ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 818/1457/17
адміністративне провадження № К/9901/42834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Соколова В.М., суддів Опімах Л.М., Бондаря С.О. від 01 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів Тацій Л.В., Григорова А.М. від 15 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), третя особа - Головне управління ДФС в Сумській області (далі - третя особа, ГУ ДФС в Сумській області), в якому просило: 1) визнати протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405, №0001201405; 2) скасувати рішення ДФС України від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405, №0001201405.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Товариством в порядку адміністративного оскарження подана скарга на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001171405, №0001181405, №0001191405, №0001201405, №0001081304, №0001071304, №0001061304, яка рішенням ДФС України від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 була задоволена частково й скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року №0001191405 та №0001201405; однак майже через три місяці на адресу позивача надійшло нове рішення ДФС України від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування раніше прийнятого рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 та визнання чинними податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405 та №0001201405. Вважає, що контролюючий орган вищого рівня не має законодавчих повноважень на скасування свого ж рішення на підставі отриманої додаткової інформації (листів підлеглих контролюючих органів або висновків судової економічної експертизи тощо), що свідчать про протиправність дій ДФС України по прийняттю оспорюваного рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 та є підставою для його скасування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції погодився з доводами та мотивами позивача, наведеними останнім в обґрунтування своїх вимог, вказавши на відсутність у ДФС України повноважень на скасування свого рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій ДФС України щодо прийняття рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405, №0001201405 скасував і прийняв у цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цих вимог; в іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками щодо наявності правових підстав для скасування рішення ДФС України від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405, №0001201405, проте зазначив, що дії податкового органу щодо прийняття оспорюваного рішення не створюють об`єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних прав та інтересів, тому підстав для визнання таких протиправними немає.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС в Сумській області подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалося на неправильність висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування останніми положень пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які передбачають, що будь-яке рішення контролюючого органу може бути скасоване у разі встановлення невідповідності такого актам законодавства, відтак, оскільки ДФС України встановлені обставини, які не були відомі під час розгляду скарги Товариства та призвели до помилкового тлумачення норм податкового законодавства в частині адміністрування податку на додану вартість, відповідачем прийнято оспорюване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Сумській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29 березня 2017 року №121/18-28-14-05-20/35068151/42.
На підставі акту перевірки третьою особою винесені податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року №0001171405, №0001181405, №0001191405, №0001201405, №0001081304, №0001071304 та №0001061304.
За результатом розгляду поданої в порядку адміністративного оскарження скарги позивача рішенням ДФС України від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 частково задоволені вимоги Товариства та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405 та №0001201405.
В подальшому Товариство отримало від ДФС України нове рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22 червня 2017 року №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20 квітня 2017 року №0001191405, №0001201405 та визнання чинними таких податкових повідомлень-рішень.
Вважаючи протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25 та власне саме рішення незаконним, таким, що прийнято за відсутності у контролюючого органу на те правових підстав, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду та розгляду судом першої інстанції справи по суті; далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) <…>; 5) розсудливо <…>; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, у відповідності до пункту 55.1 статті 55 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Контролюючими органами вищого рівня, як це установлено у пункті 55.2 статті 55 ПК України, є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.
Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 ПК України).
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що платник податків, який подав скаргу на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу, вправі очікувати від контролюючого органу вищого рівня розгляду його скарги у порядку та строки, встановлені ПК України. При цьому у відповідності до пункту 55.1 статті 55 ПК України повноваження на скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-якого іншого рішення контролюючого органу надано контролюючому органу вищого рівня.
Як зазначено у пункті 4 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року №916 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №916), контролюючий орган має право виправити допущені при оформленні рішення про результати розгляду скарги описки чи арифметичні помилки, не змінюючи при цьому суть такого рішення. Виправлення проводиться шляхом направлення листа платнику податків, в якому зазначається зміст виправлених помилок.
Керуючись наведеними положеннями законодавства, у тому числі пунктом 55.1 статті 55 ПК України, суди, вирішуючи спір та задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з відсутності у ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, законодавчих повноважень на скасування свого ж рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги; остання ж в силу вимог пункту 4 розділу IX Порядку №916, як вже згадано вище, має право лише виправити допущені при оформленні свого рішення про результати розгляду скарги описки чи арифметичні помилки, не змінюючи при цьому суть такого рішення.
У касаційній скарзі ж не наведено інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДФС України щодо прийняття рішення від 18 вересня 2017 року №2067516/99-99-11-01-01-25, у задоволенні якої відмовлено апеляційним судом, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд