ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 821/1798/16
адміністративне провадження № К/9901/3950/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (суддя Хом`якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкової вимоги та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2016 року Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекції, відповідач) про скасування податкової вимоги №4026-17 від 04 листопада 2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №556 від 04 листопада 2016 року; зобов`язання відповідача надати розстрочення сплати грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5 496 095,00 грн. за вересень 2016 року терміном на 3 місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1 832 032,00 грн. щомісячно.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало на те, що, незважаючи на його звернення до податкового органу із заявою про розстрочення сум грошових зобов`язань, яка, до того ж, цілком відповідала встановленій формі й до неї було додано всі необхідні документи, Інспекція прийняла протиправні податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, а також, в подальшому, - безпідставно відмовила в задоволенні поданої Підприємством заяви.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Інспекції у наданні Підприємству розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5 496 095,00 грн. листом від 25 листопада 2016 року за № 8009/9/21-03-17-02-09; зобов`язано Інспекцію повторно розглянути заяву Підприємства від 27 жовтня 2016 року №08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 496 095,00 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку про недодержання Інспекцією встановленого законодавством порядку розгляду заяви Підприємства про надання розстрочення грошового зобов`язання, у зв`язку із чим останню слід зобов`язати повторно розглянути цю заяву позивача; разом з тим, суди визнали передчасними позовні вимоги про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки розстрочення податкових зобов`язань (податкового боргу) ще не відбулось.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх у зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому у касаційній скарзі відповідач посилається на ті ж обставини, які свого часу слугували підставою для прийняття рішення про відмову у розстроченні позивачеві грошового зобов`язання та податкового боргу (ненаведення жодної передбаченої законодавством підстави для розстрочення та неподання підтверджень банківськими установами відомостей довідки про залишки коштів на поточних рахунках).
Отже, оскільки зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що Підприємство подало декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, в якій задекларувало до сплати до бюджету 5 496 095,00 грн.
27 жовтня 2016 року позивач звернувся до Інспекції та Головного управління ДФС у Херсонській області із заявами №08-24/905 та №08-24/907, в яких просив розстрочити сплату грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5 496 095,00 грн. терміном на 3 місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1 832 032,00 грн. щомісяця.
До вказаних заяв Підприємством додано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, економічне обґрунтування можливості погашення розстроченого податкового зобов`язання з ПДВ, графік погашення податкових зобов`язань з ПДВ, аналіз фінансового стану, довідку про залишки коштів на поточних рахунках, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30 вересня 2016 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-вересень 2016 року.
04 листопада 2016 року Інспекція сформувала податкову вимогу №4026-17, якою повідомила Підприємство про те, що станом на 03 листопада 2016 року сума податкового боргу з ПДВ становить 5 277 467,00 грн., а також прийняла рішення №556 про опис майна платника податків у податкову заставу. Вказані рішення отримані позивачем 10 листопада 2016 року.
В подальшому, 25 листопада 2016 року Інспекція своїм листом №8009/9/21-03-17-02-09 повідомила позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов`язань й підставою для відмови зазначила те, що в заяві та доданих до неї документах не наведено жодної обставини з переліку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" (далі - Постанова №1235), які є беззаперечними підставами для розстрочення грошового зобов`язання; крім того, Підприємством надано довідку про залишки коштів на поточних рахунках, відомості якої не підтверджено документально банківськими установами.
Також, оскільки сума розстрочення грошових зобов`язань була більше 3 мільйонів грн., відповідач листом від 07 листопада 2016 року №6630/8/21-22-17-12 звернувся до ДФС України щодо розстрочення грошового зобов`язання позивача й листом-відповіддю від 29 листопада 2016 року №38074/7/99-99-17-04-17 остання повідомила відповідача про відсутність законних підстав для надання такого розстрочення.
Не погодившись із прийнятими Інспекцією податковою вимогою, рішенням про опис майна у податкову заставу та відмовою у наданні йому розстрочення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2016 року, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.
Так, у відповідності до приписів підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно зі статтею 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк і здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.
Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань визначені статтею 100 ПК, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міндоходів України від 10 жовтня 2013 року №574 (далі - Порядок №574) та Постановою №1235.
Як встановлено пунктом 100.1 статті 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання (пункт 100.2 статті 100 ПК України).
Підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4 статті 100 ПК України).
Відповідно до пункту 100.6 статті 100 ПК України розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
За змістом розділу І Постанови №1235 обставинами, що є підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника, є:
- ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів);
- загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;
- недостатність майна заявника - фізичної особи (без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення) для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність у заявника - фізичної особи майна;
- сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником;
- виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду;
- проведення заявником науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт, які передбачають створення робочих місць для інвалідів, захист навколишнього природного середовища, підвищення енергетичної ефективності виробництва, або технічного переоснащення власного виробництва;
- провадження заявником інноваційної діяльності, у тому числі створення нових та вдосконалення існуючих технологій, видів сировини та матеріалів широкого застосування;
- виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.
- виконання заявником державного оборонного замовлення.
- здійснення заявником інвестицій у створення об`єктів, які мають найвищу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави.
Згідно з пунктом 3.1 Розділу ІІІ Порядку №574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
За змістом пункту 3.2 Розділу ІІІ Порядку №574 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів; відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.
Отже відповідно до вищезазначених норм при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов`язань контролюючим органом з`ясовується існування обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється оцінка фінансово-господарського стану підприємства.
Як встановили під час розгляду справи суди, позивач відповідно до приписів пункту 2 розділу 1 Постанови №1235 звернувся до Інспекції та Головного управління ДФС у Херсонській області із заявами про розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, посилаючись на загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.
При цьому, суди з`ясували, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні розстрочення податкових зобов`язань (лист від 25 листопада 2016 року №8009/9/21-03-17-02-09), не навів мотивів й обґрунтувань в підтвердження такого свого рішення, а лише вказав причиною такої відмови незазначення в заяві та доданих до неї документах обставин з переліку, визначеного Постановою №1235, відтак, суди дійшли переконання, що податковим органом не взято до уваги усіх обставин економічного становища Підприємства, та, відповідно, передчасно відмовлено йому у наданні розстрочення податкових зобов`язань.
Водночас, як відмітили суди, відповідач не вчиняв й жодних дій, спрямованих на з`ясування обставин і відомостей, що стали причиною звернення позивача із заявою (не пропонував йому подати додаткові документи або не витребовував останні тощо).
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправною відмови Інспекції у наданні Підприємству розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5 496 095,00 грн. листом від 25 листопада 2016 року за № 8009/9/21-03-17-02-09 й зобов`язання її повторно розглянути заяву Підприємства від 27 жовтня 2016 року №08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 496 095,00 грн., прийнявши за результатами такого розгляду відповідне рішення.
Водночас, як застережив в своєму рішенні апеляційний суд, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі (08 грудня 2016 року) позивачем вже було реально сплачено грошове зобов`язання з ПДВ у повному обсязі, однак, зазначена обставина не скасовує того факту, що на момент звернення до податкового органу із вимогою про розстрочення цього грошового зобов`язання та на час відмови, Підприємство, на його думку, мало усі необхідні підстави для такого розстрочення, а у зв`язку із відмовою у цьому йому в подальшому були нараховані штрафні санкції.
Що ж стосується позовних вимог, пов`язаних із зобов`язанням Інспекції прийняти рішення про розстрочення грошового зобов`язання з ПДВ, то, на думку судів, враховуючи недодержання податковим органом порядку розгляду заяви Підприємства про надання розстрочення грошового зобов`язання, останнього слід зобов`язати повторно розглянути цю заяву позивача.
Позовні ж вимоги про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу суди визнали передчасними, оскільки розстрочення податкових зобов`язань (податкового боргу) ще не відбулось.
Доводи ж касаційної скарги Інспекції не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд