Іменем України
04 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 489/3917/20
провадження № 61-435св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкордпласт 2000",
особа, яка звернулася з касаційною скаргою- Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на окрему ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкордпласт 2000" (далі - ТОВ "Конкордпласт 2000"), про визнання недійсними договорів позики та застави, скасування запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 червня 2019 року (справа № 489/2893/18), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 238 069,63 грн, видано виконавчий документ та подано до примусового виконання.
25 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 950 000 грн, який забезпечено шляхом передачі в заставу частки ОСОБА_2 розміром 50% статутного капіталу ТОВ "Конкордпласт 2000".
На думку позивача, метою укладення цих договорів є ухилення від виконання наявного у ОСОБА_2 зобов`язання перед ним із фактичним оформленням фіктивної позики, яке підтверджено внесенням 25 березня 2020 року обтяжень щодо належної відповідачу частки розміром 50% у статутному капіталі ТОВ "Конкордпласт 2000" на підставі договору застави відповідно до запису № 27618600, внесеного приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Вважаючи зазначені правочини фіктивними, що вчинені ОСОБА_2 з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, позивач зазначав про порушення свого права, як кредитора, на своєчасне і належне виконання зобов`язань та просив суд визнати недійсними договір позики, укладений 25 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 950 000,00 грн, та договір застави, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25 березня 2020 року, предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ "Конкордпласт 2000" у розмірі 50 %, а також скасувати запис № 27618600, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 25 березня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними:
- договір позики, укладений 25 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 950 000 грн;
- договір застави, укладений 25 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, предметом якого є 50 % частки у статутному капіталі ТОВ "Конкордпласт 2000";
- скасовано запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25 березня 2020 року, зареєстрований приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л. за № 27618600. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивного договору позики, метою якого є створення штучної заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3, та перешкод у виконанні судового рішення, ухваленого на користь попереднього кредитора, в тому числі із встановленням обтяжень за договором застави рухомого майна, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови та окремої ухвали суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які містяться у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Надаючи правову кваліфікацію оспорюваним правочинам, суд першої інстанції враховував, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Прийнявши нові зобов`язання за оспорюваним правочином у період існування невиконаних (прострочених) зобов`язань із погашення заборгованості перед позивачем, ОСОБА_2 діяв з неправомірною та недобросовісною метою ухилення від виконання прострочених зобов`язань перед позивачем ОСОБА_1, як первісним кредитором.
Водночас під час перегляду справи у апеляційному порядку колегією суддів встановлено порушення працівниками відділення № 251/14 Миколаївської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укзгазбанк") вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" через ухилення від здійснення ними обов`язкового фінансового моніторингу щодо походження коштів, внесених у національній валюті готівкою через касу банка.
У зв`язку з наведеним 08 грудня 2021 року Миколаївським апеляційним судом на підставі статті 262 ЦПК України постановлено окрему ухвалу, якою доведено до відома та для відповідного реагування Національний банк України (далі - НБУ) та ПАТ АБ "Укргазбанк" про факти порушення працівниками відділення № 251/14 Миколаївської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк" вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в частині ухилення від здійснення обов`язкового фінансового моніторингу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ПАТ АБ "Укргазбанк", як особа, яка не брала участь у справі, подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявник, зокрема, вказує на те, що постановляючи оскаржувану окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції не врахував положення частини першої статті 1066, частини другої статті 1068 ЦК України, пункту 1.15 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, та статті 15 Закону України "Про фінансовий моніторинг", а також порушив положення статей 260, 262 та 263 ЦПК України.
Провадження у суді касаційної інстанції
24 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано з Ленінського районного суду міста Миколаєва справу № 489/3917/20.
Підставою для відкриття касаційного провадження є положення частини другої статті 389 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, зокрема, зазначив про те, що грошові кошти у сумі 950 000 грн були внесені саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, а тому працівники відділення № 251/14 ПАТ АБ "Укргазбанк" належним чином не провели ідентифікацію платника.
Працівниками відділення № 251/14 ПАТ АБ "Укргазбанк" належним чином не перевірено джерело надходження коштів, як того вимагає стаття 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Так, працівники банку, обмежившись наявністю договору позики, як джерела походження коштів, більш ніж формально підійшли до переказу коштів та не перевірили походження власне готівки, яка в декілька разів перевищила встановлений мінімум у 150 000 грн.
Договір позики не може бути підтвердженням того, що ОСОБА_3 був платником під час проведення банківської операції 25 березня 2020 року в сумі 950 000 грн, який є цивільно-правовим договором та встановлює права та обов`язки сторін, але не встановлює факту перерахування грошових коштів.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену окрему ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 червня 2019 року (справа № 489/2893/18), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 238 069,63 грн безпідставно отриманих коштів та судові витрати (т. 1, а.с. 14-32).
Виконавчий документ за вказаним рішенням суду видано 22 квітня 2020 року та 25 травня 2020 року за заявою стягувача ОСОБА_1 подано відповідному органу для примусового виконання (т. 1, а.с. 229).
За виконавчим листом № 489/2893/18 від 22 квітня 2020 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д. О. 25 травня 2020 року відкрито виконавче провадження, розпочато виконавчі дії, у тому числі звернуто стягнення на майно боржника у вигляді 50% частки у статутному фонді ТОВ "Конкордпласт 2000" та призначено суб`єкта оцінки майна.
22 липня 2020 року на ім`я приватного виконавця надійшов лист від ОСОБА_3, в якому він повідомив виконавця про те, що в процесі примусового виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 червня 2019 року (справа № 489/2893/18) не може бути реалізована частка боржника у статутному капіталі у зв`язку з її заставою, як забезпечення зобов`язань за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та відмовою останнього у наданні згоди на реалізацію вказаної частки.
З додатків, долучених на обґрунтування заяви ОСОБА_3, вбачається, що між ним та ОСОБА_2 25 березня 2020 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 безвідсоткову позику на суму 950 000 грн, яку позичальник зобов`язався повернути через один місяць з моменту реальної передачі всієї грошової суми, тобто 26 квітня 2020 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики позичальник ОСОБА_2 того ж дня передав у заставу частку розміром 50% у статутному капіталі ТОВ "Конкордпласт 2000", уклавши із ОСОБА_3 договір застави, про що приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л. вчинено відповідний запис про заборону відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 27618600.
За умовами договору позики цей договір може бути забезпечений майном боржника лише після внесення новим кредитором визначеної сторонами суми на рахунок боржника.
Визначаючи, що умови з перерахуванням грошей ОСОБА_3, як кредитором, виконані, внаслідок чого договір позики не може бути визнаний фіктивним, ОСОБА_3 додав до апеляційної скарги копію квитанції № TR.14788998.18728.12062 від 25 березня 2020 року, зі змісту якої вбачається, що гроші, внесені " ОСОБА_2 через ОСОБА_3" на свій рахунок (т. 1, а.с.190).
Також встановлено, що виконавче провадження № 62172433 (справа № 489/2893/18) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 238 069,63 грн безпідставно отриманих коштів закінчено 20 липня 2020 року з ухваленням відповідної постанови у зв`язку з повним фактичним виконанням. Примусове виконання судового рішення здійснено за рахунок проведення електронних торгів з продажу корпоративного права боржника у вигляді 50% частки у статутному капіталі ТОВ "Конкордпласт 2000" з визначенням переможця торгів, який є відмінним від учасників справи (т. 1, а.с.132-134, 232).
10 березня 2021 року за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 8 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року (справа № 489/3399/20), про стягнення на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 трьох відсотків річних у розмірі 400 395,59 грн та збитків від інфляції у зв`язку з порушенням строку виконання боржником грошового зобов`язання на суму 2 238 069,63 грн (невиконання рішення у справі № 489/2893/18).
При наданні оцінки квитанції № TR.14788998.18728.12062 від 25 березня 2020 року про внесення 950 000 грн на розрахунковий рахунок боржника апеляційним судом було встановлено такі обставини.
Платником у вказаній квитанції зазначено ОСОБА_2, який вносить належні йому кошти на свій розрахунковий рахунок через свого представника ОСОБА_3 .
Для з`ясування порядку оформлення та видачі квитанції представнику платника, а також перевірки походження коштів, внесених готівкою до каси банка на суму 950 000 грн, колегією суддів Миколаївського апеляційного суду постановлена ухвала від 01 грудня 2021 року, яка надіслана до Миколаївської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк".
07 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь представника ПАТ АБ "Укргазбанк", з якої вбачається, що працівниками банківської установи при здійснені ідентифікації, верифікації платника та його представника не з`ясовано походження коштів, внесених ініціатором переказу великою сумою готівки до каси банка, оскільки працівники банку вважали достатнім наданий договір позики на цю ж суму, який укладено того ж дня між платником та його представником (т. 2, а.с. 61).
Як встановив апеляційний суд, походження грошей у розмірі 950 000 грн, внесених готівкою до каси банка, та їх належність, нібито перевірені банком на підставі цивільно-правового договору (вірогідно, договору позики), який укладено між платником та його представником. Внаслідок цього працівники банківської установи, обмежившись наявністю договору позики, як джерела походження грошових коштів ОСОБА_2, більш ніж формально підійшли до переказу великої суми готівки, та не перевірили належним чином походження коштів, сума яких у декілька разів перевищила встановлений мінімум у 150 000 грн відповідно до положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Натомість працівники банку, зробивши копії паспорту представника платника, не виготовили будь-яких копій документів щодо походження коштів, та на свій розсуд у відповіді на запит апеляційного суду без будь-якого обґрунтування визначили власника готівки.
Таким чином, внесені 25 березня 2020 року платником ОСОБА_2 готівкові кошти на свій рахунок через представника ОСОБА_3 на суму 950 000 грн, залишилися поза межами обов`язкового фінансового моніторингу, проведення якого відповідно до статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" покладено на працівників банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Не встановлено походження таких коштів і в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій через невиконання працівниками банку своїх обов`язків.
До таких висновків колегія суддів апеляційного суду дійшла відповідно до інформації, яка міститься у заяві про переказ готівки, ідентифікації та верифікації клієнтів згідно з Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ 25 вересня 2018 року за № 103, Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови правління НБУ від 01 квітня 2019 року № 56).
Відповідають вказані обставини, встановлені апеляційним судом, і змісту пунктів 12-14, 18-19 статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", згідно з якими встановлено, що "платником" виступає ініціатор, який звернувся до банку для здійснення переказу, а у разі якщо його, як платника, представляє інша особа, яка "діє від імені платника" або "в інтересах іншої особи", то працівники банківської установи встановлюють особу як платника, так і його представника.
За обставинами справи особа відповідача ОСОБА_3 ідентифікована за паспортом, як представника платника ОСОБА_2, який діє від імені платника. В іншому випадку, ОСОБА_3 виступав би як самостійна особа, яка за пунктом 3.2 договору позики повинна була виступати ініціатором переказу належних йому грошей.
Також апеляційним судом встановлено, що банківська установа ухилилася від проведення покладеного на неї обов`язку щодо фінансового моніторингу та виконала лише прийняття коштів від платника ОСОБА_2 через його представника, як особи, яка діяла від його імені, та від його ж імені внесла грошові кошти на відкритий боржником того ж дня банківський рахунок.
Інформація, що міститься у відповіді ПАТ АБ "Укргазбанк", яка надана на запит суду апеляційної інстанції щодо можливого походження грошей, не відповідає документам, виданим самим банком, і свідчить про ухилення банківської установи від сумлінного виконання покладених на неї вказаним вище Законом обов`язку із здійснення фінансового моніторингу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є положення частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 10 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Перевірка джерел походження коштів під час здійснення фінансових операцій є одним із елементів нагляду НБУ за банками.
Станом на 25 березня 2020 року (день внесення платником ОСОБА_2 готівкових коштів у розмірі 950 000 грн на свій рахунок через представника ОСОБА_3 ) діяли положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII), постанова Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (далі - Постанова № 417), Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення № 417) та постанова Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу".
Стаття 1066 ЦК України встановлює, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За правилами частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду (стаття 1074 ЦК України).
За статтею 5 Закону № 1702-VII банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, який є сукупністю заходів, які здійснюються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (стаття 1 цього Закону).
За статтею 9 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта). Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється, зокрема, у разі проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов`язані між собою.
У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію та/або офіційні документи, необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно із частиною дев`ятою статті 9 Закону № 1702-VII суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:
для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії;
З метою ідентифікації фізичної особи (резидента, нерезидента), фізичної особи-підприємця - ініціатора (платника) переказу (в тому числі міжнародного), що здійснюється без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 грн, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону, суб`єкти первинного фінансового моніторингу, до яких звернувся ініціатор (платник) для здійснення переказу, встановлюють прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; місце проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження.
Суб`єкти первинного фінансового моніторингу повинні забезпечити, щоб всі перекази на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 грн, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, супроводжувалися:
1) інформацією про ініціатора переказу (платника):
а) фізичну особу (фізичну особу-підприємця) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; номер його рахунка, з якого списуються кошти чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції; місце його проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження;
2) інформацією про одержувача (отримувача):
а) фізичну особу - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції;
У разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати також особу, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, а також встановити вигодоодержувача.
У разі якщо особа діє як представник клієнта, суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію та верифікацію такої особи.
Згідно із статтею 10 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону; відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, та встановлення вигодоодержувача є неможливим; відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:
від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;
від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу в порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, зобов`язаний уточнювати інформацію про клієнта у випадках, визначених законодавством.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).
Частиною першою статті 15 Закону № 1702-VII визначено, що фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 грн (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 грн) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 грн (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 грн), та має одну або більше таких ознак:
1) переказ коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження коштів з анонімного (номерного) рахунка з-за кордону; зарахування або переказ коштів у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі, зареєстрованій у зазначеній державі;
2) купівля-продаж за готівку чеків, дорожніх чеків, у тому числі інших платіжних інструментів або платіжних засобів чи засобів платежу;
3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (на території), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що провадять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у зазначеній державі (території). Перелік таких держав (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, і підлягає оприлюдненню;
4) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів);
5) здійснення розрахунку за фінансову операцію у готівковій формі;
Відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) банкам забороняється вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами - юридичними чи фізичними особами: у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені; в інших випадках, встановлених законом.
Банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта); клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
Банк зобов`язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.
Пунктом 17 Положення № 417 передбачено, що Банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму:
1) Правила фінансового моніторингу банку;
2) Програму ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку;
3) Програму(и) здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів [розрахункових, касових операцій, вкладних (депозитних) операцій, валютних операцій, операцій з цінними паперами, кредитних операцій тощо].
4) Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу;
5) Програму навчання та підвищення кваліфікації працівників банку.