Постанова
Іменем України
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 334/3999/20
провадження № 61-18847св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка звернулась в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року в складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В.,
Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ВДВС у м. Запоріжжі), державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року у справі № 334/7598/18 стягнуто з неї на користь ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором № 1411168157 від 30 травня 2016 року в розмірі 137 717,75 грн.
04 квітня 2019 року ВДВС у м. Запоріжжі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58694393 з виконання виконавчого листа № 334/7598/18 від 21 лютого 2019 року про стягнення з неї 139 783,52 грн, на все належне їй майно був накладений арешт, зокрема і на належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 26,85 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), та здійснено її примусовий продаж на електронних торгах, проведених ДП "СЕТАМ".
23 березня 2020 року вона отримала акт про проведені електронні торги, згідно з яким вказана квартира була придбана ОСОБА_3 за
162 570,15 грн.
Вважала, що реалізація належного їй майна проводилась із порушенням норм діючого законодавства та порядку проведення електронних торгів, на підставі чого електронні торги мають бути визнані недійсними.
Державним виконавцем в рамках здійснення виконавчого провадження ВП №58694393 не в повному обсязі були здійснені заходи щодо встановлення належного їй майна, в тому числі готівкових коштів, доходів, рухомого майна. Бездіяльність посадових осіб виконавчої служби призвела до незаконного продажу житлового приміщення і за занадто заниженою ціною вартості майна від ринкової. Вона не отримувала жодних викликів до суду та органів виконавчої служби, не була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження, внаслідок чого не могла знати про вартість оцінки майна і оскаржувати дії державного виконавця та суб`єкта оціночної діяльності. У квартирі були прописані та мешкають: ОСОБА_4 (її батько) - інвалід 2 групи та неповнолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі зазначеного позивач просила суд:
- визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна житлового приміщення (однокімнатної квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, результати яких затверджені протоколом проведення електронних торгів № 467414
від 24 лютого 2020 року, складеного ДП "СЕТАМ";
- визнати недійсним протокол від 24 лютого 2020 року № 467414 проведення електронних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна житлового приміщення;
- визнати недійсним акт АСВП № 58694393 від 23 березня 2020 року про проведені електроні торги;
- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру та поновити право власності на вказане нерухоме майно за нею;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення правил проведення торгів, впливу таких порушень на результат торгів, порушення законних прав у результаті проведення торгів.
Неповнолітня дитина позивача була зареєстрована у спірній квартирі після передачі спірної квартири на реалізацію, у день проведення перших електронних торгів з реалізації спірної квартири. Таким чином, на момент передачі спірного майна на реалізацію у дитини позивача не було права користування спірною квартирою.
Доводи позивача щодо неправомірності дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не стосуються правил проведення електронних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:
від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 10 жовтня
2019 року у справі № 751/15667/15-ц.
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що електронні торги з реалізації спірної квартири проведені з порушенням відповідачами норм чинного законодавства, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Порядку реалізації арештованого майна, Інструкції з примусового виконання рішень.
Надані державним виконавцем докази направлення позивачу процесуальних документів під час здійснення виконавчого провадження є неналежними, оскільки з них неможливо встановити зміст цих відправлень. Державний виконавець не вжила передбачених законом заходів із встановлення іншого, окрім спірної квартири, належного позивачу майна.
Спірну квартиру реалізовано за заниженою ціною.
Внаслідок реалізації спірної квартири були порушені права дитини - ОСОБА_2, місце проживання якої на час проведенння електронних торгів було зареєстроване у спірній квартирі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У січні та лютому 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 та ДП "СЕТАМ" надійшли відзиви на касаційну скаргу, мотивовані незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року, ухваленим у справі № 334/7598/18, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 1411168157 від 30 травня 2016 року в розмірі 137 717,75 грн.
На виконанні у ВДВС у м. Запоріжжі перебувало виконавче провадження АСВП 58694393 з примусового виконання виконавчого листа № 334/7598/18, виданого 21 лютого 2019 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 139 783,52 грн.
04 квітня 2019 року ВДВС у м. Запоріжжі відкрито виконавче провадження ВП № 58694393 з виконання виконавчого листа № 334/7598/18 від 21 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 139 783,52 грн з одночасною перевіркою майнового стану боржника.
Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому листі.
05 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .
Згідно із відповідями на запити державного виконавця, наданими компетентними органами, у боржника ОСОБА_1 відсутні розрахункові рахунки в установах банків; відомості про джерела отримання доходів відсутні; боржник пенсію не отримувала; рухоме майно у боржника відсутнє; за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме спірної квартири. Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження.
16 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. 23 грудня 2019 року до відділу надійшов звіт про визначення вартості нерухомого майна, відповідно до якого вартість спірної квартири склала 191 259 грн.
Згідно із листом за № 65838 від 24 грудня 2019 року, списком № 1 рекомендованих листів та списком № 692 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих підтверджено, що державний виконавець повідомив позивача про результати оцінки майна за двома адресами: АДРЕСА_3 ;
АДРЕСА_1 .
10 січня 2020 року державний виконавець передав заявку до ДП "СЕТАМ" на реалізацію арештованого майна боржника - спірної квартири.
03 лютого 2020 року на електронних торгах за лотом № 403220 протокол № 463824, проведених ДП "СЕТАМ", майно за ціною 191 259 грн не було реалізоване у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
24 лютого 2020 року ДП "СЕТАМ" були проведені повторні електронні торги за лотом № 406253 з реалізації спірної квартири.
Згідно із протоколом № 467414 проведення електронних торгів лот № 406253 від 24 лютого 2020 року переможцем електронних торгів визначений ОСОБА_3, якому 23 березня 2020 року був виданий акт про проведені електронні торги. Сума коштів, яка була внесена покупцем на рахунок обліку депозитних сум ВДВС у м. Запоріжжя, становить 154 441,64 грн, сума гарантійного внеску у розмірі 8 128,51 грн перерахована на рахунок ДП "СЕТАМ". Від реалізації нерухомого майна боржника на користь стягувача було перераховано 139 783,52 грн.
13 березня 2020 року державним виконавцем була винесена постанова про зняття арешту з майна боржника. 25 березня 2020 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно із пунктом 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 17 жовтня 2019 року № 01-17/02/5914, наданої державному виконавцю у відповідь на його запит, за адресою спірної квартири зареєстрований ОСОБА_4, інші зареєстровані особи відсутні.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що за вказаною мешкав лише ОСОБА_4 .
Неповнолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована у спірній квартирі 03 лютого 2020 року, тобто після передачі спірної квартири на реалізацію, у день проведення перших електронних торгів з реалізації спірної квартири.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої - пʼятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті
16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлення вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.
Позивач не довела обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, оскільки не надала доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів.
Посилання позивача на те, що її не було повідомлено про оцінку квартири є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються встановленими судами обставинами, відповідно до яких боржник повідомлявся за місцем її реєстрації та фактичного проживання про проведення та вартість оцінки арештованого майна, з одночасним направлення копії відповідного висновку про оцінку.
Установивши, що місце проживання дитини позивача зареєстроване у спірній квартирі 03 лютого 2020 року, тобто після передачі спірної квартири на реалізацію, у день проведення перших електронних торгів з реалізації спірної квартири, суди дійшли законних та обґрунтованих висновків про відсутність порушення норм закону та прав дитини.
При вирішенні спору судами встановлено, що державний виконавець перед реалізацією квартири, що належить боржнику, перевіряв інформацію про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, та відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради
від 17 жовтня 2019 року № 01-17/02/5914, наданої державному виконавцю у відповідь на його запит, за адресою спірної квартири зареєстрований
ОСОБА_4, інші зареєстровані особи відсутні. На час складання вказаної довідки в квартирі не було зареєстровано місце проживання неповнолітньої дитини.
З огляду на положення статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" у державного виконавця не було підстав звертатись до органу опіки та піклування для надання дозволу на відчуження житлового приміщення, оскільки на момент арешту спірної квартири
(21 жовтня 2019 року), визначення її вартості (16 грудня 2019 року), передачі її на реалізацію з електронних торгів (10 січня 2020 року) ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не була зареєстрована в спірній квартирі та фактично в ній не мешкала.
Верховний Суд зауважує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Реєстрація місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 у спірній квартирі після ухвалення судового рішення про стягнення з власника майна коштів та передачі квартири на реалізацію свідчить про недобросовісність дій боржника та намагання ускладнити виконання судового рішення. ОСОБА_5 мала усвідомлювати можливість звернення стягнення на майно у разі неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.
Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди заявника із висновками судів, зокрема і щодо встановлення вищевказаних обставин, а також до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.
Натомість суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Окрім цього безпідставними є також посилання заявника у касаційній скарзі на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду:від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.